Смекни!
smekni.com

Елементарний курс міграційного права України (Чехович) (стр. 21 из 48)

До місцевостей з обумовленим режимом законодавство України відносить і прикордонний режим, де обмежується право на свободу пересування, оскільки, виходячи з принципу непорушності держав­ного кордону, який є відображенням територіальної цілісності, по­літичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності Укра­їни, Державний кордон України є недоторканним.

Так, відповідно до статей 23, 24, 25, 26 Закону України "Про дер­жавний кордон України" у прикордонній смузі в порядку, що ви­значається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикор­донний режим, який регламентує правила в' їзду, тимчасового пере­бування, проживання, пересування громадян України та інших осіб. Дозвіл на в'їзд, тимчасове перебування, проживання і пропуск у при­кордонну смугу, а також у прикордонні райони, що контролюють­ся, дає і здійснює Державна прикордонна служба України разом з органами внутрішніх справ України. Забороняється пересування бе­регом і льодом прикордонних річок, озер та інших водойм поза вста­новленими для цього шляхами, стежками або з порушенням правил пересування.

Згідно із законодавством України визначається також порядок перебування й пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних, залізничних і автомобільних станцій, мор­ських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення. У приміщеннях і місцях, де здійснюється

90

прикордонний контроль, Державна прикордонна служба України встановлює додаткові режимні правила, що регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь у контролі та обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів закордонного прямування, від­правленні з пунктів пропуску транспортних засобів, що виїжджають за кордон і прибувають в Україну, а також інші обмеження для запо­бігання незаконному перетинанню державного кордону України.

Обмеження права на свободу пересування для громадян України передбачено Положенням про прикордонний режим, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Про прикордонний ре­жим" № 1147 від 27 липня 1998 року. Згідно з цим Положенням гро­мадяни України в'їжджають у прикордонну смугу та контрольова­ний прикордонний район, перебувають, проживають чи пересува­ються в їх межах на підставі документів, які засвідчують їх особу.

В'їзд і перебування у місцевості, розташованій між державним кордоном України та лінією прикордонних інженерних споруд, гро­мадян України та інших осіб допускається як виняток лише за спе­ціальним дозволом відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України. Громадяни України та інші особи, які перебувають у межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, на вимогу відповідних осіб Державної прикордонної служ­би України, а також членів добровільних формувань зобов'язані пред'являти документи, що засвідчують особу та підтверджують не­обхідність її в'їзду чи перебування на цій території.

Порушення прикордонного режиму або режиму у пунктах про­пуску через державний кордон України передбачає адміністративну відповідальність у вигляді попередження або стягнення штрафу з громадян до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб — від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 202 Кодексу України про адмі­ністративні правопорушення).

Право на свободу пересування відповідно до Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян Украї­ни" може обмежуватися як безпосередньо, так і опосередковано шля­хом, зокрема, відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У статті 6 зазначеного Закону встановлено вичер­пний перелік підстав, за яких громадянинові України може бути відмовлено у видачі такого паспорта або, за його наявності, — у виїзді за межі України.

91

У Законі наголошено, що ці обмеження мають тимчасовий харак­тер, але можуть мати різну тривалість. Скажімо, виконати зобов' я-зання, покладені на особу судовим рішенням, вона може протягом місяця; погашення (зняття) судимості треба чекати певний час.

Перше з обмежень стосується осіб, обізнаних з відомостями, які становлять державну таємницю. Згідно зі статтею 28 Закону України "Про державну таємницю", громадянин України, який має чи мав до­пуск до державної таємниці і реально був обізнаний з нею, може бути обмежений тільки у праві виїзду на постійне проживання в іноземну державу до розсекречення відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу скасування допуску до державної таємниці.

