НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
студент IV курсу 3-ї групи
денної форми навчання
Григораш П.В.
Перевірив:
старший викладач
Назаренко В.І.
Курсова робота захищена “____” ___________ 2003р.
з оцінкою ______________.
Голова комісії _____________________________________
План
1. Оптимізація податкових платежів та податкові правопорушення. 4
2. Підстави відповідальності, склад та класифікація податкових правопорушень7
2.1. Підстави відповідальності за порушення податкового законодавства. 7
2.2. Склад податкового правопорушення. 9
2.3. Класифікація податкових правопорушень. 15
3. Відповідальність за порушення податкового законодавства. 17
Список використаної літератури. 28
Розвиток ринкових механізмів торкається всіх елементів системи оподатковування. З'являються нові податки, механізми їхнього обрахування і сплати, конкретизуються повноваження органів влади різних рівнів, їхня компетенція. З'являються нові органи (податкова поліція або міліція) або принципово міняються структура і зміст функцій, що на них покладені (контрольно-ревізійне управління, державне казначейство). Ці зміни пов'язані з необхідністю посилення контролюючих механізмів в області оподатковування.
Діяльність контролюючих органів пов'язана з контролем з боку держави за виконанням платником податків своїх обов'язків перед державою по повному і своєчасному внесенню податкових платежів у відповідні бюджети або фонди. Однак не завжди засоби надходять у тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету і було б неправильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов'язків. Бюджет позбавляється засобів за рахунок двох процесів: ухилення від сплати податків і правомірного обходу податків.
Питанням наявності складу злочину та відповідальності за порушення податкового законодавства і присвячена ця курсова робота.
Несплата або неповна сплата суб'єктами підприємницької діяльності або громадянами податків, зборів, інших обов'язкових платежів залежно від того, чи умисно, з необережності, чи навіть за відсутності вини, воно допущено, тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій у визначених законодавством розмірах; сплату пені, яка нараховується на суму несплаченого обов'язкового платежу; адміністративну або кримінальну відповідальність осіб, винних в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.
Способи ухилення від сплати обов'язкових платежів можуть бути різноманітними і залежати від виду як несплачуваного податку, збору, іншого обов'язкового платежу, так і від самого платника.
С. Г. Пєпєляєв виділяє чотири моделі поводження платника податків:
1) сплата податку відповідно до розмірів податкового зобов'язання і термінами;
2) податкове планування;
3) обхід податків;
4) здійснення податкового правопорушення.
В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. У даному випадку платник податків використовує прогалини законодавства, що пов'язані як з недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платникові право вибору або межі, у рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант (наприклад, при наданні податкового кредиту, установленні деяких ставок місцевих податків і зборів).
Примітну систему варіантів легального відходу від оподатковування приводить А. Н. Козирін.
1. Специфіка об'єкта обкладання.
2. Специфіка суб'єкта обкладання. Наприклад, при сімейному обкладанні можливий розподіл оподатковуваного доходу між чоловіками з метою мінімізації податку.
3. Сполучення прогресивного і пропорційного обкладання. Це дозволяє вивести з-під реальної ставки, наближеної до максимального рівня, доход, у відношенні якого застосовується середня або знижена ставка, що вигідніше, ніж застосування єдиної ставки по всій сумі в цілому.
4. Диференціація доходів від різного майна. В основі цього методу лежать різні умови обкладання засобів, розташовуваних у різних видах цінних паперів або депозитів.
5. Спосіб обкладання, при якому вибирається найбільш вигідний. Так, в італійському законодавстві податки на сільськогосподарські угіддя розраховуються на основі кадастру, що переглядається один раз у 5-10 років. Інфляційні процеси за цей період значно зменшують реальні перерахування платників.
6. Використання офшорних зон дозволяє знизити ставки оподаткування.
Правомірний обхід податку доповнюється ухиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень складається в невиконанні або неналежному виконанні обов'язків платника.
