Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 93 из 161)

Таким чином, протиправний характер діяння є універсальною типовою умовою цивільно-правової відповідальності.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випад­ках, встановлених ЦК та іншими законами (ч. 4 ст. 1166 ЦК), зокрема, підлягає відшкодуванню шкода, завдана у стані крайньої необхідно­сті (ст. 1171 ЦК).

Протиправність як умова цивільно-правової відповідальності визначається як порушення положень актів цивільного законодав­ства, договору та інших актів саморегулювання (наприклад, ус­тановчих документів юридичних осіб).

Протиправність у цивільному праві визначається диференційова­но залежно від виду правовідносин, що порушуються, та відповідно­го виду відповідальності. Вплив правових норм на поведінку учасни­ків правовідносин здійснюється у формах заборони, припису і дозволу1. Якщо порушуються цивільні відносини, які виникають на підставі будь-яких юридичних фактів, крім договору (відповідно при недоговірній відповідальності), протиправним визнається діяння

1Грибанов В. ТІ. Вказ. праця. - С. 323. |

особи, що порушує заборони, а також прямі приписи певної поведін­ки учасників правовідносин, встановлені в нормах права.

Принцип саморегуляції учасниками цивільних відносин в умовах конкретного договору своїх прав і обов'язків, обумовлює можливість відступати від положень актів цивільного законодавства1, за окреми­ми винятками (ч. З ст. 6 ЦК). Таким чином, уразі порушення договір­них зобов'язань (відповідно при договірній відповідальнйі) про­типравним визнається діяння, яке порушує умови договору або відповідні норми, вказані у ч. З ст. 6 ЦК.

Протиправними в цивільному праві можуть бути як дії (активна по­ведінка суб'єкта), так і бездіяльність (утримання особи від дії). З пра­вової точки зору, бездіяльність учасника цивільних правовідносин ви­знається протиправною лише у тих випадках, коли він утримується від вчинення конкретних дій, щодо яких у нього існував обов'язок вчинення. Зокрема, утримання боржника від виконання зобов'язання, що виникає із договору, є протиправною бездіяльністю. Протиправ­ність діяння носить об'єктивний характер, у зв'язку з чим не має зна­чення обізнаність особи стосовно характеру своєї поведінки.

Шкода. В аспекті цивільно-правової відповідальності шкодою вважають різноманітні негативні наслідки правопорушення. Оскіль­ки це поняття насамперед є категорією соціальною, негативний ре­зультат цивільного правопорушення з точки зору наукового пізнання розглядається в трьох взаємопов'язаних аспектах - як соціальна, юридична та фактична шкода, що залежить від конкретно поруше­ного об'єкта.

Правопорушення здатне одночасно впливати і на суспільні відно­сини, які регулюються цивільним правом (соціальний об'єкт), і на норми цивільного права, договір, суб'єктивні цивільні права та пра­вопорядок в цілому (юридичний об'єкт), і на конкретні майнові та не-майнові блага учасників правовідносин (фактичний об'єкт). При цьо­му вважається, що соціальна шкода є значимою для права лише тоді, коли вона набуває юридичної форми, а саме коли дія чи бездіяльність є протиправними, тобто при цьому одночасно є порушеними соціаль­ний і юридичний об'єкт. Фактична ж шкода є лише однією з мате­ріальних «субстанцій» соціальної шкоди і наявною може бути не зав­жди. Однак коли йдеться про компенсацію завданої шкоди у конкрет­ному випадку, мають на увазі, головним чином, саме фактичну шко­ду, а вказане поняття шкоди набуває суто прагматичного, вузького значення.

Фактична шкода може проявлятися в знищенні чи пошкодженні речі; в позбавленні або зменшенні працездатності особи, смерті году-

1 На думку Сібільова М. М. ЦК виходить зі своєрідної презумпції стосовно імпера­тивного характеру норм у царині договірних відносин, які забезпечують можливість саморегулювання в ній (Див.: Сібільов М. М. Цивільно-правовий договір у механізмі правового регулювання у сфері приватного права // Проблеми законності: Респ. між-відом. наук. зб. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 58. - С 53).

