Як правило, не підлягають затриманню військовослужбовці. Однак при вчиненні в громадських місцях серйозних правопорушень військовослужбовці можуть бути затримані працівниками міліції для негайної передачі їх і матеріалів про правопорушення в комендатуру або черговому по військовій частині. Не підлягають адміністративному затриманню депутати місцевих Рад, народні депутати, прокурори, судді.
Виходячи з загального змісту правових норм, які аналізуються, часом затримання правопорушника варто вважати момент його доставлення в штаб добровільної народної дружини.
Затриманий може оскаржити адміністративне затримання у вищий орган внутрішніх справ чи прокурору. Адміністративне затримання проводиться і реалізується в рамках правоохоронної діяльності компетентних органів:
1) органами внутрішніх справ; 2) прикордонними військами;
3) старшою у місці розташування охоронюваного об'єкта посадовою особою воєнізованої охорони;
4) посадовими особами військової інспекції безпеки дорожнього руху, у випадках, прямо передбачених законодавчими актами України.
б) Особистий огляд та огляд речей
Згідно ст. 264 КПАП особистий огляд може проводитись уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і прикордонних військ, а у випадках, прямо передбачених законодавчими актами України, також і інших органів.
Особистий огляд може проводитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.
Огляд речей може проводитись уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, прикордонних військ, природоохоронних органів, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, які здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законодавчими актами України, також і інших органів. Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони знаходяться. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано огляду за участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).
Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.
Особистий огляд, огляд речей у митних установах проводиться в порядку, визначеному Митним кодексом України.
Особистий огляд і огляд речей є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Підстави і мета застосування цих заходів передбачені ст. 260 КПАП.
На відміну від інших заходів забезпечення, їх головне призначення у виявленні необхідних у справі доказів, головним чином речових. Огляд встановлений законом чи виданими відповідно до нього іншими нормативними актами правовий обов'язок громадян пред'явити за вимогою органів і осіб, зазначених у зазначеній статті, відповідні предмети (речі), документи. У випадку відмови від огляду громадяни можуть бути піддані особистому примусовому огляду або обстеженню майна для перевірки заяв, наданих ними, про відсутність у них предметів, які є об'єктами правопорушення. Тому огляду повинна передувати пропозиція уповноважених працівників особі, у відношенні якої є дані про вчинення правопорушення (чи в інших, передбачених законом випадках), пред'явити речі, інші предмети, які є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, а також документи, які підтверджують особу затриманого й ін.
в) Вилучення речей і документів
Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у КПАП: державної контрольно-ревізійної служби, державної податкової служби, державного комітету по захисту прав споживачів, посадові особи, уповноважені здійснювати адміністративне затримання і посадові особи, уповноважені здійснювати особистий огляд та огляд речей. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право проводити вилучення речей і документів, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
Вилучення речей і документів реалізується шляхом примусового припинення володіння (користування, розпорядження) особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, визначеною річчю (предметом) або документом.
Ці заходи вправі здійснювати посадові особи органів внутрішніх справ, прикордонних військ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, органів охорони природи (лісоохорони, рибоохорони, які здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання), а також інших органів, уповноважених на те законодавчими актами України.
Отож, У випадках, прямо передбачених законодавчими актами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів. Ці заходи застосовуються в зв'язку з виявленням ознак правопорушення або при достатніх підставах для припущення про наявність таких ознак. основне призначення цих заходів полягає в тому, щоб створити необхідні умови для реалізації норм матеріального права, які установлюють відповідальність за правопорушення. Причому їхнє застосування служить цілям реалізації переважно адміністративних стягнень.
І.3. Особи, що беруть участь в провадженні.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення складаються з дій ряду органів та осіб, які беруть участь у провадженні.
Роль і призначення, зміст і обсяг повноважень, форми і методи участі органів (посадових осіб) і громадян у справі різні. Їх можна поділити на кілька груп:
1. Компетентні органи і посадові особи, наділені правом приймати владні акти, складати правові документи, що визначають рух і долю справи.
2. Суб'єкти, що мають особистий інтерес у справі: особа, яка притягається до відповідальності, потерпілий та його законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, адвокати). На відміну від суб'єктів першої групи, ніхто з представників даної групи не користується владними повноваженнями.
3. Особи і органи, що сприяють здійсненню провадження: свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті. Одні з них (свідки, експерти) повідомляють дані повноважному органу або посадовій особі. Інші (перекладачі, поняті) потрібні для закріплення доказів або забезпечення необхідних умов адміністративного провадження.
4. Особлива група учасників провадження громадські організації, товариські суди, трудові колективи, адміністрація за місцем роботи, навчання або проживання правопорушників. Вони співробітничають з державними органами, допомагаючи їм у здійсненні виховної роботи. У ряді випадків такі учасники провадження мають бути поінформовані про заходи адміністративного впливу, вжиті до винних. Вони можуть подавати клопотання про скорочення строку позбавлення права. Особа, що вчинила правопорушення, може бути звільнена від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації, трудового колективу.
Учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, вони також повинні бути ознайомлені зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення. Як передбачено в ст. 256 КПАП, особа вправі відмовитися від підписання протоколу і дати свої пояснення і зауваження по його змісту, а також викласти мотиви відмови від його підписання. Разом з тим на неї не може бути покладений обов'язок доведення, що лежить на органах і посадових особах, які складають протокол і розглядають справу.
давати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази, витребувати довідки та інші документи; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення.
Законодавством визначені відповідні права та гарантії для осіб, які беруть участь у провадженні, насамперед особи яка притягується до відповідальності та потерпілого, як центральних фігур процесу. Також слід зауважити, що законодавством передбачено не тільки певні гарантії, які виникають у особи з набуттям того чи іншого процесуального статусу (правопорушник, потерпілий, свідок тощо), а й такі, що мають однакову силу навіть для “полярних” сторін процесу. До останніх, наприклад, відносяться гарантії, які надані громадянам Законом про звернення. Це передбачені: ст.9 – заборона переслідування громадян за подання звернення і неприпустимість примушування їх до його подання; ст. 10 – заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях; ст. 25 – відшкодування збитків громадянину у зв`язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги та ін.
Таким чином, провадження у справах про адміністративні правопорушення складається з дій ряду органів і осіб. Важливу роль у цій діяльності відіграють державні органи і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, що уповноважені приймати передбачені законом заходи для виявлення і попередження адміністративних правопорушень, застосування і виконання стягнень. Органи, що розглядають справу, зобов'язані враховувати позицію учасників процесу і мотивувати в постанові прийняте рішення в справі з урахуванням думки учасників процесу.