х>-не
2. КЛАСИФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНО^-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ АКТІВ
ш,
;о- Класифікацію можна розглядати як засіб для індукції, ст шо дає змогу від окремих суджень перейти до визнання :а- більш загальних явищ. А це в свою чергу дає змогу дійти до н- певних закономірностей, визнати причинні зв'язки у н- складних явищах і речах.
т- Процесуальний акт — поняття складне, яке включає не на тільки певні кримінально-процесуальні документи, а й дії В учасниюв кримінального процесу, які виконуються ними в ік процесі здійснення своїх повноважень. Для зв'язку між ш численними процесуальними актами з урахуванням їх суті, правової природи, призначення вдаються до класифікації, 1- яка включає акти-діяння і акти-документи, що наводяться ні нижче.
а- 1. На стадіях судочинства для осіб, які приймають проте цесуальні рішення, — акти слідчі і судові (ст. 19 КПК). ї, 2. По відношенню до виявлення і закріїтлення доказів Ь- І — акти слідчо-процесуальні, які не є слідчими. В результаті проведення слідчих дш, компетентні особи одержують ї- фактичні дані, відомості, що стосуються обставин, які під-[г І лягають доказуванню.
я Таким чином, слідчі дії являють собою спосіб збирання & і перевірки доказів. Згідно з загальним правилом, закон за-а бороняє проводити їх до порушення кримінальної справи.
Слідчих дій передбачено відносно мало. Це — допити, очні х ставки, обшуки, огляди, виїмки, накладення арешту на і- майно, впізнання, проведення експертиз, освідування, у затримання підозрюваного, одержання зразкш для порів-і І няльного дослідження, ексгумація трупа, відтворення обстановки і обставин події. Решта дій, передбачених кримі-у І нально-процесуальним законом, є просто процесуальни-л ми, не слідчими.
(Т>удь-яка слідча дія є процесуальною (передбаченою процесуальним законом), проте процесуальна дія не завж-і ди є слідчою, оскільки не спрямована на виявлення, за-кріїїлення і перевірку доказів. Тому є невдалим віднесення
приводу і арешту підозрюваного (обвинуваченого) до слід чих дій (п. 4 ст. 227 КПК).
Процесуальні (не слідчі) акти можуть бути оперативне виконавчими (повістки, постанови про призначення ек< пертизи та ін.), такими, що встановлюють процесуаль» становище особи (постанови про визнання потерпіли» цивільним позивачем, цивільним відповідачем), мати и меті забезпечення прав особи (протоколи ознайомлення матеріалами справи), запобігання правопорушенням (пс дання) і т. ін.
За методою отримання інформації, доказів, необхідн* для складання процесуальних документів, слідчі дії можи поділити на: а) розпитування (протоколи допитів, очвд ставок); б) спостереження, експеримент, моделюванн (протоколи оглядів, обшуків, освідування); в) поєднанн розпитування, спостереження і супроводжувальних мете дів (пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки обставин події).
Передбачаються також слідчі дії, у проведенні яких б< руть участь: а) прокурор, б) спеціалісти, в) поняті та іт особи (обшук, виїмка, огляд та ін. статті 181, 182, її КПК).
3. За процесуальним значенням існують основні і допе міжпі акти. Основні становлять підсумок певної діяльносі Як правило, ними закінчуються стадії судочинства (пост, нова про закриття справи, обвинувальний висновок, вире і т. д.). В них можуть вирішуватися і другорядні питани (наприклад, у вироку виріїїгуеться питання про речові де кази).
Допоміжні акти, хоча і не є підсумковими в справі, аг також є дуже важливими, оскільки вони забезпечують зі конне і обгрунтоване прийняття основного рішення, даюі можливість учасникам процесу здійснювати свої права т< що. Вони завжди передують прийняттю основного рішеї ня і можуть бути як початковими (протокол-заява), так проміжними, які приймаються по ходу руху кримшальні справи (допити, арешти, огляди, експертизи і т. д.).
Залежно від екстреності проведення слідчі дії буваюі невідкладними (ст. 104 КПК) і наступними. Невідклаг ність проведення процесуальних дій та їх документальні го оформлення може виникнути на різних етапах пре вадження.
> слід- Для окремих осіб (зокрема для обвинуваченого) важливе значення можуть мати всі процесуальні документи — ос-ивно- новні і допоміжні. Закон передбачає вручення обвинуваче-і екс- ному копій чи других примірників не тільки підсумкових альне-*1™8' таких як постанови, ухвали про закриття справи іілим (статті 214, 248 КПК), обвинувального висновку (ст. 254 ги на КПК), вироку (ст. 344 КПК), але і документів іншого пла-ння з НУ (ухвали чи постанови про зміну обвинувального виснов-(по- КУ (ст. 254 КПК), протоколу обшуку, виїмки (ст. 189 КПК).
Обвинуваченому надсилаються повістка, а також повідом-ідних ленняПР° результати розв'язання скарги та ін. (ст. 235, 254
4. За імперативністю прийняття — це є обовязкові и
факультативні акти. Обов'язкові — це ті з них, які завжди складаються з додержанням безумовної вимоги законодавця в будь-якій справі чи з певної категорії справ. Особливе місце в цьому числі займає акт порушення кримінальної справи {постанова чи ухвала). Без цього документа кримінальна справа, по суті, відсутня. Факультативні — це документи, які складаються не з усіх справ (огляди, приводи, обшуки та ін.).
