Смекни!
smekni.com

Елементарний курс міграційного права України (Чехович) (стр. 23 из 48)

98

волу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, робо­ти або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кри­мінально-виконавчої системи (стаття 76 Кримінального кодексу Ук­раїни).

За ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі, втечу з місця позбавлення волі або з-під варти настає кримінальна відповідальність, передбачена статтями 389, 390, 393 Кримінального кодексу України.

Інститут адміністративного нагляду, запроваджений у законо­давство України, певним чином впливає на реалізацію права на сво­боду пересування. За змістом він становить систему тимчасових при­мусових профілактичних заходів спостереження і контролю за пове­дінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про адміністративний на­гляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", адміністра­тивний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб:

засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення систематично порушують громадський порядок і права інших гро­мадян, вчиняють інші правопорушення;

засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Адміністративний нагляд відповідно до статті 6 зазначеного За­кону встановлюється терміном від одного до двох років. У деяких випадках цей термін може бути продовжено за окремим поданням відповідного органу внутрішніх справ кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законом для погашен­ня судимості.

99

Адміністративний нагляд, як зазначено у статті 8 Закону Украї­ни "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", припиняється постановою суду загальної юрис­дикції:

а) у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом;

б) достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і прожи­вання.

В інших випадках адміністративний нагляд автоматично припи­няється:

а) після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо ор­ганом внутрішніх справ не подано клопотання про продовження на­гляду або суддя відмовив у продовженні нагляду;

б) у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі й направ­лення його до місця відбування покарання;

в) у разі смерті піднаглядного.

Відповідно до статей 9, 10 цього Закону особи, щодо яких вста­новлено адміністративний нагляд, зобов'язані прибути в обране ними місце проживання і зареєструватися в органі внутрішніх справ, повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця проживання, а також про виїзд за межі ра­йону (міста) у службових справах, а в разі від'їзду в особистих спра­вах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ. За постановою начальника органу внутрішніх справ до них можуть частково або у повному обсязі застосовуватися такі обмеження, як заборона перебування у певних місцях району (міста), заборона виї­зду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста) та деякі інші.

За порушення правил адміністративного нагляду з осіб, щодо яких установлено такий нагляд, згідно зі статтею 187 Кодексу Ук­раїни про адміністративні правопорушення стягується штраф від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухи­лення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поваж­них причин у визначений строк до обраного місця проживання осо­би, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнен­

100

ня з місць позбавлення волі, караються арештом на строк до шести місяців (стаття 395 Кримінального кодексу України).

Обмежується право на свободу пересування також у зв'язку з ви­конанням громадянами України військового обов'язку, у тому числі дотриманням правил військового обліку, і проходженням військо­вої, а також альтернативної (невійськової) служби, що передбачено законами України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (статті 1, 2, 14, 15, 19, 20, 29, 33, 39, 41), "Про альтернатив­ну (невійськову) службу" (статті 13, 14, 23).

Зокрема, відповідно до статті 15 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", зміна місця військового обліку за місцем проживання призовниками, які досягли 18-річного віку і старших, допускається до опублікування указу Президента Ук­раїни про черговий призов. Після цього вона можлива лише в окре­мих випадках за умови подання до військового комісаріату доку­ментів, які б стверджували, що призовник, зокрема, переїхав на нове місце проживання.

Обмеження права на свободу пересування військовослужбовців запроваджено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил Украї­ни, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служ­би Збройних Сил України". Згідно з цим Статутом, виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, які проходять служ­бу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу коман­дира військової частини.

Військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення — і в межах гарнізону. Виїзд військо­вослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком ви­падків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.

Порушення обмежень щодо права на свободу пересування, вста­новлених для військовослужбовців строкової служби, що виявилося у формі самовільного залишення військової частини або місця служ­би, дезертирство караються відповідно до статей 407, 408 Кри­мінального кодексу України.

Таким чином, положення як про регулювання свободи пересуван­ня, так і про підстави її обмежень містяться у різноманітних законах.

Обмеження права на свободу пересування можливе, зокрема, за таких обставин:

101

1) у прикордонній смузі;

2) на території військових об' єктів;

3) у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим до­ступом (наприклад, територія, що постраждала від Чорно­бильської катастрофи, природні заповідники);

4) на територіях, де запроваджено воєнний або надзвичайний стан;

5) на територіях, які є приватною власністю.

Чимало правових норм, які обмежують право на свободу пересу­вання, пов'язані не з виникненням конкретних правовідносин, а з віком і правовим статусом фізичних осіб, зокрема:

1) осіб, які не досягли шістнадцяти років, мають право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновителів), піклу­вальників та в їхньому супроводі або у супроводі осіб, які уповноважені ними;

2) осіб, що не досягли чотирнадцяти років, мають право пересу­ватися по території України лише за згодою батьків (усино­вителів), опікунів та в їхньому супроводі або у супроводі осіб, які уповноважені ними;

3) осіб, проти яких застосовуються попереджувальні заходи в ході кримінального розслідування та судового пересліду­вання;

4) осіб, що за вироком суду відбувають покарання у вигляді поз­бавлення або обмеження волі;

5) осіб, котрі згідно із законодавством про інфекційні захворю­вання та психіатричну допомогу підлягають примусовій гос­піталізації та лікуванню;

6) осіб, які перебувають на військовій службі або альтернативній військовій службі;

7) шукачів притулку й осіб, які звернулися за наданням їм при­тулку або статусу біженця до прийняття рішення уповноваже­ним на це органом;

8) іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.

102

Контрольні питання

1. Які документи дають право громадянам України, іноземцям, особам без громадянства на перетинання державного кордону і посвідчують особу?

2. Що таке віза?

3. Розкрийте значення й роль візи в міграційному праві України.

4. Які умови та порядок в'їзду на територію України, виїзду за її межі, свободи пересування територією України громадян України, іно­земців, осіб без громадянства?

5. Умови обмеження права на свободу пересування територією України.

6. Навести приклади обмеження права на свободу пересування терито­рією України, пов'язані не з виникненням конкретних правовідно­син, а з правовим статусом фізичної особи.


ІНСТИТУТ ІММІГРАЦІЇ

В МІГРАЦІЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

8.1. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства

Відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий статус іно­земців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.