Смекни!
smekni.com

Елементарний курс міграційного права України (Чехович) (стр. 16 из 48)

Державна таємниця (секретна інформація) — вид таємної інфор­мації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і тех­ніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопоряд­ку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України " Про державну таємницю", державною таємницею і підлягають охо­роні державою. Громадянин України, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці і який реально був обізнаний з нею, відповідно до статті 29 цього Закону має право тимчасового виїзду до іноземної держави. Не обмежується виїзд на постійне проживан­ня у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що перед­бачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

Для виїзду з України та в'їзду на її територію необхідно перетну­ти державний кордон України. Перетинання державного кордону України дозволено тільки в пунктах пропуску через державний кор­

69

дон України після пред' явлення одного з документів, зазначених у статті 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Ук­раїну громадян України". Стаття 12 Закону України "Про держав­ний кордон України" визначила, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється Державною прикордон­ною службою України за дійсними документами на право в' їзду на територію України або виїзду з України. Відповідно до міжнарод­них договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України з урахуванням вимог законів України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", "Про державний кор­дон України", "Про Державну прикордонну службу України", Мит­ного кодексу України, інших законодавчих актів України затверд­жені Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року.

У пункті пропуску через державний кордон України, Положення про який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1203 від 3 серпня 2000 року, громадяни України, транспортні за­соби, вантажі та інше їхнє майно підлягають прикордонному та мит­ному контролю й контролю з метою безпеки цивільної авіації (для повітряного сполучення), а у відповідних випадках — також санітар­но-карантинному, ветеринарному, фітосанітарному та екологічному контролю, контролю за вивезенням з України культурних цінностей, іншим видам контролю, які передбачені законодавством.

Прикордонний контроль передбачає перевірку особою Держав­ної прикордонної служби України у громадян України відповідних документів, а в разі потреби й інших документів, передбачених відповідними міжнародними договорами України, огляд транспор­тних засобів, вантажів та іншого майна і пропуск їх через держав­ний кордон України.

У процесі перевірки документів, як правило, в спеціальних кабі­нах (кабінах паспортного контролю), встановлених на міжнародних вокзалах або на смугах руху транспорту (а вони можуть також пе­ревірятися у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску чи безпосередньо в транспортних засобах закор­донного прямування), особи Державної прикордонної служби Украї­ни з'ясовують наявність обмежуючих обставин, за яких громадяни­ну України може бути тимчасово відмовлено у виїзді з України, а в

70

разі потреби проводять опитування громадян України, які прямують через державний кордон України, для з'ясування питань, пов'язаних з їх пропуском через державний кордон України.

Після закінчення перевірки у поданому громадянином України документі проставляється штамп з відповідною позначкою — "Ви­їзд" або "В'їзд" — і документ повертається громадянину України. Штамп "В'їзд" також проставляється у посвідченні особи на повер­нення в Україну.

У разі потреби може здійснюватися повторна перевірка доку­ментів громадян України, які прямують через державний кордон Ук­раїни.

Використання підроблених або чужих документів передбачає їх обов'язкове вилучення і надсилання до відповідних територіальних органів внутрішніх справ.

Громадяни України, які намагаються перетнути державний кор­дон України з порушенням встановленого порядку, підлягають за­триманню і притягненню до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

За статтею 185-10 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону України, або членові громадського формуван­ня з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, спричинює стягнен­ня штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб. Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене цією статтею, передба­чають стягнення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Стаття 204-1 Кодексу України про адміністративні правопору­шення встановила, що перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пун­ктах пропуску через державний кордон України без встановлених документів чи дозволу відповідних органів державної влади спричи­

71

няє стягнення штрафу від сорока до ста неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адмініст­ративний арешт на строк до п' ятнадцяти діб.

Законодавство України передбачає також кримінальну відпові­дальність за такі дії.

Стаття 331 Кримінального кодексу України кваліфікує перети­нання державного кордону України будь-яким способом поза пунк­тами пропуску через державний кордон України або в пунктах про­пуску через державний кордон України, але без відповідних доку­ментів чи дозволу як незаконне перетинання державного кордону України. За це настає покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин, караються арештом на строк до шести місяців або обмежен­ням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, але поєднані із застосу­ванням зброї, караються позбавленням волі на строк від двох до п'я­ти років. На підставі статті 332 цього Кодексу за організацію неза­конного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вка­зівками, наданням засобів або усунення перешкод настає відпові­дальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією засобів вчинення злочину.

Частина перша статті 33 Конституції України у сукупності із за­гальними положеннями частини першої статті 26 Основного Закону України гарантує іноземцеві та особі без громадянства свободу пере­сування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати те­риторію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Крім цього, у статтях 26, 33 Конституції України реалізація прав і свобод іноземців та осіб без громадянства, у тому числі свобода пере­сування, нерозривно поєднана із законними підставами перебування на території України, що відповідає міжнародно-правовим актам, зокрема Міжнародному пакту про громадянські та політичні права.

Підстави "законного перебування на території України" для іно­земців та осіб без громадянства ні Конституцією, ні законами Украї­

72

ни не визначені. Національне законодавство України оперує таким поняттям, як "проживання на території України на законних підста­вах", яке вживається, наприклад, у Законі України "Про громадян­ство України", і то лише щодо іноземців та осіб без громадянства. Стаття 1 цього Закону визначає його так: "Проживання на території України на законних підставах — проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колиш­нього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території Ук­раїни свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні".

Таким чином, законність перебування на території України по­ширюється лише на іноземців та осіб без громадянства, що підтвер­джується частиною першою статті 26, частиною другою статті 33 Конституції України. Тобто їх в'їзд до України має бути законним, вони зобов'язані мати дозвіл на перебування на території України саме як іноземці та особи без громадянства тощо. Громадянин Ук­раїни на території України перебуває на законних підставах доти, доки він має громадянство України, оскільки це б суперечило змісту громадянства як правового зв'язку особи і держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; він може лише перебу­вати незаконно у певному місці, забороненому законом для вільно­го пересування територією України.

До того ж громадянин України як суб'єкт права на свободу пере­сування залишається таким щодо України і після перетинання дер­жавного кордону України, а також, зважаючи на статус громадян­ства, і під час перебування за межами держави. Відносини України з іншими суб'єктами права на свободу пересування (іноземці та особи без громадянства), пов'язаного з виїздом за межі України, припиня­ються з моменту перетинання ними державного кордону України.