Для деяких категорій справ проведення тих чи інших процесуальних дій є обов'язковим. Слідчий чи інша компетентна особа може їх визначити заздалегідь. Так, в обов'язковому порядку призначається експертиза в справах, де необхідно встановити причину смерті, тяжкість і характер тілесних ушкоджень, психічний стан підозрюваного чи обвинуваченого та ін. (ст. 76 КПК).
5. По суб'єктах прийняття вирізняються колегіальні й
одноособові акти. Колегіальним органом в даному випадку
виступає суд, носієм прав і обов'язків якого є усі члени су-
дової колегії, а право прийняття рішення належить судові,
як колегіальному органу. Колегіальність правосуддя забез-
печується розглядом судових справ колегіями професіо-
нальних суддів та суддями з розширеною колегією судових
засідателів чи присяжних.
Колегіальне прийняття рішення може здійснюватись як на місці, так і в нарадчій кімнаті за суворого додержання таємниці.
До питань, що в обов'язковому порядку мають вирішуватися у нарадчій кімнаті, відносяться:
• направлення справи для проведення додаткового розслідування;
• порушення або закриття справи;
• обрання, зміну або скасування запобіжного заходу;
• відводи і призначення експертизи (ст. 273 КПК).
В кожному випадку виноситься ухвала. Якщо ж ріше ня приймається судом на місці, то воно заноситься до пр токолу судового засідання.
Закон розширює права судді стосовно прийняття ні рішень одноособово. Це стосується питань про порушен справи, віддання до суду і навіть розгляду справ в суді пе шої інстанції (ст. 17 КПК).
Під час попереднього розслідування рішення прийм ються одноособово слідчим, начальником слідчого підрс ділу, органом дізнання, особою, яка проводить дізнанї прокурором. Такий порядок обумовлено специфікою в явлення і викриття осіб, які вчинили злочин, необхідніс оперативних і рішучих дій при нерозголошенні отримай даних.
Якщо слідство у справі проводиться групою слідчих, в такому випадку рішення не приймаються колегіальї Кожний слідчий, в межах дорученої йому ділянки воло! процесуальною самостійністю, здійснює відповідні дії і свого імені. Органи розслідування можуть приймати ] шення як за своєю ініціативою, так і відповідно до вказів прокурора чи начальника слідчого відділу. Деякі процес альні акти приймаються тільки з санкції, згоди чи затве дження прокурора (статті 7, 7-2, 10, 14, 157, 177, 178, 2( 218, 229 та ін. КПК).
6. За місцем опрацювання ці документи складаються службових приміщеннях органів розслідування, про кураї ри, суду та поза їх межами. Від місця проведення слідчи судових дій, умов складання процесуальних документів ч сто залежить успіх як окремих процесуальних дій, таї всього судочинства в цілому. Закон зобов'язує в процес альних документах зазначати місце їх складання (статті * 130, 250 та ін. КПК). Усі процесуальні дії, як правило, п винні проводитись в районі підслідності чи підсуднос визначеного законом, у місті проведення попередньо слідства (статті 116, 143,167 та ін. КПК), а іноді й за місці перебування певних осіб (статті 143, 167, 407, 409 та і КПК).
Якщо слідчі чи судові дії, пов'язані безпосередньо сприйняттям матеріальних об'єктш, то вони проводятьс* основному за місцем їх знаходження (огляди, обшуки, ви-| їмки, опис майна та ін.). Особливу складність становить | огляд місця події, який нерідко проводиться в несприятли-ген- вих умовах (важкодоступні місця, погана погода, відсутню- ність освітлення, на воді, під водою, за великого скупчення людей та ін.).
ним Виїзні судові засідання, як правило, проводяться в при-ння міщеннях за місцем роботи або проживання підсудних чи іер- потерпілих. Особливим місцем для прийняття важливих судових рішень закон називає нарадчу кімнату (статті 240, ма- 273, 322 КПК).
>°з- 7. За юридичною силою акти поділяються на ті, які на-!ня, брали і не набрали чинності.
ви- Рішення, що набрали чинності негайно виконуються :тю після закінчення строку на їх оскарження чи опротестуван-гіта ня, якщо інше не передбачено законом. Особливо детально законодавець регламентує порядок набрання чинності ви-, то роком, ухвалою і постановою суду (статті 401, 402 КПК). но. Судові акти, які набрали чинності, є обов'язковими для Діє державних і громадських установ, підприємств, організа-від цій, посадових осіб і громадян (ст. 403 КПК) на усій тери-рі- торії України, а якщо є відповідні угоди, то і за її межами, юк Виконання процесуальних актів, які ще не набрали чин-су- ності, є грубим порушенням законності. ;р- 8. За касаційним оскарженням і опротестуванням є ак-[)5, ти, які: оскаржуються і опротестовуються1; тільки опротестовуються; не оскаржуються і не опротестовуються, і в Для цього встановлено семиденний строк. Не оскаржу-гу- ються і не опротестовуються всі акти Верховного Суду Ук-х і раїни. Не підлягають окремому оскарженню і опротесту-іа- ванню також ухвали, винесені судом першої інстанції під : і час розгляду справи, яка закінчилася винесенням вироку у- (ст. 354 КПК). Не можуть бути оскаржені чи опротестовані 15, рішення по заявлених клопотаннях про порядок дослід-о- ження доказів, про призначення експертизи в суді, про від-гі, кладення судового розгляду, про поновлення судового го слідства та ін. В цих випадках заперечення можуть бути виїм кладені в касаційній скарзі чи поданні на вирок. Не опро-н. тестовуються і не оскаржуються також рішення, винесені увипадках, передбачених статтями 42, 407, 414 та ін. К1 (спір про підсудність, умовно-дострокове звільнення, і гашення і зняття судимості та ін.).