Якщо виїзд з України обмежується у зв'язку з наявністю невре-гульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов' я-зань перед фізичними та юридичними особами в Україні, громадя­нин України повинен:

а) виконати ці зобов'язання (наприклад, відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про види заробітку (дохо­ду), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів" № 146 від 26 лютого 1993 року, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній дер­жаві, з якою не укладено договір про надання правової допомоги" № 1203 від 19 серпня 2002 року із зобов'язаних сплачувати аліменти осіб, які виїжджають за кордон для постійного проживання у держа­ви, з якими Україна не має договорів про надання правової допомо­ги, стягнення аліментів провадиться до виїзду за весь період до до­сягнення дитиною повноліття, виходячи з їх заробітної плати за ос­танній місяць роботи на момент від'їзду або ж з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на час проведення розра­хунків. На сьогодні Україна уклала міждержавні договори про пра­вову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримі­нальних справах з Білоруссю, Вірменією, Грузією, Естонією, Казах­станом, Киргизстаном, Литвою, Молдовою, Польщею, Росією, Таджикистаном, Узбекистаном, Туркменістаном та з деякими ін­шими державами);

б) розв'язати спір за погодженням сторін. Це можна зробити, зок­рема, в порядку доарбітражного врегулювання розбіжностей (статті 10, 11 Господарського процесуального кодексу України), за допомо­гою третейського суду;

92

в) забезпечити зобов'язання заставою. Відповідно до Закону Ук­раїни "Про заставу", застава є способом забезпечення зобов'язань, завдяки чому кредитор має право в разі невиконання боржником за­безпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Предме­том застави можуть бути майно чи право на майно.

Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України, будь-яка зацікавлена особа має право звернутись до суду за захис­том порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного зако­ном інтересу. Крім того, цивільний позов щодо особи може бути по­даний прокурором, органами державного управління, профспілка­ми, державними підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями тощо. При цьому підставами подання позову можуть бути: невиконання угоди; закон чи інший нормативно-правовий акт.

Це може стосуватися, наприклад, стягнення податкової заборго­ваності та зборів у судовому порядку; заподіяння матеріальної шко­ди іншій особі; поширення відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які зачіпають честь, гідність чи ділову ре­путацію іншої особи тощо.

У таких випадках цивільний відповідач зобов'язаний з'явитися до суду, дати відповідні пояснення або іншим чином сприяти вста­новленню істини у справі.

Крім того, під час судового розгляду може бути встановлено факт дії неврегульованих цивільно-правових зобов'язань. Тому до закін­чення провадження у справі та врегулювання всіх зобов'язань особа не має права виїжджати за кордон.

Судовим рішенням на громадянина України можуть бути покла­дені зобов'язання про стягнення аліментів, про відшкодування шко­ди, завданої злочином, адміністративним, цивільно-правовим чи іншим правопорушенням, про виселення з будинків, що загрожують обвалом, тощо.

Свідоме повідомлення про себе неправдивих відомостей може стосуватися, наприклад, випадків, коли громадянин України вико­ристовує для виїзду за межі України чужий паспорт як свій. Якщо це зроблено помилково, йому має бути відмовлено у виїзді за кор­дон до моменту, коли він пред'явить власний паспорт. Якщо це зроб­лено свідомо, постає питання про порушення кримінальної справи.

Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Украї­ну громадян України" визначено також інші обставини, до яких на­лежать:

93

1) порушення кримінальної справи — до закінчення проваджен­ня у справі;

2) засудження за вчинення злочину — відбуття покарання або звільнення від покарання;

3) ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, — до виконання зобов'язань;

4) свідоме повідомлення про себе неправдивих відомостей — до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомос­тей;

5) призов на строкову військову службу — до вирішення питан­ня про відстрочку від призову;

6) подання проти від' їжджаючої особи цивільного судового по­зову — до закінчення провадження у суді;

7) перебування під адміністративним наглядом — до припинен­ня нагляду.

Особі, яка має паспорт громадянина України для виїзду за кор­дон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за межі України у ви­падках, передбачених пунктами 1-9 частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".