Смекни!
smekni.com

Елементарний курс міграційного права України (Чехович) (стр. 10 из 48)

• постійні іммігранти — це особи, яким надається право протя­гом невизначеного терміну перебувати на території держави, що не є державою їхнього громадянства або державою пос­тійного проживання, і користуватися тими самими правами і свободами, що й громадяни цієї держави, за винятками, вста­новленими конституцією, законами чи міжнародними догово­рами;

• трудівники-мігранти, які поділяються на сезонних робітників-мігрантів, трудівників-мігрантів, пов'язаних з виконанням визначених робіт, трудівників-мігрантів, які працюють за кон­трактом, тимчасових трудівників-мігрантів, осілих трудів-ників-мігрантів, висококваліфікованих трудівників-мігрантів; це люди, допущені державою, яка не є державою їхнього гро­мадянства або державою постійного проживання, для здійс­нення економічної діяльності;

• економічні мігранти — це особи, які переїжджають до іншої держави з метою економічної діяльності, яка не оплачується в цій державі або вимагає певних капіталовкладень з боку са­мого мігранта. З-поміж них розрізняють мігрантів з діловою метою, іммігрантів-інвесторів тощо;

• мігранти, яким надається притулок. Міграція, пов'язана з на­данням притулку, охоплює цілу гаму міжнародних пере­міщень, зумовлених переслідуваннями і конфліктами. До них належать: біженці; особи, прийняті з гуманітарних причин (пе­ребувають у статусі, подібному до статусу біженця, оскільки неповністю відповідають критеріям Конвенції про статус біженців 1951 року); особи, які шукають притулку, — люди, які подали клопотання про надання їм притулку в державі, яка не є державою їхнього громадянства або державою постійно­го проживання; особи, яким надано статус тимчасового за­хисту; особи з відкладеним рішенням про депортацію (видво­рення);

• мігранти з неврегульованим статусом — це особи, які перебу­вають у державі, що не є державою їхнього громадянства або державою постійного проживання, яких не задовольняють

43

умови і вимоги, встановлені цією державою, щодо в'їзду, пе­ребування або здійснення економічної діяльності;

• мігранти для возз'єднання сімей. Оскільки більшість мігрантів для возз'єднання сімей — це родичі інших мігрантів, вони ма­ють розглядатися як окрема підкатегорія тієї категорії, до якої належить первинний мігрант.

Виходячи з понять, що містяться у національному законодавстві України, можна класифікувати іноземців та осіб без громадянства:

• які в установленому порядку прибувають в Україну на пос­тійне місце проживання (іммігранти);

• які тимчасово перебувають на території України з метою: 1) службової діяльності; 2) ділової діяльності; 3) наукової діяльності; 4) представництва релігійних місій; 5) навчання; 6) представництва засобів масової інформації; 7) культурного та спортивного обміну; 8) туризму; 9) лікування; 10) у приват­них справах; 11) приватного відвідання України особами ук­раїнського походження; 12) тимчасового працевлаштування (трудові мігранти); 13) обслуговування транспортних засобів міжнародного сполучення; 14) транзитного проїзду через те­риторію України до третьої держави; 15) транзитного здійс­нення перевезення вантажним автотранспортом і пасажирсь­ким автобусним транспортом;

• які відповідно до законодавства України і міжнародних дого­ворів України захищені дипломатичними і консульськими іму­нітетами та привілеями;

• яким може бути надано притулок, у порядку, встановленому законом;

• яким надано статус біженця в порядку, встановленому Зако­ном України "Про біженців";

• які мають невизначений статус і не відповідають вимогам в'їзду, перебування на території України (незаконні мігранти).

Контрольні питання

1. Поняття та значення міграції фізичних осіб. Міграція фізичних осіб як соціально-правове явище.

2. Класифікація міграцій фізичних осіб.

3. Хто такий мігрант? Класифікуйте міжнародних мігрантів.

4. Як у національному законодавстві України класифікуються іноземці та особи без громадянства?

44


ІНСТИТУТИ В'ЇЗДУ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ, ВИЇЗДУ ЗА ЇЇ МЕЖІ ТА СВОБОДА ПЕРЕСУВАННЯ ТЕРИТОРІЄЮ УКРАЇНИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В МІГРАЦІЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

7.1. Документи, які дають право громадянам України, іноземцям, особам без громадянства на перетинання державного кордону України та посвідчують особу

Оскільки для реалізації права на в' їзд на територію України, виїзд за її межі, свободу пересування територією України необхідно мати певні документи, національним законодавством України закр­іплено їх перелік та порядок видачі громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.

