Наголосимо, що некоректні запитання не варто застосовувати в дебатах. Існує кілька простих загальних правил формулювання запитань:
• запитання має бути чітким і доступним;
• не можна переходити на особистості й перетворювати раунд запитань на сварку;
• треба ставити конкретне запитання, а не вкотре викладати позицію вашої команди;
• не можна тиснути на опонентів.
Ви самі можете вирішити, які запитання слід ставити частіше, які корисніші в дебатах, а які — недопустимі, але завжди пам' ятайте: запитання слушне тоді, коли ви знаєте, з якою метою ви поставили його.
Із чого слід почати? Від того моменту, коли з'явилася думка, про що ми хочемо запитати. Будь-яка інформація містить вже відоме. Запитання стосуватиметься тієї частини інформації, яка нам незрозуміла.
Розглянемо простий приклад. Відома фраза: "Стоїть гора високая, а під горою гай". Одже, про що тут запитувати? А втім, кожне слово — це можлива але недостатня інформація. Що за гора? Де вона стоїть? Яка вона заввишки? З яких дерев складається гай? Яку площу він займає?
І чим складніший текст, тим більше в ньому точок, де відоме стикається із невідомим. Це так звані зони запитання. Спробуйте самостійно виокремити зони запитання в невеликому тексті. Це буде корисне тренування.
Щоб уміти ставити й відповідати на запитання, потрібно вміти слухати і чути, тобто аналізувати інформацію. Це вміння максимально знадобиться під час гри, адже в дебатах більшість запитань виникає експромтом. Деякі з них можна передбачити, тож не завадять "домашні заготовки". Але куди важливіше не згаяти можливостей, які вам нададуть опоненти.
Ще одне важливе вміння — сконструювати запитання. Тут головне — пам'ятати про мету, з якою ми запитуємо, й про те, що ми хочемо почути. Одним із ефективних прийомів є створення запитання-ланцюжка, коли ваш опонент просто мусить дати потрібну вам відповідь.
Варто пам' ятати, що запитання ставлять не заради самого запитання, а для подальшого використання гравцями, щоб перемогти опонентів. Усі запитання й відповіді слід записувати. Від них нерідко залежить стратегія спростування аргументів опонента. Складність полягає у тому, що запитує один гравець, а використовувати його запитання доведеться іншому. Тут має працювати команда. Що має спільну мету й діє в єдиному ключі.
У світі немає нічого ідеального, тож кожна людина має право на помилку. Щоб навчитися, важливо не лише набивати собі гулі, а й
зважати на нагромаджений досвід. Якими є найпоширеніші помилки в раундах запитань?
Погляньмо на таблицю. У ній відображено найтиповіші помилки.
| Помилки під час запитань | Причини | Під час відповідей |
| Індивідуальні | ||
| ■ Відсутність проблеми | ■ Невміння аналізувати, | ■ Відсутність відповіді на |
21
| ■ Занадто "підготовлені" запитання■ Беззмістовні запитання, зволікання часу | слухати, визначати зону запитання | запитання■ Загальні фрази■ Демагогічна відповідь, зволікання із відповіддю |
| ■ Незрозуміле, плутане запитання■ Коментарі замість запитання■ Незавершений ланцюжок | ■ Недостатня риторична майстерність■ Логічні помилки | ■ДПлутана відповідь ■ДВідповідь не на запитання ■ Випередження відповіді у ланцюжку |
| ■ Агресивна поведінка, образи■ Переведення запитання в дискусію, зміна ролі | ■ Невпевненість у собі, в переконливості власної позиції, відсутність реального змісту | ■ДАгресія■ Відповідь запитанням на запитання |
| Командні | ||
| ■ Нехтування запитанням під час промови | ■ Невміння слухати■ Відсутність взаємодії у команді | ■ДВідповідь суперечить промові |
| ■ Невиправдане розширення або звуження відповіді | ■ Неетична поведінка або логічна помилка | ■Д Виклад власної точки зору всупереч думці команди |
Практично завжди помилка у запитанні спричинює помилку у відповіді, бо дуже важко дати чітку відповідь на незрозуміле запитання. Тому причини таких помилок спільні. Їх можна розподілити на змістовні, структурні й поведінкові.
Якщо раунд запитань став заслугою самого лише спікера, це вже недолік командної роботи.
Уміння правильно запитувати і відповідати пов'язано із цілим комплексом інших важливих умінь та навичок, що автоматично розвиваються в процесі роботи над запитаннями. Поведінкові правила та етика раунда запитань у дебатах чітко відповідають ідеям толерантності, поваги до точки зору інших, що становлять підгрунтя філософії відкритого суспільства.
Бажаємо вам опанувати непросте мистецтво ставити запитання!