У залежності від характеру поводження і діяльності суб'єктів податкових правовідносин можна виділити:
А. Обхід податку — правомірне запобігання сплати податку за рахунок недосконалості або можливостей, закладених законодавством.
Б. Ухилення від сплати податку — правопорушення, що складається в невиконанні або неналежному виконанні платником своїх обов'язків по сплаті податку.
В. Стягнення зайвих сум податків — навмисні дії працівників податкових органів по необґрунтованому стягуванню сум податкових платежів із платників. Якщо в першому і в другому випадку дії засновані на активній ролі платника податків (по правомірному обході в рамках діючих податкових норм, при обході податку і по порушенню норм при відхиленні від податків у формі податкових провин або злочині), то в третьому випадку активна діяльність характерна для податкового органа, що здійснює свої повноваження з порушенням законодавства.
Порушення приписів правових норм у суспільстві має не одиничний характер і заподіює суспільству досить істотної шкоди. Різні причини, умови, суб'єкти і характер вчинених протиправних діянь не виключають наявності загальних ознак цього явища, що є правопорушенням. У цих умовах держава, видаючи норми права, визначає юридичну відповідальність суб'єктів, незалежно від їхньої волі і бажання, що має державно-примусовий характер. Особливістю подібних мір в області оподатковування є захист власником своїх коштів, захист державою своїх основ існування — централізованих грошових фондів.
Підставою відповідальності є винне, передбачене законом суспільно небезпечне діяння, що має визначені юридичні ознаки. Як сукупність цих ознак, що визначають конкретне діяння як правопорушення, і виступає склад правопорушення.
Не зупиняючись докладно на аналізі правопорушення, виділимо загальні ознаки, характерні для усіх видів правопорушень, у тому числі і для податкових:
1) суспільна небезпечність діяння;
2) протиправність дій або бездіяльності;
3) винне поводження як результат вільного волевиявлення правопорушника;
4) караність.
Правопорушення є саме діянням людей, що включають два варіанти поводження: активна дія суб'єкта або юридично значима бездіяльність. Причому подібне поводження може бути віднесене до правопорушення тільки за умови його суспільної небезпеки, тобто за умови включення в себе наявності шкоди. Заподіюючи шкоду суспільству, правопорушник створює визначену юридичну небезпеку або зловживає правом. Протиправність у цьому випадку саме і є юридичним вираженням суспільної небезпеки діяння, його шкідливості для суспільства. Протиправне діяння при цьому стає правопорушенням тільки у випадку вільного волевиявлення правопорушника, коли воно є винним діянням.
Таким чином, податкове правопорушення — протиправне (зроблене в порушення податкового законодавства), винне діяння (дія або бездіяльність) особи, пов'язана з невиконанням або неналежним виконанням податкового обов'язку, за яке встановлена юридична відповідальність.
Необхідно враховувати, що в даному випадку мова йде про податковий обов'язок у широкому розумінні, що включає повний комплекс податкових обов'язків (по вирахуванню, сплаті податків і зборів, здійсненню податкової звітності), а не винятково про сплату податкових платежів.
Поняття «правопорушення» і «склад правопорушення» тісно взаємозалежні, але не тотожні. Ці категорії є науковими абстракціями, що відбивають реальне правове поводження суб'єкта. «Склад правопорушення» фіксує емпіричні ознаки, властивому будь-якому конкретному правопорушникові, тоді як «правопорушення» відбиває його соціальну сутність, відносини до нього з боку суспільства і держави в цілому. Склад правопорушення є системою найбільш загальних, типових, істотних ознак окремих різновидів правопорушень. Ця система ознак необхідна і достатня для залучення правопорушника до відповідальності, і без наявності хоча б одного з них особа не може бути притягнута до відповідальності. Достатність цих принципів визначається тим, що для залучення особи до відповідальності не потрібно встановлювати яких-небудь інших, додаткових ознак".