Реферат з правознавства
Відносини власності в АПК
1. Майнові паї.
2. Хто має право на майновий пай?
3. Процедура проведення паювання майна.
4. Права власників майнових паїв.
Вступ
Почавши чергове сторіччя, ми вступили в етап осмислення нових тенденцій розвитку агропромислового виробництва і пошуку країною стратегії.
Найголовнішим на даний час є створення передумов для довгострокового економічного зростання, зокрема: посилення інноваційного спрямування аграрної політики; визначення пріоритетів структурної передумови, технологічного і технічного забезпечення вирішення питань земельних відносин; структуризація власності та формування організаційно-правих структур АПК; розвиток інститутів кооперативної самоорганізації”; стимулювання кооперації та фінансового промислової інтеграції; стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу; розвиток і інформаційної сфери як основи ефективності інноваційної політики; здійснення адміністративної реформи та підготовка кадрів. Та доведеться визнати, що значна частина цих пунктів-завдань досягла уже своїх цілей.
Державна правовими та організаційними заходами має забезпечити вільний вибір суб’єктами підприємницької діяльності форм господарювання, напрямків та умов реалізації продукції, право розпоряджатися результатами своєї праці та капіталом, про що й ітиме у наступних питаннях.
В основі розвитку українського суспільства лежить вдосконалення відносин власності, яка існує у двох форма у приватній і державній.
Перелік цих форм власності відповідає переліку потенційних власників. Таким чином носіями інтересів власників, найманих працівників виступають юридичні та фізичні особи.
Власники заінтересовані насамперед у примноженні своєї власності і одержанні сталого доходу в майбутньому. А найманий працівник спрямовує свій інтерес на максимізацію власного доходу. В той час підприємець (менеджер) орієнтує свою діяльність на певний тип капіталу і конкретний об’єкт власності, тому його діяльність буде спрямована на збереження і поліпшення діяльності свого підприємства. Кожен з вищевказаних суб’єктів реалізує себе як власника у відносинах привласнення (відчуження).
1. Майновий пай.
Частиною кожного члена КСП в майновому пайовому фонді, розмір якої залежить від трудової участі в діяльності підприємства є майновий пай відповідно до Законів України “Про колективне сільськогосподарське товариство” і” Про власність” майно КСП належить його членам на праці спільної часткової власності. Частка кожного члена товариства визначається на основі його трудового внеску до підприємства. Хоча пай (частка) є власністю члена підприємства, але розпоряджатися ним за власним розсудом член підприємства набуває тільки після припинення членства у КСП. У процесі реструктуризації колективного сільськогосподарського підприємства повинні бути визначені індивідуальні майнові частки (паї) кожного члена КСП. Сам список претендентів на майновий пай має бути підписаний голово. КСП, причому далі – завірений печаткою підприємства.
2.Хто має право на майновий пай?
Обмежень щодо чисельності категорій людей, які мають право на частку майна законодавство не вказує.
Більшість з тих, кого занесено до списку осіб, які мають право на отримання сертифіката на право на земельну частку (пай), зазначаються також у списку осіб, що мають право на отримання майнового паю. Тобто це особи, які на день прийняття загальними зборами рішення про паювання майна були членами КСП. Декотрі з них:
· тимчасово відсутніх членів КСП, за якими зберігається членство в підприємстві;
· пенсіонерів господарства, незважаючи на їх пенсійний вік;
· колишніх членів господарства, котрі вилучили землю, але не отримали власності;
· осіб, звільнених у зв’язку зі скороченням штатів і які не працюють не більше як 2 роки з моменту звільнення;
· осіб, які мають право повернутися на попереднє місце роботи згідно з чинним законодавством;
· інвалідів, які працювали на підприємстві; одержали на ньому інвалідність і в даний час не працюють;
· спадкоємців членів КСП, які мали право на майновий пай.
Список таких осіб повинен містити інформацію такого виду:
1. Послідовна нумерація.
2. Прізвище, ім’я, по батькові.
3. Місце проживання.
4. Категорія (працівник господарства, пенсіонер, робітник соціальної сфери і т.д.)
