Смекни!
smekni.com

Елементарний курс міграційного права України (Чехович) (стр. 31 из 48)

133

Випадки примусового відчуження передбачаються, наприклад, Цивільним кодексом України, Законом України "Про власність", "Про охорону культурної спадщини", а порядок — Цивільним про­цесуальним кодексом України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Приватна власність зобов'язує іммігрантів використовувати свою власність не тільки в своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41 Консти­туції України).

Право приватної власності взаємопов'язане зі свободою підприєм­ницької діяльності. На підставі статті 42 Конституції України, статті 7 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без грома­дянства", законів України "Про підприємництво", "Про підприєм­ства в Україні", інших законодавчих актів іммігранти, які не обме­жені законом у правоздатності або дієздатності, мають право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. При цьому вони мають такі ж права й обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та законів України.

Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність, пов' язана з виробництвом продукції, на­данням послуг з метою отримання прибутку. Вона здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб' єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодав­ством України.

Інвестиційна, а також зовнішньоекономічна діяльність, які є вида­ми підприємницької діяльності, дозволені іммігрантам законами Ук­раїни, зокрема, "Про захист іноземних інвестицій в Україні", "Про інвестиційну діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяль­ності (частина третя статті 42 Конституції України). Не допускають­ся зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція, що регу­люється законами України "Про захист від недобросовісної конку­ренції", "Про захист економічної конкуренції". Види і межі моно­полії визначаються, зокрема, Законом України "Про природні мо­нополії".

134

Закріплюючи право на підприємницьку діяльність, Конституція України у частині четвертій статті 42 встановлює обов'язок держави здійснювати контроль за якістю й безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, захищати права іммігрантів як споживачів. Більш детально захист цих прав регулюється в Законі України "Про захист прав споживачів".

Група соціальних прав, якими на підставі Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів можуть корис­туватися іммігранти, за своєю кількістю є значною. До них нале­жать: право на працю, право на страйк, право на відпочинок, право на соціальний захист, право на житло, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на сприятливе навколишнє середовище та еколо­гічну безпеку.

Відповідно до статті 43 Конституції України, іммігранти мають право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирають або на яку вільно погоджуються. Використання примусової праці забороняється, як і використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я ро­ботах.

Зазначена категорія осіб має право на належні, безпечні та здо­рові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної зако­ном. Право на своєчасне одержання винагороди захищається, зок­рема, Кодексом законів про працю України, законами України "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці".

Іммігранти не можуть призначатися на окремі посади або займа­тися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю по­в'язане з належністю до громадянства України (частина четверта статті 8, стаття 23 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"). Так, лише громадяни України можуть призначатися прокурорами і слідчими (стаття 46 Закону України "Про прокуратуру"), бути головами селянського (фермерського) гос­подарства (стаття 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"), адвокатами (стаття 2 Закону України "Про адвока­туру"), аудиторами (стаття 5 Закону України "Про аудиторську діяльність"), нотаріусами (стаття 3 Закону України "Про нотаріат"), дипломатичними працівниками (стаття 9 Закону України "Про дип­ломатичну службу").

135

Законодавством України виокремлено іноземців та осіб без гро­мадянства, які вступають у трудові відносини з підприємствами, ус­тановами і організаціями на підставі дозволів на працевлаштуван­ня, та тих, для виконання професійних обов' язків яких не потрібні дозволи. На це впливає також постійне чи тимчасове перебування в Україні. Зокрема, у разі постійного проживання на законних підста­вах в Україні іммігранти можуть займатися трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Право іммігрантів, які працюють, на відпочинок проголошено статтею 45 Конституції України, статтею 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочин­ку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скоро­ченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скоро­ченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються Ко­дексом законів про працю України, Законом України "Про відпуст­ки" від 15 листопада 1996 року тощо.

Право на соціальний захист за статтею 46 Конституції України включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимча­сової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а та­кож у старості та в інших випадках.

Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Іммігранти мають право на соціальний захист, у тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. У разі коли для призначення пенсії потрібен певний стаж роботи, іммігран­там на підставах і в порядку, встановлених законодавством України та міжнародними договорами України, може зараховуватися стаж роботи за кордоном (стаття 11 Закону України "Про правовий ста­тус іноземців та осіб без громадянства").

Це право знайшло своє відображення і конкретизовано у законах України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", " Про державну допомогу сім' ям з дітьми", "Про пенсійне забезпе­чення", "Про збір на обов' язкове державне пенсійне страхування",

136

"Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування", "Про державні соціальні стандарти та державні со­ціальні гарантії", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з ди­тинства та дітям-інвалідам", в інших нормативно-правових актах.

Зокрема, частиною другою статті 1 Закону України "Про держав­ну допомогу сім'ям з дітьми" закріплено, що іммігранти мають пра­во на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

Щодо пенсійного забезпечення, то в статті 63 Закону України " Про пенсійне забезпечення" зазначається, що іммігрантам, а також їх сім'ям у тих випадках, коли для призначення пенсії потрібний пев­ний стаж роботи, пенсії призначаються за умови, що половина не­обхідного стажу роботи припадає на роботу в Україні, якщо дого­ворами (угодами) не передбачено інше, або незалежно від цього співвідношення, якщо сплачено повністю необхідні страхові внески до Пенсійного фонду України.

Громадянам колишніх республік Союзу РСР, які проживають на території України, пенсія виплачується на загальних підставах.

Частиною національного законодавства України після ратифі­кації законами України стали, зокрема:

• Угода про гарантії прав держав-учасниць Співдружності не­залежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 бе­резня 1992 року;

• міжурядові угоди у сфері пенсійного забезпечення з Литовсь­кою Республікою (16 травня 1995 року), Республікою Грузія (22 листопада 1995 року), Азербайджанською Республікою (17 травня 1996 року), Республікою Молдова (29 жовтня 1996 року), Республікою Білорусь (22 листопада 1996 року);

• договори про співробітництво у галузі соціального забезпечен­ня з Естонською Республікою (4 листопада 1997 року), Королів­ством Іспанія (17 грудня 1997 року), Латвійською Республікою (19 березня 1999 року), Словацькою Республікою (20 вересня 2001 року), Литовською Республікою (10 січня 2002 року), Чесь­кою Республікою (22 листопада 2002 року), Республікою Бол­гарія (22 листопада 2002 року).

У статті 47 Конституції закріплено право іммігрантів на житло. Вони не можуть бути примусово позбавлені житла інакше як на

137

підставі закону за рішенням суду, наприклад, конфіскації у зв'язку з вчиненням злочину.

Стаття 12 Закону України "Правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначає право іммігрантів на житло на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, якщо інше не перед­бачено законодавством України.

Право власності на житло в Україні іммігранти набувають на­самперед шляхом придбання його на основі цивільно-правових угод (купівля-продаж, дарування, міна, спадщина тощо) у приватну власність.