Прагнення до стислості зумовлює лаконізм стилю, відсутність, як правило, текстових прикладів, цитат.
ТЕМА — основна предметна царина міркувань оратора, у межах якої він добирає явища, що підлягають розгляду у виступі.
ТЕМБР — якість, забарвлення звуку, за яким розрізняються одне від одного звучання однакової висоти.
Тембр звуку — результат сукупності основного тону й обертонів, тобто результат складних коливальних рухів, що утворюють звукову хвилю.
Тембр голосу — звукове забарвлення, характерне для кожного голосу (чи інструмента). Тембр мови — якість голосу, за допомогою якого можна передати різноманітну інформацію про того, хтио говорить і про предмет мови; може бути описане в термінах звукового, світлового, дотикального і просторового плану.
63
Для характеристики тембру використовують власне звукові визначення: глухий, тремтячий, дзвінкий, крикливий, різкий тощо.
Світлова характеристика закладена в таких визначеннях, як світлий, темний, золотий, срібний, мідний, тьмяний, яскравий, ясний тощо.
Обов'язкові характеристики не настільки часто вживаються в порівнянні зі звуковими і світловими визначеннями, але дуже виразні: оксамитний, м'який, твердий, гладкий тощо. Іноді тембр визначають по тому почуттю, що він відбиває: емоційно-вольовий, жартівливо-іронічний, смутний, ніжний, спокійний, похмурий тощо.
ТЕМП МОВИ — швидкість проголошення складів, слів і речень у процесі мовлення. ТЕРМІН — складний елемент судження — суб'єкт і предикат.
Розподілений і нерозподілений термін судження. Термін розподілений у судженні, якщо в цьому судженні йдеться про весь обсяг конкретного терміна, і термін вважається нерозподіленим, якщо судження стосується лише частини його обсягу. Наприклад, у судженні "Усі горобці — птахи" суб'єктом (8) є поняття "горобець", а предикатом (Р) — поняття "птах". Квантор спільності — " усі". Суб'єкт розподілений, тому що йдеться про всіх горобців, тобто його обсяг цілком включений в обсяг поняття "птах" . Предикат не розподілений, бо стосується лише частини птахів, якими є горобці; мова йде лише про ту частину обсягу предиката, що збігається із обсягом суб'єкта.
У судженні "Деякі спортсмени — рекордсмени" суб'єктом є поняття "спортсмен", а предикатом поняття "рекордсмен", квантор — "деякі". Обидва терміни: і суб'єкт, і предикат не розподілені, бо обсяг суб'єкта лише частково залучений до обсягу предиката, обсяг предиката також лише частково залучений до обсягу суб'єкта (лише деякі спортсмени є рекордсменами). У судженні "Жоден тигр не є травоїдною тварина" суб'єкт (8) — "тигр", предикат (Р) — "травоїдна тварина", квантор — "жоден". Тут обсяг суб'єкта цілком виключено з обсягу предиката, і навпаки, тому і 8, і Р розподілені.
ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА — слова, що позначають поняття певної сфери наукового і практичного знання: атом, молекула, валентність (хімія).
ТОЛЕРАНТНІСТЬ — терпимість, здатність поважати погляди інших, починати спілкування з позиції пошуку точок дотику, що поєднують мотиви і цілі; своєю поведінкою мімікою та аргументацією демонструвати щиру повагу до співрозмовника, й до його позиції, точки зору. ТРОП — уживання слова в його образному, переносному значенні; розрізняють тропи, засновані на співвідношенні за подібністю (метафора), за контрастом (оксиморон), за суміжністю (метонімія).
УМОВИВІД - логічний процес, під час якого з одного чи декількох пов'язаних між собою суджень виводять нове судження. Розрізняють умовиводи дедуктивні, індуктивні, за аналогією. У дедуктивному умовиводі думка рухається від знань більшого рівня спільності до знань меншого рівня спільності. В індуктивному умовиводі навпаки: від знань меншого рівня спільності до знань більшого рівня спільності. В умовиводі за аналогією на підставі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про подібність цих предметів і за іншими ознаками.
УМОВЧАННЯ — стилістична фігура, що полягає в тому, що почата мова раптово переривається, думка залишається незакінченою, обмежується натяком у розрахунку на те, що читач продовжить її, творчо завершить, що це викличе в нього визначені емоції. ЧИТАННЯ — форма мовного спілкування людей за допомогою друкованих чи рукописних текстів, одна з форм опосередкованої комунікації. У процесі читання відбувається значеннєве сприйняття читачем інформації (знань, цінностей, норм), вміщеної у тексті. Читання — це активна взаємодія між творцем тексту і читачем.
