Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 159 из 161)

Обсяг правової охорони компонування ІМС визначається зобра­женням цього компонування на матеріальному носієві.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування ІМС с автор та інші особи, які набули прав на об'єкт за договором чи законом, зокрема роботодавець, правонаступник тощо.

Майновими правами інтелектуальної власності на компону­вання ІМС є: право на використання компонування ІМС; виключне право дозволяти використання компонування ІМС; виключне право перешкоджати неправомірному використанню компонування ІМС, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інте­лектуальної власності, встановлені законом.

Права інтелектуальної власності на компонування ІМС засвід­чуються свідоцтвом. Майнові права на компонування ІМС нале­жать володільцю відповідного свідоцтва, якщо інше не встановлено законом чи договором. Зазначені права є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації. Строк чинності виключних майно­вих прав інтелектуальної власності на компонування ІМС спливає че­рез десять років, що рахуються від дати подання заявки на компону­вання ІМС в установленому законом порядку.

Можливе дострокове припинення чинності майнових прав на ком­понування ІМС за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбаче­них законом. Якщо у зв'язку з цим завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на його використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено до­говором чи законом.

У разі припинення чинності виключних майнових прав на компо­нування ІМС воно переходить у суспільне надбання і може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом. Однак чинність достроково припинених ви­ключних майнових прав на компонування ІМС може бути відновлено


472


Розділ VI


' ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ




у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права на­лежали у момент їх припинення.

Права інтелектуальної власності на компонування ІМС можуть бу­ти визнані недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Законодавець передбачає право попереднього користувача на ком­понування ІМС, яке за своєю суттю аналогічне правам попереднього користувача на об'єкти патентного права1.

, § 3. Право інтелектуальної власності

на раціоналізаторську пропозицію

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною осо­бою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або орга­нізаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності (ч. 1 ст. 481 ЦК).

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. Як правило, за допомогою раціоналізаторських пропозицій відбувається удосконалення уже існуючих технічних чи організаційних рішень, пристосування їх до конкретних умов функ­ціонування юридичної особи.

Раціоналізаторська пропозиція повинна: відноситися до профілю юридичної особи, якій вона подана; бути новою; бути корисною під­приємству.

Насамперед необхідно, щоб раціоналізаторська пропозиція стосу­валася будь-якої сфери діяльності тієї юридичної особи, якій вона по­дається. Для визнання пропозиції об'єктом інтелектуальної власності достатньо місцевої новизни, тобто відсутності інформації про неї у даної юридичної особи. Що стосується корисності, то використання пропозиції юридичною особою повинно дати змогу отримати еконо­мічний, технічний чи інший позитивний ефект.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визна­чається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналіза­торську пропозицію є: її автор та юридична особа, якій ця пропо­зиція подана. Автором може бути фізична особа, творчою працею якої створено зазначений об'єкт інтелектуальної власності, незалеж­но від того, працює вона на цьому підприємстві, чи ні.

До особистих немайнових прав автора належить право авто­рства, пріоритет, право на найменування раціоналізаторської пропо­зиції, а до майнових - право на добросовісне заохочення від юридич­ної особи, якій ця пропозиція подана.

Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі (ч. 2 ст. 484 ЦК).

1 Див. про це у § 4 глави 27 цього підручника.

-.§ 4. Право інтелектуальної власності

на селекційні досягнення

У зв'язку з особливостями селекційних досягнень їх виділяють в окрему групу, хоча законодавство деяких країн відносить їх до об'єк­тів патентного права.

Селекційними досягненнями є результати діяльності у вигля­ді сортів та гібридів рослин і порід тварин із заданими ознаками.

Правовому регулюванню селекційних досягнень присвячено гла­ву 42 ЦК, Закон від 17 січня 2002 р. «Про охорону прав на сорти рос­лин»1 та Закон від 15 грудня 1993 р. «Про племінне тваринництво»2.

Селекційним досягненням у рослинництві є новий сорт.

Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксо­нів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони: може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення у незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Сорт вважається охороноздатним, тобто придатним для набут­тя права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за про­явом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сор­ту для комерційного використання: на території України - за рік до цієї дати; на території іншої держави - щодо деревних та чагарнико­вих культур і винограду - за шість років і щодо рослин інших видів -за чотири роки до цієї дати.

На відміну від патентного права при визначенні новизни селекцій­них досягнень у рослинництві до уваги береться не відомість об'єкта суспільству, а поширення його селекціонером. Тому новизна сорту не втрачається, якщо навіть до зазначених дат будь-який його матеріал збувався: із зловживанням на шкоду заявнику; на виконання догово­ру про передачу права на подання заявки; на виконання договору про розмноження відтворювального матеріалу сорту і його випробуван­ня, за умови, що зібраний внаслідок цього матеріал передавався лише "заявникові і не використовувався для виробництва іншого сорту; на виконання визначених законодавством заходів, зокрема щодо біоло­гічної безпеки чи формування Реєстру сортів; як побічний або відхід-

1 Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 7. - Ст. 278.

2 Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 7. - Ст. 37. Діє в редакції Закону
від 21 грудня 1999 р.


474


Розділ VI


ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


475




ний продукт, отриманий під час створення чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для споживання.

Сорт відповідає умові вирЬняльності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загально­відомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт, що про­тиставляється заявленому, вважається загальновідомим, якщо: він поширений на певній території у будь-якій державі; відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публікації; він представлений зразком у загальнодоступній колекції; йому надана правова охорона і (або) він внесений до офіційного реєстру сортів у будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання права чи внесення до Реєстру.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схо­жими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначе­ні в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового роз­множення чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.

Сорту присвоюється назва, яка повинна його однозначно іденти­фікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасницях сорту того ж чи спорідненого виду. Назва сор­ту включає його родове чи видове позначення і власну назву.

Сорт може бути внесений до Реєстру сортів, якщо він є охороноздат-ним, придатним для поширення в Україні, та йому присвоєно назву.