Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 94 из 161)

Однак не будь-які витрати кредитора вважаються реальними збит­ками та підлягають відшкодуванню. По-перше, кредиторові компен­суються лише ті витрати, які ним вже були зроблені внаслідок пору­шення його права, або ті, які особа мусить зробити, якщо вони можуть бути встановлені з розумною ступінню достовірності. По-друге, до даних витрат можуть бути віднесені такі, як сплата грошових сум кре­дитором у процесі очікування виконання зобов'язання, доцільність яких відпала у процесі його невиконання (плата за користування склад­ським приміщенням для товару, що не був поставлений постачальни­ком), а також витрати, які зробив або мусить зробити кредитор вже після порушення зобов'язання (оплата транспортних послуг при по­верненні постачальникові продукції неналежної якості).

Упущена вигода (неодержані доходи) - це доходи, які особа мог­ла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ч. 2 ст. 22 ЦК). Упущена вигода відображає різницю між реально можливим в майбутньому потенційно отриманим за звичай­них обставин майном та вже наявним майном.

1Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договоорное право: Общие положения. - М.: Статут, 1998.-С. 515.

Розділ III


ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ ШТИБНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ


283



Упущена вигода відрізняється від реальних збитків тим, що на мо­мент вчинення правопорушення вона є лише можливою (майбут­ньою), а не наявною майновою втратою, а також що її розмір допус­тимо встановити лише приблизно, з деякими припущеннями.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.З ст. 22 ЦК).

За загальним правилом, збитки, завдані порушенням зобов'язання, обчислюються з урахуванням ринкових цін, які існували на день доб­ровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зо­бов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена доб­ровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшко­дування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. З ст. 623 ЦК).

Разом з тим, ст.1192 ЦК, що є спеціальною для зобов'язань із від­шкодування шкоди, завданої майну потерпілого, містить дещо інше правило: розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпіло­му, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для від­новлення пошкодженої речі.

Що стосується упущеної вигоди, то у разі одержання особою, яка порушила право, у зв'язку з цим доходів, розмір упущеної вигоди, який має відшкодовуватися потерпілому, не може бути меншим від доходів, одержаних порушником права (ч. З ст. 22 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає для фізич­них осіб у фізичному болю, душевних стражданнях, у приниженні честі, гідності, ділової репутації. Для юридичної особи моральна шкода полягає лише у приниженні її ділової репутації.

Щодо фізичних осіб моральна шкода означає насамперед наяв­ність негативного емоційного сприйняття людиною вчинених сто­совно неї діянь, що досягло певного психологічного стану- фізичних (відчуття фізичного болю) чи душевних (відчуття неспокою, хвилю­вання, образи, дискомфорту тощо) страждань. Це поняття пов'язане з емоційно-розумовою діяльністю людини й є категорією психоло­гічного плану.

Зміст моральної шкоди щодо юридичних осіб полягає у зниженні їх ділової репутації. Ділова репутація - це погляд, який склався сто­совно юридичної особи, її діяльності та продукції, що базується на оцінці її як учасника суспільного життя, контрагента, суб'єкта на ринку товарів та послуг. Це категорія економічного плану, бо висо­кий рівень ділової репутації стає запорукою успіху, стабільності, от­римання матеріальних благ. Від цього залежать конкурентоздатність продукції та існування юридичної особи, оскільки зниження ділової


репутації потенційно несе в собі виникнення шкоди майнової, висту­пає її передвісником, а відповідно майнова шкода стає неминучим на­слідком порушення ділової репутації.

Приниження ділової репутації є проявом моральної шкоди і для фізичних осіб, діяльність яких спрямована на отримання прибутку.

Моральна шкода компенсується незалежно від майнової шкоди і, як правило, одноразово. Розмір компенсації визначається судом від­повідно до характеру правопорушення, глибини фізичних та душев­них страждань, погіршення або позбавлення можливості реалізації потерпілим своїх здібностей, а також ступеня вини правопорушника, у випадках, коли вона є умовою відшкодування. Суд повинен брати до уваги те, що моральна шкода - категорія глибоко суб'єктивна й за­лежить і від потерпілого, і від конкретних обставин справи, При виз­наченні розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Причинний зв'язок. Настання цивільно-правової відповідальності має місце, якщо між протиправним діянням особи і шкодою існує зв'язок, що дає змогу визначити їх як причину та наслідок. Встанов­лення такого взаємозв'язку є обов'язковим при відповідальності за порушення будь-яких суб'єктивних цивільних прав, крім порушень, які не спричиняють шкоди, коли на стороні потерпшого не виникає фактичної шкоди або закон не вимагає доведення її наявності, зокре­ма, при сплаті неустойки. В останній ситуації для виникнення відпо­відальності достатньо двох загальних умов відповідальності: протип­равного діяння та вини особи.

Причинність не є специфічно-юридичною категорією, а являє со­бою загальне поняття, притаманне всім явищам природи і суспіль­ства. Кожне явище є наслідком однієї або кількох обставин. У свою чергу, воно може бути причиною іншого явища в системі інших (по­дій або дій), які співвідносяться між собою як причина та наслідок. Причинність, каузальність (від лат. cauza - причина) є філософською категорією, що відображає один з різновидів об'єктивного зв'язку явищ. Він полягає у тому, що виникнення або зміна одного явища за певних умов необхідно викличе виникнення або зміну іншого явища.

На сьогодні все ще залишається дискусійним питання: який харак­тер повинен мати причинний зв'язок для визнання його умовою від-

повідальності

1 Існують різні точки зору щодо характеру причинного зв'язку, зокрема, теорії не­обхідного і випадкового причинного зв'язку; теорії можливого і дійсного причинного зв'язку та ін. Прихильники теорії необхідного причинного зв'язку (Г, Матвеев, Б. Анти-моноз та ін.) вважають, що серед причин негативних наслідків можуть бути як об'єктивно необхідні, так і випадкові. Відповідно до теорії можливого і дійсного при­чинного зв'язку існують два види фактів: перші створюють лише можливість настання негативних наслідків, а другі перетворюють цю можливість у дійсність. Лише другі об­ставини перебувають з наслідками у безпосередньому причинному зв'язку. Усі ці теорії мають як позитивні, так і негативні моменти.

284


Розділ ПІ


ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ


285



Вважаємо, що причинний зв'язок між явищами (діянням та шко­дою) є об'єктивним, тобто існує незалежно від свідомості людини. При вирішенні питання про відповідальність суб'єкта, цей причин­ний зв'язок лише виявляється та усвідомлюються певними особами, зокрема, судом.

Причинний зв'язок завжди є конкретним. Він не може бути вста­новлений шляхом абстрагування від конкретних обставин, за яких виникла шкода. Незважаючи на існування загальної можливості спричинення шкоди різними обставинами, її конкретна причина виз­начається у кожному окремому випадку.