Смекни!
smekni.com

Складання процесуальних актів у кримінальних справах (Михайленко) (стр. 7 из 49)

Проте зміни, які тягнуть за собою погіршення стан ща засудженого чи виправданого можуть бути внесеї пізніїде як за три доби до початку розгляду прог (ст. 353 КПК). З такими змінами (до розгляду прот повинні бути ознайомлені особи, інтересів яких вони суються (ст. 353 КПК).

Повторно винесені вирок, ухвала чи постанова в з ку із скасуванням їх в касаційному чи наглядному пор можуть бути опротестовані повторно на загальних пії вах. З такої справи повторні протести будуть стосува знову винесених судових актів.


* ВИМОГИ, ЯКИМ ПОВНИШ ВІДПОВІДАТИ

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ АКТИ

Кримінально-процесуальний закон не містить загаль-г яв вимог, що пред'являються до документа, складеного у ІІО Янмінальних справах, вказуються лише назви і зміст дея-югорх із них (статті 85, 130, 332—335, 378 КПК та ін.). В науці ршоги щодо рішень з кримінальних справ поділяються на Юв(икі, що стосуються: а) форми (письмова та стандартна; роЛчРУКтурна її упорядкованість, лаконізм, офіційність); п ж змісту (істинність, обфунтованість, вмотивованість, ло-,нь тність, переконливість, справедливість); г) форми та і лиі*01^ (законність» індивідуальність, здійсненність, культу-• „„Р*1. Така класифікація, хоч вона і є умовною, але має право

1 За",—..

гатті своєІСНУВЗІІНЯ' бо дає змогу проаналізувати окремі ржладові предмета класифікації, а в результаті комплексно

^вікувати зміст і сутність явища, яке вивчається. У нашому ■шадку це може бути система кримінально-процесуальних

Ми лише звернемо увагу на типові, загальні вимоги, в1исим в комплексі повинні відповідати майже усі кримі-к°Твально-процесуальні акти. Так, документи повинні відпо-їкі«ідати загальним вимогам, що ставляться до будь-яких ^ З індивідуально-правових актів застосування норм права. ™ Вони мають бути законними, обгрунтованими, мотивова-Чними, переконливими, справедливими, логічними, гра­мотно і культурно оформленими, а в цілому — високо­ефективними. Поспіхом прийняті процесуальні рішення, неправильно складені документи підривають авторитет ор­ганів розслідування, суду, прокуратури, адвокатури та ін­ших органів і осіб.

Законність означає, що складений процесуальний до­кумент повинен строго відповідати правовим нормам, на основі яких його прийнято.

1 Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. — Харьков, 1998. — С. 181—211.

Процесуальний акт визнається законним, якщо: його прийняття передбачено КПК, якщо він винесений компе­тентним органом чи особою; постановлений за додержан­ня умов, зазначених в законі; його постановлення відпові­дає процесуальній формі, зазначеній законом послідовнос­ті винесення процесуальних актів з їх реквізитами і пр$ призначенням.

Документ буде законним лише тоді, коли він відпо названим вимогам, є істинним, правдивим, безсумніві

Законність не можна протиставляти доцільності, враховується і реалізується в межах законності. Викон закону не може бути недоцільним, як і його порушені може бути визнане доцільним. Найвища доцільність п гає в самому законі, в його соціальній цінності.

З законністю прийнятого рішення тісно пов'язана обгрунтованість. Законним може бути тільки обгруні ний правовий документ.

Водночас в окремих випадках обгрунтований праві акт може бути визнаний незаконним (непідписаний о; із судців вирок, відсутність санкції прокурора на посте про тримання під вартою та ін.). Якщо законність гс ним чином відповідає додержанню норм права, то обг тованість завжди пов'язана з фактичною стороною зг сування закону щодо конкретної життєвої ситуації. Ф у їх сукупності надають акту доведеної і законної вла вості. Проте не можна їм сліпо вклонятись, їх необх аналізувати, оцінювати критично, з'ясовувати їхній зм

Те, що на перший погляд може здаватися злочині не завжди є таким (самогубство і т. п.). Обгрунтованісі властивість правового акта означає, що висновки і ріпи по ньому мають грунтуватись на сукупності фактів, ні статніх доказах, які б в обов'язковому порядку охоплю всі істотні обставини справи і відбивали реальну дійсні

Обгрунтованим може бути тільки рішення, яке ш перечить істині, яку можна практично перевірити. П слід розрізняти поняття "істинність" і "обгрунтован оскільки встановлення істини тісно пов'язано з пев процесом пізнання об'єктивної дійсності і має проміж відносний характер. В ряді випадків закон вимагає, прийняті акти були також мотивованими.

