133
Випадки примусового відчуження передбачаються, наприклад, Цивільним кодексом України, Законом України "Про власність", "Про охорону культурної спадщини", а порядок — Цивільним процесуальним кодексом України.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Приватна власність зобов'язує іммігрантів використовувати свою власність не тільки в своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41 Конституції України).
Право приватної власності взаємопов'язане зі свободою підприємницької діяльності. На підставі статті 42 Конституції України, статті 7 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", законів України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", інших законодавчих актів іммігранти, які не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, мають право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. При цьому вони мають такі ж права й обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та законів України.
Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність, пов' язана з виробництвом продукції, наданням послуг з метою отримання прибутку. Вона здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб' єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством України.
Інвестиційна, а також зовнішньоекономічна діяльність, які є видами підприємницької діяльності, дозволені іммігрантам законами України, зокрема, "Про захист іноземних інвестицій в Україні", "Про інвестиційну діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (частина третя статті 42 Конституції України). Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція, що регулюється законами України "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про захист економічної конкуренції". Види і межі монополії визначаються, зокрема, Законом України "Про природні монополії".
134
Закріплюючи право на підприємницьку діяльність, Конституція України у частині четвертій статті 42 встановлює обов'язок держави здійснювати контроль за якістю й безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, захищати права іммігрантів як споживачів. Більш детально захист цих прав регулюється в Законі України "Про захист прав споживачів".
Група соціальних прав, якими на підставі Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів можуть користуватися іммігранти, за своєю кількістю є значною. До них належать: право на працю, право на страйк, право на відпочинок, право на соціальний захист, право на житло, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на сприятливе навколишнє середовище та екологічну безпеку.
Відповідно до статті 43 Конституції України, іммігранти мають право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирають або на яку вільно погоджуються. Використання примусової праці забороняється, як і використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах.
Зазначена категорія осіб має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається, зокрема, Кодексом законів про працю України, законами України "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці".
Іммігранти не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України (частина четверта статті 8, стаття 23 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"). Так, лише громадяни України можуть призначатися прокурорами і слідчими (стаття 46 Закону України "Про прокуратуру"), бути головами селянського (фермерського) господарства (стаття 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"), адвокатами (стаття 2 Закону України "Про адвокатуру"), аудиторами (стаття 5 Закону України "Про аудиторську діяльність"), нотаріусами (стаття 3 Закону України "Про нотаріат"), дипломатичними працівниками (стаття 9 Закону України "Про дипломатичну службу").
135
Законодавством України виокремлено іноземців та осіб без громадянства, які вступають у трудові відносини з підприємствами, установами і організаціями на підставі дозволів на працевлаштування, та тих, для виконання професійних обов' язків яких не потрібні дозволи. На це впливає також постійне чи тимчасове перебування в Україні. Зокрема, у разі постійного проживання на законних підставах в Україні іммігранти можуть займатися трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
Право іммігрантів, які працюють, на відпочинок проголошено статтею 45 Конституції України, статтею 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються Кодексом законів про працю України, Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року тощо.
Право на соціальний захист за статтею 46 Конституції України включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та в інших випадках.
Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Іммігранти мають право на соціальний захист, у тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. У разі коли для призначення пенсії потрібен певний стаж роботи, іммігрантам на підставах і в порядку, встановлених законодавством України та міжнародними договорами України, може зараховуватися стаж роботи за кордоном (стаття 11 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Це право знайшло своє відображення і конкретизовано у законах України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", " Про державну допомогу сім' ям з дітьми", "Про пенсійне забезпечення", "Про збір на обов' язкове державне пенсійне страхування",
136
"Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", в інших нормативно-правових актах.
Зокрема, частиною другою статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" закріплено, що іммігранти мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Щодо пенсійного забезпечення, то в статті 63 Закону України " Про пенсійне забезпечення" зазначається, що іммігрантам, а також їх сім'ям у тих випадках, коли для призначення пенсії потрібний певний стаж роботи, пенсії призначаються за умови, що половина необхідного стажу роботи припадає на роботу в Україні, якщо договорами (угодами) не передбачено інше, або незалежно від цього співвідношення, якщо сплачено повністю необхідні страхові внески до Пенсійного фонду України.
Громадянам колишніх республік Союзу РСР, які проживають на території України, пенсія виплачується на загальних підставах.
Частиною національного законодавства України після ратифікації законами України стали, зокрема:
• Угода про гарантії прав держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року;
• міжурядові угоди у сфері пенсійного забезпечення з Литовською Республікою (16 травня 1995 року), Республікою Грузія (22 листопада 1995 року), Азербайджанською Республікою (17 травня 1996 року), Республікою Молдова (29 жовтня 1996 року), Республікою Білорусь (22 листопада 1996 року);
• договори про співробітництво у галузі соціального забезпечення з Естонською Республікою (4 листопада 1997 року), Королівством Іспанія (17 грудня 1997 року), Латвійською Республікою (19 березня 1999 року), Словацькою Республікою (20 вересня 2001 року), Литовською Республікою (10 січня 2002 року), Чеською Республікою (22 листопада 2002 року), Республікою Болгарія (22 листопада 2002 року).
У статті 47 Конституції закріплено право іммігрантів на житло. Вони не можуть бути примусово позбавлені житла інакше як на
137
підставі закону за рішенням суду, наприклад, конфіскації у зв'язку з вчиненням злочину.
Стаття 12 Закону України "Правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначає право іммігрантів на житло на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, якщо інше не передбачено законодавством України.
Право власності на житло в Україні іммігранти набувають насамперед шляхом придбання його на основі цивільно-правових угод (купівля-продаж, дарування, міна, спадщина тощо) у приватну власність.