Паспорт громадянина України для виїзду за кордон може бути тимчасово затримано чи вилучено судом, органами прокуратури, територіальними органами внутрішніх справ, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, військовими комісаріатами та консульською установою України також у разі: використання цього паспорта для вчинення злочину; виявлення в ньому підробки; припинення громадянства України.
У разі порушення кримінальної справи у зв'язку з підробкою чи використанням паспорта громадянина України для виїзду за кордон для вчинення злочину або щодо власника паспорта такий паспорт може бути прилучено до кримінальної справи, про що інформується територіальний орган внутрішніх справ за місцем оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Порушення Закону України "Про порядок виїзду з України і в' їзду в Україну громадян України" щодо підстав для обмежень у праві виїзду громадян України за кордон може бути оскаржено до суду за місцем проживання. Прийняте судом рішення негайно виконується відповідним територіальним органом внутрішніх справ. Проте відмова у виїзді за межі України з підстав, передбачених
94
пунктами 3, 4, 5, 9 частини першої статті 6 зазначеного Закону, оскарженню не підлягає.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" може обмежуватися виїзд з України громадян України в разі виникнення в будь-якій іноземній державі надзвичайної ситуації (наприклад, стан війни, заворушення чи інші масові порушення правопорядку, військові перевороти, стихійні лиха, катастрофи, епідемії тощо). За таких обставин Кабінет Міністрів України приймає рішення про особливий порядок виїзду громадян України до цієї держави. Зазначимо, що за часів незалежності України відповідного рішення Кабінет Міністрів України не приймав.
Випадки обмежень в'їзду та виїзду іноземців та осіб без громадянства перелічено у статтях 25, 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
У в'їзді в Україну іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено за результатами співбесіди, яка проводиться у пункті пропуску через державний кордон України відповідною особою Державної прикордонної служби України, з таких підстав:
• в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;
• якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
• якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну іноземець або особа без громадянства подали про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
• якщо їх паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;
• якщо вони у пункті пропуску через державний кордон України порушили правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконали законних вимог відповідних осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
• якщо встановлено факти порушення іноземцями або особами без громадянства законодавства України під час попереднього перебування в Україні.
95
За цих обставин у паспортному документі іноземця або особи без громадянства відповідними особами Державної прикордонної служби України або територіальних органів внутрішніх справ ставиться штамп "Заборонено в'їзд в Україну терміном на ..." Цей термін встановлюється територіальним органом внутрішніх справ, органом Служби безпеки, Державної прикордонної служби України залежно від обставин і характеру правопорушення від шести місяців до п'яти років. Якщо підстави, встановлені частиною другою статті 25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", продовжують існувати, термін може бути продовжено зазначеними органами. У таких випадках особи за наявності міждержавної угоди передаються представникам прикордонних органів суміжних держав або видворяються за межі України.
Виїзд з України іноземця та особи без громадянства не дозволяється, якщо:
• щодо них ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа розглядається судом — до закінчення провадження у справі;
• їх засуджено за вчинення злочину — до відбуття покарання або звільнення від покарання;
• їх виїзд суперечить інтересам забезпечення безпеки України — до припинення обставин, що перешкоджають виїздові.
Виїзд з України зазначеної категорії осіб може бути відкладено до виконання ними майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні. Такими майновими зобов'язаннями можуть бути аліментні зобов'язання, зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди тощо.
Паспортний документ іноземця або особи без громадянства обов'язково вилучається, якщо він підроблений, фальсифікований або оформлений для іншої особи, а також коли іноземця або особу без громадянства засуджено за вчинення злочину — до відбування покарання або звільнення від покарання.
Вилучення паспортних документів здійснюється посадовими особами судів, органів прокуратури, територіальних органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, митних органів на підставі відповідного рішення.
На час затримання паспортного документа територіальним органом внутрішніх справ оформлюється тимчасовий дозвіл на перебування в Україні.
96
Обмежується право на свободу пересування територією України іноземців або осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженців. Вони зобов' язані в разі одержання направлення органу міграційної служби виїхати до визначеного місця тимчасового проживання і протягом трьох днів зареєструватися у територіальному органі внутрішніх справ; повідомляти органу міграційної служби, до якого було подано заяву, про свої виїзди за межі території адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюються повноваження цього органу (частина друга стаття 18 Закону України "Про біженців").
Законом дозволяється обмеження права на свободу пересування щодо осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади. Відповідно до статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу", особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Обмеження права на свободу пересування передбачено в кримінальному праві України. Згідно зі статтею 981 Кримінально-процесуального кодексу України у разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи, прокурор (суддя) має право прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення попереднього розслідування чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову (ухвалу).
Провадження у справі може бути закінчено винесенням постанови (ухвали) про закриття справи, вироком суду або винесенням постанови (ухвали) про застосування до особи примусових заходів медичного характеру (статті 212, 321, 421 Кримінально-процесуально -го кодексу України).
Статті 149, 151, 227, 229, 274 Кримінально-процесуального кодексу України встановлюють обмеження свободи пересування особи шляхом певних запобіжних заходів — підписка про невиїзд, що полягає у відібранні письмового зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання (місця постійного перебування) без дозволу
97
слідчого (прокурора, суду), взяття під варту, затримання підозрюваного. Ці заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу визначені статтями 165, 1651, 1652 Кримінально-процесуального кодексу України.
Обмеженням права на свободу пересування є застосування таких видів покарання, як засудження особи судом до таких видів основного покарання — арешт (полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців; військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті), обмеження волі (полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці), тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк (полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи), довічне позбавлення волі (статті 51, 52, 60, 61, 62, 63, 64 Кримінального кодексу України).
Засуджений, як це випливає із статей 334, 335, 344 Кримінально-процесуального кодексу України, — це особа, щодо якої судом постановлено обвинувальний вирок. Засуджений відповідно до частини третьої статті 63 Конституції України користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і визначено вироком суду.
Засуджений може бути звільнений від покарання у зв'язку із закінченням строку давності (статті 49, 80 Кримінального кодексу України), внаслідок зміни обставин або в силу бездоганної поведінки і чесного ставлення до праці (стаття 74 Кримінального кодексу України), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (стаття 81 Кримінального кодексу України), на підставі закону України про амністію або акта Президента України про помилування (статті 85, 86, 87 Кримінального кодексу України), звільнення від відбування покарання з випробуванням (стаття 75 Кримінального кодексу України). В останньому випадку суд покладає на особу певні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без доз