Таким вимогам повинні відповідати постанови, ухі (статті 131, 206, 378 та ін. КПК), вироки (ст. 334 КШ іноді і протоколи (ст. 106 КПК). Мотивованість акта -наявність в ньому не тільки опису діяння, події, обста а й посилання на докази, аналіз, відповідні поясне КПК Російської Федерації (статті 312, 314) поряд з вс ною і резолютивною частинами вироку передбачає опі


і прямЈ *Утвключаються і мотиви. Проте у вироку головне не іс діянь, а докази, мотивація. Це відображено в ст. 334 іщпові^*К.

•шівним Мотивованість процесуального акта пов'язана з альтер-гості, Агивою рішень, що приймаються. Компетентна особа має іконаніР*80 обрати певне рішення, мотивування якого є важли-нення ір* засобом самоконтролю. Так, якщо орган дізнання ви-лт, полЬпив затримати підозрюваного, то він повинен в протоко-

1 пояснити причину, мотиви затримання (ст. 106 КПК), яна йо#°б Це рішення не було розцінене як суб'єктивне, не про-рунтоврктоване необхідністю. Мотиви і результати прийнятого

ішення мають перебувати у повній гармонії. При цьому іравов#їтиви не повинні бути другорядними навіть при позитив-й одниЙ* результатах. У свою чергу, позитивні мотиви не можуть остано^правдати негативного результату, тим більше одержано-ь голо#* незаконним шляхом. Неприпустимою є й неправдива обгруі#отивація, яка використовується для маскування дійсного

0заст^огиву прийнятого рішення. Боротися зі злочинністю не • Фактіожна, вдаючись до порушень законності, обману, власти Мотивованість прийнятого рішення має сприяти на-обхіднрмду за законністю і обгрунтованістю процесуального ак-зміст.*1' допомагати виявляти помилки в судженнях осіб, які инниїЛРиймають рішення, давати можливість обвинуваченому й іістьяМшим особам зрозуміти доводи, які покладені в основу 'ішеннЙРийнятого рішення і належним чином захищати свої інте-

на до^си- Мотивованість начебто окреслює, робить більш яс-іювал№авими обгрунтованість і законність рішень, надає доку-сність.*ентам внутрішньої і зовнішньої переконаності, виключає

не су*умніви, суб'єктивізм.

Прот* Переконливість як самостійна ознака процесуальних аністьрйпень, завжди пов'язана з певною їх оцінкою сторонніми гевни#собами, які не мають прямого відношення до криміналь-іжнийРого судочинства.

--, щоб Судовий розгляд повинен бути організований так пере­конливо, щоб не тільки суддя і народні засідателі, а й усі ухвалйЩжсутні в суді, що розбиралися в даній справі, зрозуміли ІК), ^правильність винесеного рішення. Переконливість проце-

1— цесуального акта базується, насамперед, на обгрунтованості і ґавин, мотивованості рішення, дає можливість твердо повірити в гення.ного істинність, справедливість і законність висновків, іступ-сформульованих в ньому, що, в свою чергу, має важливе писо-вих°вне значення. Переконливість акта не зводиться до


2


0-0833


доказів, доведеності прийнятого рішення, бо воно може бути викладено невпевнено. Можна погодитися з виснов­ком, що "переконливість є властивість об'єктивно доказа­них обставин, що лежать в основі прийнятого рішення, і тому вона виконує специфічну "примусову функцію", примушуючи конкретну особу повірити в правильність прийнятого рішення, схилитися до таких же висновків, до яких дійшов правозастосувач, і на цій основі впевнитись і дійти висновку щодо його законності і обгрунтованості"1. Основою переконливості є справедливість — міра оцінки правового акта, яка показує, що перед законом всі рівні, що інтереси громадян надійно захищені.

Справедливість є особливо необхідною там, де відкри­вається простір правозастосуванню, скажімо, при обранні запобіжного заходу, затриманні підозрюваного, в призна­ченні кримінального покарання. Стаття 372 КПК наголо­шує, що за своїм розміром покарання може бути неспра­ведливим як наслідок його м'якості, так і суворості.

Справедливість в першу чергу передбачає певне спів­відношення між діянням і відплатою (злочином і покаран­ням за нього). Еквівалентність відплати діянню — обов'яз­кова вимога справедливості. При визначенні відповідності покарання ступеню небезпечності злочину і характеристи­ки особи, яка його вчинила, враховуються законність, об­грунтованість і мотивованість прийнятого рішення, усі фактори всебічності, повноти і об'єктивності дослідження обставин справи і мети покарання конкретної особи. Зміц­нення законності, її забезпечення — важлива умова дійсної справедливості. Незаконний чи необгрунтований вирок або інший процесуальний акт не можуть бути визнані справедливими. Визначення справедливості, як властивос­ті процесуального акта означає, що до певного суб'єкта пі­дійшли належним чином не тільки з правової сторони, і позиції законності, а й з врахуванням моральних, етичню норм, обумовлених, як правило, політичними і суспільно-економічними відносинами.

1 Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. — Харьков, 1998. -С. 201.

Справедливість може виявлятися також і в кримінали но-процесуальних інститутах позитивного плану: звільнен ня від кримінальної відповідальності на законних підста