Всі зазначені критерії знаходяться у взаємозв’язку і супідрядності [4].
Діяльність щодо розслідування злочинів – цілеспрямований процес, метою якого є відтворення дійсної картини події, швидке і повне розкриття злочинів, притягнення винних до відповідальності.
Психологічна структура слідчої діяльності складається із сукупності основних різновидів діяльності: організаційної, конструктивної, пізнавальної, комунікативної та допоміжних – профілактичної та засвідчувальної.
Дослідження психологічної структури слідчої діяльності дозволяє визначити професійно необхідні психологічні якості осіб, які беруть участь у цій роботі. До них відносять: творче мислення; комунікабельність; вольові якості; організаторські здібності, здатність протистояти негативним емоціям.
Пізнавальна діяльність – пошук, сприйняття, аналіз та узагальнення інформації, за допомогою якої встановлюється істинне знання щодо конкретної кримінальної справи; конструктивна – складається з відбирання та композиції зібраного доказового матеріалу (відновлення події злочину за матеріалами та ідеальними слідами) і планування розслідування (планування змісту майбутньої діяльності); комунікативна – процес встановлення та підтримання психологічного контакту з різними категоріями учасників процесу розслідування, а також здійснення на них психологічного впливу з метою одержання необхідної інформації; організаційна – реалізація системи слідчих дій та оперативно-розшукових заходів для отримання доказової інформації; координація осіб, що беруть участь у процесі розслідування злочину; профілактична – полягає у виявленні причин та умов, що сприяють злочинності; здійсненні психологічного впливу на різні категорії учасників розслідування з метою корекції їх небажаної позиції чи поведінки; засвідчувальна – надання всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (складання протоколів, постанов і т. ін).
Організаційно-психологічна структура слідчої діяльності представлена: інформаційно-пошуковими, комунікативними та інформаційно-комунікативними слідчими діями.
Інформаційно-пошукові – це дії, основу яких складає інформаційний пошук та оперування інформацією щодо події злочину (огляд місця події, впізнання); комунікативні – група слідчих дій, в основі яких лежить комунікативна діяльність, тобто здійснюються в умовах постійного контакту та діалогу між учасниками процесу розслідування (допит, очна ставка); інформаційно-комунікативні – група слідчих дій, значне місце серед яких належить як пізнавальній, конструктивній, так і комунікативній діяльності слідчого (обшук, перевірка свідчень на місці, затримання).
Безсумнівно, що будь-яка слідча дія спрямована на одержання інформації про злочин. Разом з тим, деякі слідчі дії орієнтовано як на інформаційний пошук, так і на здійснення психологічного впливу на різні категорії учасників слідства. До таких дій належать так звані комунікативні, тобто ті, в основі яких – безпосереднє спілкування (допит та очна ставка, які провадяться в умовах постійного контакту та діалогу між учасниками). Інформаційний обмін тут поєднується з психологічним впливом.
Розслідування – це результат роздумів, життєвого і професійного досвіду, інтуїції і таланту. Формування особистості слідчого – дуже складний процес перетворювання вимог діючого законодавства, відповідних відомчих положень на переконання, звичаї, особисті якості, навички і вміння.
Від правильного застосування позиції слідчим у складній ситуації значно залежить успіх розкриття і розслідування злочину.
Взаємодія слідчого з суб’єктами розслідування завжди є складним організаційно-психологічним явищем, а тому ефективність вирішення конкретних завдань цілком і повністю залежить від успішного оволодіння ним не тільки психологічними знаннями про чинники цієї взаємодії, але й набуття досвіду, навичок та стереотипів використання засобів впливу на суб’єкти спілкування.
1. Биков В.М. Криминалистическая характеристика. – Ташкент, 1986. – С. 39.
2. Пантелеев И.Ф. Ошибочные рекомендации в теории уголовного процесса и криминалистики // Соц. законность. – 1974. – № 7. – С. 54.
3. Самонов А.П. Психология преступных групп. – Пермь, 1991. – С. 118.
4. Ратинов А.Р. Методические вопросы юридической психологии // Психол. журн. – 1983. – № 4. – С. 115.