Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 92 из 161)

При множинності суб'єктного складу у разі порушення зобов'я­зання має місце часткова або солідарна відповідальність. При цьому вид відповідальності залежить від її розподілу між співборжниками.

За загальним правилом відповідальность співборжників перед креди­тором є частковою (ст. 540 ЦК), тобто окрема відповідальність кожного


276


Розділ III


ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ


277



з них у певній частині, визначеної договором або законом. При цьому припускається, що розмір відповідальності кожного є рівним, якщо ін­ше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не ви­пливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Солідарна відповідальність виникає лише у випадках, встановле­них договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Солідарна відповідальність ґрунтується на принципі «один за всіх», що означає її нероздільність між солідарними боржниками (ст. 543 ЦК). Цей вид відповідальності є більш сприятливим для кре­дитора, оскільки він може задовольнити свої вимоги відразу від одно­го боржника, наприклад, найбільш платоспроможного. При цьому, солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі, незважаючи навіть на те, що один з них виконав певну частину вимог. Солідарна відпо­відальність, зокрема має місце в учасників повного товариства між собою за зобов'язаннями цього товариства (ст. 124 ЦК), осіб, які спільно завдали шкоду (ст. 1190 ЦК), та в інших випадках.

У разі виникнення відповідальності у третіх осіб, які не є учасника­ми зобов'язання, має місце субсидіарна відповідальність. Субси-діарна відповідальність має додатковий стосовно відповідальності правопорушника характер. Отже, реалізація субсидіарної відпові­дальності здійснюється «почергово». При цьому вимоги повинні бути висунуті насамперед до боржника і лише у разі неотримання від нього їх задоволення повністю або частково - до особи, яка несе додаткову (субсидіарну) відповідальність. Субсидіарною є відповідальність учасників товариства з додатковою відповідальністю за зобов'язання­ми товариства (ст. 151 ЦК), відповідальність батьків (усиновителів) або піклувальника за шкоду, завдану неповнолітніми (ст. 33 ЦК) та ін. При виконанні вимоги кредитора у субсидіарного боржника, за прави­лом, не виникає права зворотної вимоги до основного боржника.

Окремий різновид цивільно-правової відповідальності - відпо­відальність у порядку регресу, яка має місце при виконанні солідар­ного обов'язку одним із співборжників (статті 544, 1191 ЦК). За та­ких умов він набуває право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановле­но договором або законом. При цьому власна сплачена частка боргу такої особи не враховується.

Існують й інші класифікації цивільно-правової відповідальності за різними критеріями1.

1 Наприклад, Суханов Є. А. розглядає в якості окремих видів відповідальність за за­подіяння майнової шкоди та відповідальність за заподіяння моральної шкоди (Див.: Гражданское право: Учеб. / Отв. ред. Суханов Е. А. - М., 2000, - Т. 1. - С. 427). Однак критерій характеру шкоди, заподіяної особі, доцільніше було б використовувати при класифікації мір цивільно-правової відповідальності.

Форма цивільно-правової відповідальності - це засіб виражен­ня додаткових майнових обтяжень, що покладаються на правопоруш­ника.

Цивільне законодавство встановлює різні форми відповідальності. До них, зокрема, належать: відшкодування збитків (ст. 22 ЦК); ком­пенсація моральної шкоди (ст. 23 ЦК); сплата неустойки (ст. 624 ЦК); втрата завдатку (ст. 571 ЦК) та інші.

Усі форми цивільної відповідальності поділяються на загальні і спеціальні. Відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки воно є найбільш поширеним, суттєвим та разом з тим універсальним способом захисту порушених прав. На відміну від спеціальних форм цивільно-правової відпо­відальності - сплати неустойки та втраМи завдатку, які застосову­ються лише в спеціально передбачених договором або законом ви­падках для відповідного виду цивільних правопорушень, стягнення збитків застосовується в усіх, за незначними винятками, випадках порушення особою наявного суб'єктивного цивільного обов'язку та незалежно від спеціального застереження в договорі чи в законі. За-гальною формою відповідальності у цивільному праві є також ком­пенсація моральної шкоди.

§ 3. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності

Загальною юридичною підставою всіх видів юридичної відпові­дальності вважається порушення норми права. Фактичною підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення як юридичний факт1.

Цивільне правопорушення - це протиправна дія або бездіяль­ність особи, що порушує норми актів цивільного законодавства або умови договору, і з якою договір або закон пов'язують виник­нення цивільно-правової відповідальності

Умови цивільно-правової відповідальності поділяються на за­гальні та спеціальні. Загальні умови є типовими для більшості ци­вільних правопорушень. їх наявність, як правило, є достатньою для виникнення цивільно-правової відповідальності.

Різноманітність цивільних правовідносин призводить до різного характеру їх порушення. Така неоднорідність правопорушень обу-

1 Існує точка зору, що єдиною підставою цивільно-правової відповідальності є по­рушення суб'єктивних цивільних прав, як майнових, так й особистих немайнових (Див.: Брагинский М. И., Витрякстй В. В. Вказ. праця. - С 569). Цю точку зору підтри­мує В. Г. Хохлова, яка вважає, що протиправність, причинний зв'язок і вина вже більше не є загальними умовами цивільної відповідальності (Див.: Хохлова В. Г. Вказ. пра­ця. - С. 81). Однак, як зазначав В. П. Грибанов, правопорушення завжди пов'язане з невиконанням або неналежним виконанням своїх обов'язків, але не завжди пов'язане з порушенням суб'єктивних цивільних прав інших осіб. Хоча у більшості випадків по­рушення обов'язку пов'язане одночасно також і з порушенням суб'єктивних прав інших осіб (Див.: Грибанов В. П. Вказ. праця. - С 319).

278


Розділ ПІ


ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ


279



мовлюе існування і можливість застосування у певних випадках спе­ціальних (не типових) умов цивільно-правової відповідальності. Вони, як правило, є додатковими до загальних.

У свою чергу, загальні умови цивільно-правової відповідальності поділяють на позитивні та негативні. Цей поділ носить умовний ха­рактер, а його критерієм є значення окремих умов для настання ци­вільно-правової відповідальності. Позитивними умовами є ті, на­явність яких доводиться заінтересованою особою (потерпілим -позивачем). До них відносяться шкода та причинний зв'язок між по­ведінкою правопорушника та шкодою. Негативними вважають­ся умови, відсутність яких доводиться заінтересованою особою (правопорушником - відповідачем) для запобігання настанню цивільно-правової відповідальності. Такими умовами є протиправ-ність діяння та вина

Протиправність діяння. Поведінка особи визнається протиправг ною, якщо вона не відповідає вимогам права, вираженим в актах ци­вільного законодавства або договорі. Особа, яка не виконала договір­не зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо таке неви­конання не носить протиправного характеру, зокрема, у разі немож­ливості виконання зобов'язання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає (ст. 607 ЦК). Недоговірна відповідаль­ність також виникає лише у разі завдання шкоди неправомірними діями правопорушника (ч. 1 ст. 1166 ЦК). У разі ж завдання шкоди правомірними діями, зокрема, при здійсненні особою права на само­захист, у тому числі у етані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, цивільна відповідальність не настає (ст. 1169 ЦК).