Аналітичне читання має інтелектуальний характер і зазвичай зумовлюється конкретним завданням, свого роду програмою: добуток, що читається, розглядають в контексті творчого розвитку певного письменника, у порівнянні з добутками того ж роду, написаними іншими письменниками, з огляду на його роль та значущість в літературному процесі сьогодення,
64
минулого і майбутнього; передбачає момент співтворчості: читач неначе повторює той шлях пізнання, яким пройшов письменник. Має на меті розв'язування двох завдань:
1. зрозуміти матеріал так, як розумів його сам автор, побачити змальовану умовно картину світу "очима автора";
2. залучити викладений автором добуток у свій, контекст, тобто виробити власну точку зору в процесі діалогу з автором, погодитися з ним чи вступити в суперечку, бачити умовний світ "очима читача".
Етапи аналітичного читання:
1. Обмірковування назви: — Хто автор книги? Що я про нього знаю? Про що піде мова? Про що слід дізнатися? Що я вже знаю про це?
2. "Діалог із текстом": намагатися усвідомити незрозуміле — знайти незнайомі слова, вирази, незрозумілі думки, з'ясувати їхнє значення; виявити приховані в тексті питання, сформулювати пропозиції, давати оцінки, виразити свої думки, стисло занотувати найважливіше.
3. "Питання до себе": поставити самому собі контрольні запитання, стосовнося прочитаного і відповісти на них.
Аматорське читання — вихідна, що не претендує на будь-які особливі наслідки форма спілкування із книгою. Читач залишається пасивною стороною, майже не виявляючи себе як особистість. Із повною довірою засвоює те, що йому пропонують, відчуваючи насолоду від того, що має змогу задовольнити власну зацікавленість або перенестися в незвичайний світ пригод, або перевтілитися в певного героя, переживаючи його долю як власну.
Таке читання, як правило, стихійне, у ліпшому разі перевагу віддають якому-небудь тематичному чи жанровому різновиду (напр., детективам, науковій фантастиці, морським пригодам, історичним романам, військовим мемуарам). Реакція читача переважно емоційна: у свідомості фіксуються сюжетно-фабульні лінії й окремі образи (характери, яскраві порівняння, метафори) без глибокого осмислення їхньої ролі в загальній структурі масиву викладеного. Мало хто з читачів-аматорів цікавиться автором книги, обставинами його життя, ще рідше беруть до уваги місце конкретного твору в його творчості, тим паче, в літературному процесі загалом. Оглядове читання — вид читання, до якого вдаються в разі добору літератури з проблему виступу, що полягає в перегляді, сильних позицій книги, якими є: назва, підназви, передмова, епіграф, післямова, зміст, анотація, примітки, резюме, перша пропозиція, остання пропозиція. Сканування [від англ. зсап — переглядати, пробігати очима] — швидкий перегляд тексту з метою знайти потрібну дату, прізвище, назву книги, цитату тощо.
65
Література
Сошгоуегзіа /Ап Ішегпаїіопаї Іоигпаі оґ ВеЬаІе апсі Вешосгаїіс Кепе\уаі. ГОБА, 2002
Александров Д. Н. Логика, риторика, зтика. "Флинта" — 2002
Вагапова Д.Х. Риторика в интектуальньгх играх и тренингах. - М.,1999 Веремейчик Г., Гавдис С., Пошевалова Т. Развитие сообществ, - Минск, 2003 Дебати: навчальний посібник, - К.: "А.П.Н.", 2001 Дзюбенко О.Г., Присяжний Т.В. Культура дискусій. - К., 1990
Дон Роу, Джейн Ньютон Тьі, я, мм: Книга для детей, учителей, родителей. - «Книга» , Ростов-на-Дону, 1998
Зарецкая Е. Н. Теория и практика речевой коммуникации. - "Дело" , 2001
Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Методичний посібник. - К.: «А.П.Н.»,
2003
Иванова С. Ф. Вместе искать истину. - М., 1989 Ивин А. А Основи теории аргументации, - М., 1997
Ивин А. А. Риторика: искусство убеждать. "ФАИР" — 2002, 304 стр.
Клюев Е. В. Риторика ( Инвенция. Диспозиция. Злокуция); учеб. пос., 1999
Кохтев Н.Н. Риторика, Учебное пособие для гимназий и лицеев - М., 1994
Миропольська Н.Є. Мистецтво слова в структурі художньої культури учня: теорія і практика. -
К.: Парламентське видавництво, 2002
Мистецтво публічних дебатів: Навчальний посібник. - К.: 2000
Свинцов В.И. Злементарньїй курс для гуманитарнмх спеціальностей. - М., 1998
Сопер П., Основм искусства речи. - М., 1992
Темпл Ч, Ли С., Брофи С. До дебатов: упражнения в критическом ммшлении Уча учимся: Методические рекомендации. - Одесса, 2003
Юри У. Преодолевая "нет" или переговори с трудними людьми / Пер. с англ. М., 1994
66