Смекни!
smekni.com

Елементарний курс міграційного права України (Чехович) (стр. 25 из 48)

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установле­ному порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

6) довідку, видану компетентним органом держави попередньо­го проживання або її дипломатичним представництвом чи кон­сульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім од­ного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, особи, яка має пра­

108

во на набуття громадянства України за територіальним походжен­ням). У виняткових випадках такі відомості органи внутрішніх справ можуть отримати шляхом надсилання відповідного запиту компе­тентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;

7) квитанцію про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію в Ук­раїну, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Крім зазначених документів додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів:

1) для діячів науки та культури, імміграція яких відповідає інте­ресам України, — документ, що підтверджує підтримку їхнього кло­потання Міністерством культури України та Міністерством освіти і науки України;

2) для висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра по­треба в яких є відчутною для економіки України, — копії доку­ментів, що підтверджують відповідність рівня кваліфікації спеціалі­ста або робітника вимогам, передбаченим у переліку, затверджено­му Міністерством праці та соціальної політики України;

3) для осіб, які здійснили іноземну інвестицію в економіку Украї­ни іноземною конвертованою валютою на суму не менше ста тисяч доларів США, зареєстровану в установленому порядку, — копія до­кумента про державну реєстрацію Радою міністрів Автономної Рес­публіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськи­ми державними адміністраціями іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше ста тисяч доларів США;

4) для осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи ба­бою, онуком чи онукою громадян України, одним з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України, — копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином Ук­раїни;

5) для осіб, які раніше перебували у громадянстві України, — до­кумент, який підтверджує, що особа раніше перебувала в грома­дянстві України;

6) для батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та їхніх непов­нолітніх дітей — копії документів, що засвідчують їх родинні сто­

109

сунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні;

7) для осіб, які є опікунами чи піклувальниками громадян Украї­ни або перебувають під опікою чи піклуванням громадян Украї­ни,— копії документів про призначення їх опікунами чи піклуваль­никами над громадянами України або про встановлення над ними опіки чи піклування громадянина України;

8) для осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням, — документи, які підтверджують, що вони або хоча б один з їхніх батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України "Про правонаступництво України", а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Рес­публіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закар­патської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки

(УРСР);

9) для осіб, імміграція яких становить державний інтерес для Ук­раїни, — подання центрального органу виконавчої влади України про те, що імміграція особи становить державний інтерес для України.

У разі необхідності територіальні органи внутрішніх справ, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть за­жадати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надан­ня дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України " Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не вста­новлено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 За­кону України "Про імміграцію", подаються нотаріально засвідчени­ми. Документи, відомості в яких можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.

Рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну чи про відмову в наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

110

Особі, яка постійно проживає за межами України і дістала дозвіл на імміграцію в Україну, закордонне дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в'їжджає на територію України в установленому по­рядку.

Пунктом 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України " Про імміграцію" встановлено, що дозвіл на імміграцію в Україну мають іноземці та особи без громадянства, які:

• прибули в Україну на постійне проживання до набрання чин­ності цим Законом і мають у паспорті громадянина колиш­нього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або от­римали посвідку на постійне проживання в Україні;

• змушені були залишити місця постійного проживання в Авто­номній Республіці Абхазія (Грузія), прибули в Україну, одер­жали в установленому порядку тимчасову довідку, прожили в Україні не менше п'яти років, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В' єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських гро­мадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися прожи­вати в Україні. Зазначені особи мали звернутися протягом ше­сти місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні;

• прибули в Україну дітьми-сиротами у зв' язку із збройними конфліктами у місцях їх постійного проживання і виховують­ся або виховувалися у державних дитячих закладах чи в дитя­чих будинках сімейного типу або над якими встановлено чи було встановлено опіку або піклування громадян України.

У статті 10 Закону України "Про імміграцію" наведено вичерп­ний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Дозвіл на імміграцію в Україну не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше од­ного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України виз­нається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встанов­леному законом порядку, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію";

111

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародно­му праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відпо­відно до законів Україні визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, нар­команію, туберкульоз (активна форма), ВІЛ-інфекцію, інші інфек­ційні захворювання, що перебувають у стадії загострення, до періо­ду одужання або закінчення періоду носіння збудників інфекційних хвороб відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хво­роб десятого перегляду, що прийнята 43-ю Всесвітньою асамблеєю охорони здоров' я (наказ Міністерства охорони здоров' я України " Про затвердження переліку інфекційних хвороб, які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну" № 415 від 19 жовтня 2001 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2001 року за № 932/6123)), за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про іммігра­цію";

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазна­чили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на терито­рію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України. Порядок, який визначає механізм оформлення і видачі посвідки

на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну, ведення обліку посвідок і забезпечення збе­рігання їх бланків, затверджено Постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни № 1983 від 26 грудня 2002 року.

Посвідки на постійне проживання оформляються в установлено­му порядку іммігрантам, які досягли 16-річного віку, за особистим зверненням або зверненням законних представників чи інших осіб за їх нотаріально засвідченим дорученням за місцем проживання. У ви­няткових випадках посвідка на постійне проживання може бути оформлена до досягнення особою 16-річного віку за наявності нота­ріально засвідченої згоди обох батьків.

Після прибуття в Україну іммігрант протягом п'яти робочих днів повинен звернутися до територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне