До місцевостей з обумовленим режимом законодавство України відносить і прикордонний режим, де обмежується право на свободу пересування, оскільки, виходячи з принципу непорушності державного кордону, який є відображенням територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України, Державний кордон України є недоторканним.
Так, відповідно до статей 23, 24, 25, 26 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує правила в' їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб. Дозвіл на в'їзд, тимчасове перебування, проживання і пропуск у прикордонну смугу, а також у прикордонні райони, що контролюються, дає і здійснює Державна прикордонна служба України разом з органами внутрішніх справ України. Забороняється пересування берегом і льодом прикордонних річок, озер та інших водойм поза встановленими для цього шляхами, стежками або з порушенням правил пересування.
Згідно із законодавством України визначається також порядок перебування й пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних, залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення. У приміщеннях і місцях, де здійснюється
90
прикордонний контроль, Державна прикордонна служба України встановлює додаткові режимні правила, що регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь у контролі та обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів закордонного прямування, відправленні з пунктів пропуску транспортних засобів, що виїжджають за кордон і прибувають в Україну, а також інші обмеження для запобігання незаконному перетинанню державного кордону України.
Обмеження права на свободу пересування для громадян України передбачено Положенням про прикордонний режим, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Про прикордонний режим" № 1147 від 27 липня 1998 року. Згідно з цим Положенням громадяни України в'їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають чи пересуваються в їх межах на підставі документів, які засвідчують їх особу.
В'їзд і перебування у місцевості, розташованій між державним кордоном України та лінією прикордонних інженерних споруд, громадян України та інших осіб допускається як виняток лише за спеціальним дозволом відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України. Громадяни України та інші особи, які перебувають у межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, на вимогу відповідних осіб Державної прикордонної служби України, а також членів добровільних формувань зобов'язані пред'являти документи, що засвідчують особу та підтверджують необхідність її в'їзду чи перебування на цій території.
Порушення прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України передбачає адміністративну відповідальність у вигляді попередження або стягнення штрафу з громадян до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб — від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Право на свободу пересування відповідно до Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" може обмежуватися як безпосередньо, так і опосередковано шляхом, зокрема, відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У статті 6 зазначеного Закону встановлено вичерпний перелік підстав, за яких громадянинові України може бути відмовлено у видачі такого паспорта або, за його наявності, — у виїзді за межі України.
91
У Законі наголошено, що ці обмеження мають тимчасовий характер, але можуть мати різну тривалість. Скажімо, виконати зобов' я-зання, покладені на особу судовим рішенням, вона може протягом місяця; погашення (зняття) судимості треба чекати певний час.
Перше з обмежень стосується осіб, обізнаних з відомостями, які становлять державну таємницю. Згідно зі статтею 28 Закону України "Про державну таємницю", громадянин України, який має чи мав допуск до державної таємниці і реально був обізнаний з нею, може бути обмежений тільки у праві виїзду на постійне проживання в іноземну державу до розсекречення відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу скасування допуску до державної таємниці.
Якщо виїзд з України обмежується у зв'язку з наявністю невре-гульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов' я-зань перед фізичними та юридичними особами в Україні, громадянин України повинен:
а) виконати ці зобов'язання (наприклад, відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів" № 146 від 26 лютого 1993 року, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про надання правової допомоги" № 1203 від 19 серпня 2002 року із зобов'язаних сплачувати аліменти осіб, які виїжджають за кордон для постійного проживання у держави, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться до виїзду за весь період до досягнення дитиною повноліття, виходячи з їх заробітної плати за останній місяць роботи на момент від'їзду або ж з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на час проведення розрахунків. На сьогодні Україна уклала міждержавні договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах з Білоруссю, Вірменією, Грузією, Естонією, Казахстаном, Киргизстаном, Литвою, Молдовою, Польщею, Росією, Таджикистаном, Узбекистаном, Туркменістаном та з деякими іншими державами);
б) розв'язати спір за погодженням сторін. Це можна зробити, зокрема, в порядку доарбітражного врегулювання розбіжностей (статті 10, 11 Господарського процесуального кодексу України), за допомогою третейського суду;
92
в) забезпечити зобов'язання заставою. Відповідно до Закону України "Про заставу", застава є способом забезпечення зобов'язань, завдяки чому кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Предметом застави можуть бути майно чи право на майно.
Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України, будь-яка зацікавлена особа має право звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Крім того, цивільний позов щодо особи може бути поданий прокурором, органами державного управління, профспілками, державними підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями тощо. При цьому підставами подання позову можуть бути: невиконання угоди; закон чи інший нормативно-правовий акт.
Це може стосуватися, наприклад, стягнення податкової заборгованості та зборів у судовому порядку; заподіяння матеріальної шкоди іншій особі; поширення відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які зачіпають честь, гідність чи ділову репутацію іншої особи тощо.
У таких випадках цивільний відповідач зобов'язаний з'явитися до суду, дати відповідні пояснення або іншим чином сприяти встановленню істини у справі.
Крім того, під час судового розгляду може бути встановлено факт дії неврегульованих цивільно-правових зобов'язань. Тому до закінчення провадження у справі та врегулювання всіх зобов'язань особа не має права виїжджати за кордон.
Судовим рішенням на громадянина України можуть бути покладені зобов'язання про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої злочином, адміністративним, цивільно-правовим чи іншим правопорушенням, про виселення з будинків, що загрожують обвалом, тощо.
Свідоме повідомлення про себе неправдивих відомостей може стосуватися, наприклад, випадків, коли громадянин України використовує для виїзду за межі України чужий паспорт як свій. Якщо це зроблено помилково, йому має бути відмовлено у виїзді за кордон до моменту, коли він пред'явить власний паспорт. Якщо це зроблено свідомо, постає питання про порушення кримінальної справи.
Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" визначено також інші обставини, до яких належать:
93
1) порушення кримінальної справи — до закінчення провадження у справі;
2) засудження за вчинення злочину — відбуття покарання або звільнення від покарання;
3) ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, — до виконання зобов'язань;
4) свідоме повідомлення про себе неправдивих відомостей — до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;
5) призов на строкову військову службу — до вирішення питання про відстрочку від призову;
6) подання проти від' їжджаючої особи цивільного судового позову — до закінчення провадження у суді;
7) перебування під адміністративним наглядом — до припинення нагляду.
Особі, яка має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за межі України у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".