У випадку помилкового не включення до списків претендентів на майнові паї, разом з тими, в кого виникли якісь претензії, повинні звернутись до комісії з реструктуризації з письмовою заявою про включення їх до списків. Основним критерієм, який регламентується статутом, при розгляді претензій щодо визначення права на майновий пай є членство в КСП.
Комісія повинна повідомити позивачі своє рішення щодо розгляду претензії в письмовій формі. Якщо ж заявник одержує відмову у включенні до списків осіб, що мають право на отримання майнових паїв, то він може звернутися до суду з оскарженням рішення комісії з реструктуризації. Загальними зборами господарства затверджується останні список осіб, які мають право на майновий пай.
3.Процедура проведення паювання майна.
Так як паювання майна і господарстві регулюється чинним законодавством та положенням про паювання майна, останнє регулює такі питання:
- визначення дати проведення паювання;
-визначення категорій осіб, які мають право на майновий пай;
-визначення методики розрахунку індивідуальних майнових паїв;
-термін проведення інвентаризації;
-методика уточнення вартості майна, термін проведення уточнення вартості майна (у разі необхідності);
-методика розрахунку пайового фонду;
-методика виділення майна в натурі у разі виходу осіб з складу КСП.
Отож, сама процедура паювання майна в господарстві складається з таких етапів:
- прийняття загальними зборами рішення про паювання майна;
- визначення дати проведення паювання майна;
- визначення категорій осіб, що мають право на майновий пай, складання попереднього списку осіб, що мають право на майновий пай, його оприлюднення;
- прийняття заяв та претензій від членів КСП щодо включення їх до списку осіб, що мають право на майновий пай;
- формування остаточного списку осіб, що мають право на майновий пай;
- розрахунок індивідуальних трудових внесків осіб, що мають право на майновий пай;
- проведення інвентаризації майна, перевірка правильності індексації основних засобів;
- проведення уточнення вартості майна;
- розрахунок пайового фонду;
- складання плану розподілу пайового фонду;
- складання переліків майна пайового фонду, резервного фонду, соціальної сфери, для погашення боргів;
- визначення розмірів індивідуальних майнових паїв;
- виділення майна в натурі у разі виходу з членів КСП.
5. Права власників майнових паїв.
Особи, що являються власниками майнових паїв мають також право в наступному переліку:
1. Отримати майновий пан в натурі, грошима або цінними паперами. Це право виникає тільки після припинення членства в КСП. Щоб отримати майновий пай власник повинен подати заяву про бажання отримати майновий пай в натурі, виходячи з господарства.
2. Продати, обміняти, подарувати свій майновий пай. Закон “Про колективне сільськогосподарське підприємство” встановлює, що право розпорядження майновим паєм настає після припинення членства в підприємстві. Після припинення членства в КСП особа має право розпоряджатися своїм майновим паєм як часткою в спільній власності, не отримуючи його в натурі.
У разі продажу майнового паю сторонній особі решта членів КСП має право першочергової купівлі частки, що продається за ціною продажу та на інших рівних умовах.
Згідно із законодавством сторони можуть самостійно визначити вартість паю за договором незалежно від номінального розміру паю. При чому договір відчуження майнового паю краще укладати у письмові формі.
3. Передати майновий пай у спадщину.
Тобто, якщо власник майнового паю помирає, то його спадкоємці отримують право на майновий пай згідно з нормами цивільного законодавства. Якщо спадкоємець є членом того ж КСП, що ї спадкодавець, вартість отриманого паю може бути додана до вартості його власного паю. Якщо спадкоємець не є членом цього КСП, він має право після отримання свідоцтва про право на спадщину вимагати від господарства виділення майнового паю в натурі, грішки або цінними паперами.
Висновок
Отже, на мою думку, система паювання майна є важливою складовою в АПК. Державна політика в аграрній сфері повинна йти у напрямку пошуку оптимально моделі трансформації економічних відносин суб’єктів господарювання. Зазнала також змін вся інфраструктура сільського господарства.
Література
“Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва” К. 1999 р. професора П.Т. Саблука.