• постійні іммігранти — це особи, яким надається право протягом невизначеного терміну перебувати на території держави, що не є державою їхнього громадянства або державою постійного проживання, і користуватися тими самими правами і свободами, що й громадяни цієї держави, за винятками, встановленими конституцією, законами чи міжнародними договорами;
• трудівники-мігранти, які поділяються на сезонних робітників-мігрантів, трудівників-мігрантів, пов'язаних з виконанням визначених робіт, трудівників-мігрантів, які працюють за контрактом, тимчасових трудівників-мігрантів, осілих трудів-ників-мігрантів, висококваліфікованих трудівників-мігрантів; це люди, допущені державою, яка не є державою їхнього громадянства або державою постійного проживання, для здійснення економічної діяльності;
• економічні мігранти — це особи, які переїжджають до іншої держави з метою економічної діяльності, яка не оплачується в цій державі або вимагає певних капіталовкладень з боку самого мігранта. З-поміж них розрізняють мігрантів з діловою метою, іммігрантів-інвесторів тощо;
• мігранти, яким надається притулок. Міграція, пов'язана з наданням притулку, охоплює цілу гаму міжнародних переміщень, зумовлених переслідуваннями і конфліктами. До них належать: біженці; особи, прийняті з гуманітарних причин (перебувають у статусі, подібному до статусу біженця, оскільки неповністю відповідають критеріям Конвенції про статус біженців 1951 року); особи, які шукають притулку, — люди, які подали клопотання про надання їм притулку в державі, яка не є державою їхнього громадянства або державою постійного проживання; особи, яким надано статус тимчасового захисту; особи з відкладеним рішенням про депортацію (видворення);
• мігранти з неврегульованим статусом — це особи, які перебувають у державі, що не є державою їхнього громадянства або державою постійного проживання, яких не задовольняють
43
умови і вимоги, встановлені цією державою, щодо в'їзду, перебування або здійснення економічної діяльності;
• мігранти для возз'єднання сімей. Оскільки більшість мігрантів для возз'єднання сімей — це родичі інших мігрантів, вони мають розглядатися як окрема підкатегорія тієї категорії, до якої належить первинний мігрант.
Виходячи з понять, що містяться у національному законодавстві України, можна класифікувати іноземців та осіб без громадянства:
• які в установленому порядку прибувають в Україну на постійне місце проживання (іммігранти);
• які тимчасово перебувають на території України з метою: 1) службової діяльності; 2) ділової діяльності; 3) наукової діяльності; 4) представництва релігійних місій; 5) навчання; 6) представництва засобів масової інформації; 7) культурного та спортивного обміну; 8) туризму; 9) лікування; 10) у приватних справах; 11) приватного відвідання України особами українського походження; 12) тимчасового працевлаштування (трудові мігранти); 13) обслуговування транспортних засобів міжнародного сполучення; 14) транзитного проїзду через територію України до третьої держави; 15) транзитного здійснення перевезення вантажним автотранспортом і пасажирським автобусним транспортом;
• які відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України захищені дипломатичними і консульськими імунітетами та привілеями;
• яким може бути надано притулок, у порядку, встановленому законом;
• яким надано статус біженця в порядку, встановленому Законом України "Про біженців";
• які мають невизначений статус і не відповідають вимогам в'їзду, перебування на території України (незаконні мігранти).
Контрольні питання
1. Поняття та значення міграції фізичних осіб. Міграція фізичних осіб як соціально-правове явище.
2. Класифікація міграцій фізичних осіб.
3. Хто такий мігрант? Класифікуйте міжнародних мігрантів.
4. Як у національному законодавстві України класифікуються іноземці та особи без громадянства?
44
ІНСТИТУТИ В'ЇЗДУ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ, ВИЇЗДУ ЗА ЇЇ МЕЖІ ТА СВОБОДА ПЕРЕСУВАННЯ ТЕРИТОРІЄЮ УКРАЇНИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В МІГРАЦІЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
7.1. Документи, які дають право громадянам України, іноземцям, особам без громадянства на перетинання державного кордону України та посвідчують особу
Оскільки для реалізації права на в' їзд на територію України, виїзд за її межі, свободу пересування територією України необхідно мати певні документи, національним законодавством України закріплено їх перелік та порядок видачі громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.
Відповідно до статті 2 Закону "Про порядок виїзду з України і в' їзду в Україну громадян України" документами, що дають право на виїзд з України і в' їзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, є:
• паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
• проїзний документ дитини;
• дипломатичний паспорт;
• службовий паспорт;
• посвідчення особи моряка.
Ці документи є власністю України і за умови їх належного оформлення дійсні для виїзду в усі держави світу.
Положення про документи, перелічені у частині першій статті 2 Закону, затверджені у встановленому порядку указами Президента України.
Указом Президента України "Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 28 жовтня 1993 року затверджено відповідне Положення і Кабінету Міністрів України доручено забезпечити видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон з 1 січня 1994 року.
45
Документ оформлюється у порядку, визначеному частиною першою статті 4, статтею 7 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", зазначеним Указом Президента України та Правилами оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном. Термін дії паспорта — до десяти років, який може бути продовжено ще на десять років у порядку, передбаченому Положенням для оформлення паспорта.
Громадянин України повинен надійно зберігати паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Про його втрату він зобов'язаний невідкладно повідомити орган, який видав такий паспорт.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється:
• громадянам України, які досягли 18-річного віку й постійно проживають в Україні, за їх особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до відповідного органу внутрішніх справ за місцем проживання. У виняткових випадках за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, а також у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини — громадянина України, паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку;
• громадянам України, які постійно проживають за кордоном і досягли 16-річного віку, — за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до дипломатичних представництв чи консульських установ України за кордоном;
• особам, які проживають за кордоном і в установленому законом порядку набули громадянство України, — дипломатичними представництвами чи консульськими установами України за кордоном.
За видачу й продовження терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон на території України справляється дер
46
жавне мито, а за кордоном — консульський збір. Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон або продовження строку його дії на території України встановлено розмір ставки державного мита у розмірі п' яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за межами України — за тарифом консульського збору України. За перереєстрацію паспорта громадянина України для виїзду за кордон стягується державне мито у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Від сплати державного мита звільняються громадяни України та особи, які їх супроводжують, — за видачу їм документа на право виїзду за кордон для лікування у зв' язку із захворюванням, пов' язаним з Чорнобильською катастрофою, а дітям, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, також на оздоровлення; громадяни України — за видачу їм документів на право виїзду за кордон, якщо виїзд пов'язаний із смертю або відвідинами могил близьких родичів, а також за видачу документів про запрошення в Україну осіб у зв' язку зі смертю або тяжкою хворобою близьких родичів; громадяни України — за видачу документів для в' їзду в Україну та виїзду з України, якщо на умовах взаємності передбачено звільнення від сплати державного мита відповідними міжнародними угодами, укладеними між Україною та іншими державами (пункти 21, 22, 24 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито").
Відповідно до пункту 1 Положення про консульський збір України, затвердженого відповідним наказом Міністерства закордонних справ України № 217 від 15 грудня 1999 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 грудня 1999 року за № 910/4203), консульським збором є грошовий збір, який справляється дипломатичними представництвами і консульськими установами України за кордоном, Консульським управлінням Міністерства закордонних справ України та представництвами Міністерства закордонних справ України на території України з фізичних та юридичних осіб за вчинення консульських дій. Тариф консульського збору, що справляється на території України та за її межами за видачу й продовження терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, становить від п'ятнадцяти до ста доларів США (пункт 3 розділу I додатка 2 до пункту 4 Положення про консульський збір України).