Ірина Пекар
Методичні поради щодо суддівства у дебатах
У цьому розділі здійснено спробу універсалізації суддівства, підготовки суддів та організації суддівства на різних рівнях дебатів. Ці методичні поради стануть у пригоді всім, хто займається дебатами — і досвідченим тренерам, і потенціальним учасникам дебатного руху.
1. Що таке суддівство у дебатах?
Дебати можна розглядати у трьох аспектах — як гру, як методику викладання й виховання, як процес демократизації суспільства. З огляду на це суддівству приділено особливу увагу. На першому етапі дебатів — у формі гри, — суддівству належить вирішальна роль у роботі програми. Саме під час гри дві сторони (дебатні команди) намагаються переконати третю сторону (суддів) у правильності власних позицій. У з цьому плані суддівство в дебатах є
22
процесом прийняття рішення щодо впевненості, переконання однієї із сторін і як наслідок, її перемоги у змаганні.
Суддям у дебатах належить не лише оцінювальна, а й навчальна роль. Суддя визначає переможця серед команд на підставі аналізу перебігу гри, зіткнення позицій та обгрунтування їх. Отже, роль судді в дебатах конче важлива.
2. А судді хто?
Суддею у дебатах може бути кожна розумна людина, здатна зробити вибір: яка сторона найпереконливіша у своїй позиції. У дебатах суддями можуть бути батьки, вчителі, студенти, школярі, тобто всі, хто цікавиться дебатами загалом або конкретною обговорюваною проблемою. Щоб бути справжнім суддею, не обов'язково бути вузьким спеціалістом в певній царині знань. Більше того, добрий суддя на час дебатів має абстрагуватися від власної позиції з обговорюваної теми. Він виступає у ролі "чистого аркуша" і відкритий для будь-яких аргументів. Оскільки "Дебати" — це ситуативно-творча гра, а суддями виступають пересічні громадяни, суддівство не може бути цілком об'єктивним, воно завжди суб' єктивне й залежить від конкретної ситуації, місця і часу дебатувань. Утім, це аж ніяк не звільняє суддю від прийняття ОБГРУНТОВАНИХ рішень. Наш посібник висвітлює загальні принципи та методи суддівства, що вможливлюють визначення загального поля для суддів, у межах якого вони вільні у власному виборі, й це поле доволі широке.
Судді мають бути справедливими, чесними, неупередженими. Вони мають стимулювати чесну гру й сприяти пануванню доброзичливої атмосфери гри. Роль суддів у грі — не виносити вироки, як в суді, а створювати пізнавальну атмосферу для учасників дебатів. Судді мають приймати незалежне рішення і водночас поважати рішення інших суддів. Своєю чергою, рішення суддів є останньою інстанцією, вони не оскаржуються, що вимагає від суддів високої моральної відповідальності. Одже, перш ніж судити, слід засвоїти головні методи суддівства.
3. Теорія суддівства
Суддівство передбачає розв'язання двох найважливіших завдань:
• обгрунтування й пояснення рішення щодо перемоги певної команди (ЧОМУ?)
• безпосередньо прийняття рішення (ХТО?)
Визначальними критеріями суддівства, тобто чинниками, на які, судді мають неодмінно зважати, приймаючи рішення, є:
— переконаність — тобто суддя має бути стовідсотково впевнений у правильності позиції
команди-переможиці. Переконаність — дістає підкріплення в інших критеріях, якими є:
аргументація — вагомі судження на захист чи спростування теми або аргументів опонентів;
докази й доповнення — підкріплення аргументації логічним перебігом думок і фактами,
прикладами, статистикою або цитуванням знаних фахівців та експертів;
структура виступу — зв'язок аргументів одине з одним і з темою загалом, послідовність
контраргументації;
форма виступу — доступність промови, спосіб її виголошення, вербальні і невербальні прийоми виступу.
З огляду на ці критерії судді зазвичай самостійно визначають кількість балів за правильні та хибні відповіді.
АЛЕ!
Під час дебатів можуть виникати ситуації, які мають слугувати підставою для зняття балів, а в деяких випадках і для прийняття рішення про програвання команди. Це порушення 4 головних принципів дебатів. Справедливість
Обидві команди мають забезпечити поле для дискусії, тобто опоненти мають право заперечувати висловлення.
23
Ясність
Дебатами займаються люди, які, попри змістовну підготовку, не є фахівцями у певній царині, тому аргументи команд мають бути ясними, чіткими і зрозумілими для всіх. Чесність
Гру треба вести чесно, не приписуючи опонентам вигаданих аргументів і висновків. Усі залучені докази, цитати й доповнення мають бути правильними. Повага
Упродовж дискусії команди мають слухаючи одна одну, поважаючи точку зору опонентів, бути коректними й прихильними. Дебати — це не так змагання, як дружнє обговорення проблем. Це дуже специфічний різновид вербальної діяльності — безконфліктне спілкування. Саме тому дебати слугують шляхом до реальної демократії.