280


Розділ III


ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ


281



вальника; в здійсненні витрат на медичну допомогу, санаторно-ку­рортне лікування, сторонній догляд, поховання; в душевних страж­даннях чи фізичному болю; в зниженні честі, гідності, ділової репу­тації тощо. Прояви фактичної шкоди є нетотожними за своїм змістом, навряд чи їх можна перелічити вичерпно, але всі вони охоплюються її розумінням як несприятливих, негативних наслідків, спричинених порушенням, ущемленням майнових та немайнових благ потерпілої особи. Тобто фактична шкода - це будь-який негативний наслідок посягання на майнові чи немайнові блага потерпілого, які охоро­няються цивільно-правовим законом.

Шкода може бути договірною та недоговірною, майновою та не-майновою, завданою особі або майну.

: Подібно до класифікації цивільно-правової відповідальності, шко­да розрізняється залежно від того, у договірних чи недоговірних від­носинах вона спричинена. Договірна шкода виникає як наслідок по­рушення договірного зобов'язання (відносного правовідношення), за термінологією ЦК для її позначення найчастіше використовується термін «збитки». Недоговірна шкода виникає як наслідок порушен­ня абсолютного права потерпілого, причому це не залежить від наяв­ності чи відсутності між сторонами договірних відносин. Так, шкода, завдана життю чи здоров'ю людини, буде завжди недоговірною, ос­кільки є результатом порушення загальнообов'язкової для кожної особи заборони не заподіювати шкоди іншій особі.

Залежно від блага, яке порушується, шкода може бути завдана як особі (фізичній або юридичній) - у вигляді спричинення смерті году­вальника, зменшення працездатності, приниження честі, гідності, а також ділової репутації, так і власне майну фізичної або юридичної особи, що означає, наприклад, знищення чи пошкодження речі.

Відповідно до того, чи має шкода вартісну форму, яка піддається виміру та вираженню у грошових коштах, виділяють майнову та не-майнову шкоду. Майнова шкода завжди має вартісну форму, вира­жається й досить точно обчислюється в грошах, незважаючи на те, що вона може бути наслідком завдання шкоди безпосередньо фізич­ній або юридичній особі. Так, у разі завдання тілесних ушкоджень фізичній особі (ущемлення особистого немайнового блага) понесена нею шкода - втрачений заробіток, витрати на медичне лікування то­що, все одно як кінцевий результат є шкодою майновою, оскільки ці негативні наслідки для потерпілого можуть бути точно обчислені в грошовому вираженні.

Моральна (немайиова) шкода1 не має вартісної форми і не може бути виражена у точному грошовому еквіваленті. її компенсація гро­шима чи іншими матеріальними благами становить лише згладжу-

1 У більшості випадків ЦК іменує таку шкоду моральною, хоча слід відмітити, що цей термін за своїм обсягом є вужчим і не може охоплювати негативні наслідки цивіль­ного правопорушення, які не мають вартісної форми.

вання, зменшення негативних наслідків, спричинених потерпілому; оскільки вона не оцінюється на засадах вартісної еквівалентності.

Саме тому слід змістовно розрізняти різні види шкоди залежно від порушеного блага та від характеру спричинених наслідків.

Грошове вираження майнової шкоди називають збитками. Таке співвідношення цих понять зустрічається в юридичній літературі най­частіше, хоча існують точки зору, що вони є самостійними і визначати збитки через категорію шкоди є помилковим1. Збитки як негативні на­слідки, що настали в майновій сфері потерпілої від правопорушен­ня особи, в законодавстві України традиційно складаються з двох час­тин -реальних збитків та упущеної вигоди.

Як зазначалося раніше, реальні збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, а та­кож витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Незважаючи на не в усьому вдале формулю­вання дефініції реальних збитків в ЦК, немає сумнівів, що останні мо­жуть виражатися: у втратах, пов'язаних зі знищенням майна (фізична загибель речі); у втратах, пов'язаних з його пошкодженням (поломка, руйнування, інші якісні зміни речі, що викликають зниження її цінно­сті внаслідок обмеження можливості використання за призначенням); у втраті майна як такій, що проявляється зокрема, у вигляді юридич­ної неможливості повернення речі до майнової сфери кредитора (зок­рема, від добросовісного набувача за ст. 388 ЦК), чи внаслідок кіль­кісного зменшення наявного майна (незаконне стягнення грошових коштів з банківського рахунку); або у проведених чи необхідно виму­шених витратах щодо відновлення особою свого порушеного права.