Відповідно до статті 2 Закону "Про порядок виїзду з України і в' їзду в Україну громадян України" документами, що дають право на виїзд з України і в' їзд в Україну та посвідчують особу громадя­нина під час перебування за її межами, є:

• паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

• проїзний документ дитини;

• дипломатичний паспорт;

• службовий паспорт;

• посвідчення особи моряка.

Ці документи є власністю України і за умови їх належного офор­млення дійсні для виїзду в усі держави світу.

Положення про документи, перелічені у частині першій статті 2 Закону, затверджені у встановленому порядку указами Президента України.

Указом Президента України "Про паспорт громадянина Украї­ни для виїзду за кордон" від 28 жовтня 1993 року затверджено відпо­відне Положення і Кабінету Міністрів України доручено забезпечи­ти видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон з 1 січня 1994 року.

45

Документ оформлюється у порядку, визначеному частиною пер­шою статті 4, статтею 7 Закону України "Про порядок виїзду з Украї­ни і в'їзду в Україну громадян України", зазначеним Указом Прези­дента України та Правилами оформлення і видачі паспортів громадя­нина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є докумен­том, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном. Термін дії паспорта — до десяти років, який може бути продовжено ще на десять років у порядку, передбаченому Положенням для оформлен­ня паспорта.

Громадянин України повинен надійно зберігати паспорт грома­дянина України для виїзду за кордон. Про його втрату він зобов'я­заний невідкладно повідомити орган, який видав такий паспорт.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформля­ється:

• громадянам України, які досягли 18-річного віку й постійно проживають в Україні, за їх особистим клопотанням про от­римання паспорта або через своїх законних представників до відповідного органу внутрішніх справ за місцем проживання. У виняткових випадках за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, а також у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини — громадянина України, паспорт може бути оформ­лено до досягнення громадянином 18-річного віку;

• громадянам України, які постійно проживають за кордоном і досягли 16-річного віку, — за особистим клопотанням про от­римання паспорта або через своїх законних представників до дипломатичних представництв чи консульських установ Ук­раїни за кордоном;

• особам, які проживають за кордоном і в установленому зако­ном порядку набули громадянство України, — дипломатични­ми представництвами чи консульськими установами України за кордоном.

За видачу й продовження терміну дії паспорта громадянина Ук­раїни для виїзду за кордон на території України справляється дер­

46

жавне мито, а за кордоном — консульський збір. Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за видачу паспор­та громадянина України для виїзду за кордон або продовження строку його дії на території України встановлено розмір ставки дер­жавного мита у розмірі п' яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за межами України — за тарифом консульського збору України. За перереєстрацію паспорта громадянина України для виї­зду за кордон стягується державне мито у розмірі двох неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян.

Від сплати державного мита звільняються громадяни України та особи, які їх супроводжують, — за видачу їм документа на право виї­зду за кордон для лікування у зв' язку із захворюванням, пов' язаним з Чорнобильською катастрофою, а дітям, які потерпіли від Чорно­бильської катастрофи, також на оздоровлення; громадяни України — за видачу їм документів на право виїзду за кордон, якщо виїзд по­в'язаний із смертю або відвідинами могил близьких родичів, а також за видачу документів про запрошення в Україну осіб у зв' язку зі смертю або тяжкою хворобою близьких родичів; громадяни Украї­ни — за видачу документів для в' їзду в Україну та виїзду з України, якщо на умовах взаємності передбачено звільнення від сплати дер­жавного мита відповідними міжнародними угодами, укладеними між Україною та іншими державами (пункти 21, 22, 24 частини пер­шої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито").

Відповідно до пункту 1 Положення про консульський збір Украї­ни, затвердженого відповідним наказом Міністерства закордонних справ України № 217 від 15 грудня 1999 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 грудня 1999 року за № 910/4203), консульським збором є грошовий збір, який справляється диплома­тичними представництвами і консульськими установами України за кордоном, Консульським управлінням Міністерства закордонних справ України та представництвами Міністерства закордонних справ України на території України з фізичних та юридичних осіб за вчинення консульських дій. Тариф консульського збору, що справляється на території України та за її межами за видачу й про­довження терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, становить від п'ятнадцяти до ста доларів США (пункт 3 роз­ділу I додатка 2 до пункту 4 Положення про консульський збір Ук­раїни).