Цивільне право заг (стр. 16 из 161)
1 Повна назва даної пам'ятки вітчизняного права — «Права, по которым судится ма-лороссийский народ. Высочайшим всепресветлейшІя, державнейшія Государыни
Императрицы Елисаветъ Петровны, Самодержицы Всероссійскія, Ея Императорского
Величества повеленіем, изъ трех книгъ, а именно: Статута Литовскаго, Зерцала Саксон
ского и приложенных притом двухъ правь, такожде изъ книги Порядка, по переводе изъ
польскаго и латинскаго языковъ на россійскій діалект в єдину книгу сведенныя, въ гра
де Глухове, лета от Рождества Христова 1743»; див. також: Права, по которым судится
малороссийский народ / Иэданныя подъ редакцією и с приложениемъ изследования о
семь Своде и о законах, действовавших в Малороссии, проф. А.Ф. Кистяковскаго. —
Клевъ: Въ университетской тип. (І.І. Завадзкаго), 1879. - 1054 с.
2 Див., напр.: Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы соврем
менности. - С. 112-206; Тихомиров ЮЛ. Курс сравнительного правоведения. - С. 124—
129,
3 Яскрйвим прикладом може служити історія створення нового Цивільного кодексу
України від 16 січня 2003р., що розроблявся в тісному співробітництві і з використан
ням досвіду представників провідних континентальних цивільно-правових шкіл.
4 Див., напр.: КохХ., Магнус У„ Винклер фон Моренфельс П. Международное част
ное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. док. юрид. наук Ю. М. Юма-
шева.-М.:Междунар.отношения,2001.-С. 19-21.
52
Розділі
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
S3
класичних цивільно-правових систем, що особливо яскраво помітно на прикладі процесу гармонізації національних систем цивільного законодавства, який відбувається у Європі. Формується «наднаціональне», складно структуроване європейське право, що містить значну кількість правових актів, норми яких покликані регулювати цивільні відносини. Здійснюється уніфікація цивільного законодавства й у рамках міждержавного співробітництва шляхом прийняття міжнародних договорів та створення міжнародних організацій, мета яких полягає у посиленні міжнародно-правової взаємодії в різних галузях людської діяльності.Однак Існуючі розбіжності у рівні соціально-економічного розвитку держав, у яких домінують класичні правові системи, вікові цивільно-правові традиції, відомий консерватизм, властивий сім'ї загального права і котрий проявляється все більше у правосвідомості практикуючих юристів, можуть послужити певним гальмом, але аж ніяк не перешкодою на шляху формування «єдиної сім'ї західного» чи «європейського права»1, тим самим лише трохи віддаливши у часі утворення останньої.
§ 2. Романо-германська цивільно-правова система
Загальна характеристика. Романо-германська цивільно-правова система (сім'я континентального права) об'єднує багато держав Європейського континенту (за винятком Великобританії), а також величезне число держав, які розташовані у інших частинах світу (Африка, Латинська і Південна Америка, Азія (Ближній і Далекий Схід)) і котрі в силу колонізації або через рецепцію сприйняли правові особливості і традиції Старого Світу чи запозичили у нього окремі елементи. Право держав, що входять у названу правову сім'ю, поєднує таке загальне явище як рецепція права Древнього Риму, яка стала визначальним у розвитку сучасного цивільного права. У своєму становленні романо-германська цивільно-правова система пройшла ряд етапів, кожен з яких тією чи іншою мірою зв'язаний з римським правом. Сприйнявши основні цивільно-правові поняття, конструкції і техніку викладу нормативно-правового матеріалу, континентальні правові системи тим самим продовжують традиції римського права, будучи результатом його якісного розвитку, але аж ніяк не його копією.
Правові системи континентальної Європи сприйняли фундаментальний поділ права на приватне й публічне. Представниками рома-но-германської правової доктрини пропонувалося безліч критеріїв зазначеної глобальної диференціації права, центральне місце серед яких займає «інтерес». Публічне право забезпечує і захищає Інтереси суспільства і держави, визначає його організацію й основні принципи функціонування, регулює відносини, обов'язковим учасником яких є
1 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основфле правовые системы современности. —С. 23,56-57.:н
суб'єкт, наділений владними повноваженнями. Приватне право покликане забезпечувати І захищати інтереси юридично рівних приватних осіб, регулюючи відносини лише між названими суб'єктами. Тим самим для всіх юристів досліджуваної правової сім'ї очевидно, що «відносини між правлячими і керованими висувають свої, властиві їм проблеми, і вимагають іншої регламентації, ніж відносини між приватними особами. Загальний інтерес і приватні інтереси не можуть бути зважені на Однакових вагах»1.
Однак, який диференціюючий критерій не був би обраний, традиційно основу приватного права складає цивільне право. А часом ці терміни правознавці романо-германської правової сім'ї використовують як синоніми.
Характерний раніше для континентальної правової сім'ї дуалізм приватного права, що полягає в його поділі на цивільне і торгове право, породжений специфікою історичного розвитку відносин, які складали предмет правового регулювання зазначених галузей, і, слідом за ними - доктрини цивільного й торгового права. Між тим з другої половини XIX ст. почався процес «комерціалізації» цивільного права, коли ряд принципів й інститутів торгового права поступово втрачали тільки їм притаманну специфіку (особливість суб'єктного складу торгових відносин, мета участі суб'єктів у відносинах тощо) і «поглиналися» цивільним правом. У результаті в законодавстві окремих країн з'явилася тенденція до відмови від дуалістичного регулювання приватно-правових відносин, що полягала у включенні норм торгового права в єдині цивільні кодекси (ЦК провінції Квебек 1865 p., Зобов'язальний кодекс Швейцарії 1881 р., ЦК Італії 1942 р. та інші). Тому, незважаючи на збереження в ряді держав романо-германської правової сім'ї чинних торгових кодексів, правники зазначають про загальну спрямованість вектора розвитку приватного права до уніфікації приватно-правового регулювання в рамках цивільного права2. Зокрема, в Німеччині торгове право - частина цивільного права, що становить спеціальне приватне право комерсантів. Загальні норми цивільного права є основою і передумовою торгового права3.
Групи романо-германської цивільно-правової системи. Континентальна правова система розвивалася у рамках багатонаціональної Європи, представленої багатьма державами, що мають свої неповторні правові традиції й особливості. Тому на її формування впливали
1 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. —С 60.
2 Доклад, про дуалізм приватного права у континентальній правовій системі див.:
Гражданское и торговое право капиталистических государств /Под ред. К.К. Яичкова. -
М., 1966. - С. 3-17; Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учеб. /
Под ред. проф. Р. Л. Нарышкиной. - М.: Междунар/отношения, 1983. - Ч. 1. - С. 3-18;
Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. - С. 68-69.
3 Див.: Пауль Шустер. Основы германского торгового права // Основы немецкого
торгового и хозяйственного права. -М.:Изд-во БЕК, 1995.-С. 11.
54
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
55
різні національні університетські «школи» права (наприклад, галльська, німецька, іберійська, італійська тощо). Разом з тим становлення національних цивільно-правових систем відбувалося не відособлено, а з урахуванням успішного кодифікаційного досвіду «законодавців мод» у галузі цивільного права, якими у XIX ст. були Франція й Німеччина. Одночасно з наявністю багатьох загальних ознак цивільному праву названих країн властиві деякі значні відмінності, що дають підстави розглядати їх як певним чином відокремлені цивільно-правові підсистеми (групи), кожна з яких у той же час впливала на розвиток цивільного права інших держав, що входять у романо-гер-манську правову сім'ю.