Придбання житла іммігрантами шляхом його індивідуального будівництва на відведеній для цього земельній ділянці з її викупом, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності, є можливим.
Згідно з частиною першою статті 49 Конституції України іммігранти мають право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. За статтею 10 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іммігранти мають право користуватися медичною допомогою нарівні з громадянами України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про надання медичної допомоги іноземним громадянам" № 1146 від 17 вересня 1996 року встановлено, що надання медичної допомоги іноземцям, крім тих, які працюють у посольствах та консульствах іноземних держав, здійснюється за плату, якщо інше не передбачено законодавством України. Зокрема, медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та наукових установах хворим на туберкульоз іммігрантам, а також особам, яким надано статус біженця в Україні, медичний (диспансерний) нагляд, санаторно-курортне лікування у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях відповідно до Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" надаються нарівні з громадянами України безоплатно.
Іммігранти мають право звернутися за нагальною медичною допомогою до будь-якого державного та комунального закладу охорони здоров' я України, існуючу мережу яких частиною третьою статті 49 Конституції України заборонено скорочувати.
Право іммігрантів на освіту ґрунтується на статті 53 Конституції України.
Стаття 14 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлює, що іммігранти мають право на освіту
138
нарівні з громадянами України. Всі інші іноземці та особи без громадянства оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством та міжнародними договорами України.
Іммігранти, прийняті до навчально-виховних закладів України, мають права та обов'язки учнів і студентів відповідно до законодавства України.
Частина четверта статті 3 Закону України "Про освіту" містить норму про те, що іммігранти здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про загальну середню освіту", іммігранти здобувають повну загальну середню освіту у порядку, встановленому для громадян України.
На підставі частини другої статті 4 Закону України "Про вищу освіту" іммігранти мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частина четверта статті 53 Конституції України передбачає лише для громадян України безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Як випливає з Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1238 від 5 серпня 1998 року, іммігранти мають право вступу до навчальних закладів нарівні з громадянами України. Відповідно до цього Положення Міністерство освіти і науки України наказом № 678 від 28 листопада 2002 року затвердило зразок і Положення про порядок видачі студентського квитка іноземцю (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2002 року за № 964/7252).
Постановою Кабінету Міністрів України "Про навчання іноземних громадян в Україні" № 136 від 26 лютого 1993 року визначено, що з 1 березня 1993 року:
• підготовка фахівців для зарубіжних країн у навчальних закладах України здійснюється за міждержавними угодами України з іншими країнами, а також угодами міністерств, відомств, навчальних закладів України, що укладені з органами управління освітою, організаціями та фірмами інших країн і міжнародними організаціями;
139
• навчання іноземців та осіб без громадянства здійснюється переважно на компенсаційній основі (крім громадян держав-учасниць СНД) та за відповідними міжнародними угодами, а також Положеннями про порядок обліку договорів (контрактів) про навчання іноземців та осіб без громадянства в Україні, які затверджені наказом Міністерства освіти України 11 липня 1997 року за № 267. Указом Президента України "Про заходи щодо розвитку економічного співробітництва областей України із суміжними прикордонними областями Російської Федерації" № 112 від 25 березня 1994 року з метою розширення співробітництва областей України із суміжними прикордонними областями Російської Федерації та сприяння розвиткові їх економічних відносин Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській та Чернігівській обласним державним адміністраціям надано, зокрема, право за участі відповідних міністерств України погоджувати з керівництвом областей Російської Федерації квоти на безоплатну підготовку спеціалістів у навчальних закладах прикордонних областей.
Для навчання іммігрантів виділяється щорічно до однієї тисячі державних стипендій, розподіл яких між міністерствами, відомствами та навчальними закладами здійснює Міністерство освіти і науки України. Умови навчання, проживання, медичного обслуговування цієї категорії осіб визначаються спеціальним Положенням, інших — відповідними угодами (договорами, контрактами).
Кабінет Міністрів України рекомендував міністерствам, відомствам і навчальним закладам України при укладанні угод (договорів, контрактів) компенсацію за навчання іммігрантів у вільно конвертованій валюті відповідно до курсу США у розмірі не менше ніж:
а) на підготовчому факультеті (відділенні) — одна тисяча доларів США на рік;
б) на основному факультеті — 1,5 тис. доларів США на рік;
в) навчання в аспірантурі та стажування — 2,5 тис. доларів США на рік;
г) підвищення кваліфікації — 300 доларів США на місяць. Щодо результатів своєї інтелектуальної, творчої діяльності, то
відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" іммігранти мають рівні з громадянами України права на правову охорону сорту рослин; статті 5 Закону України "Про охо
140
рону на винаходи і корисні моделі" — на правову охорону винаходу (продукт — це пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо; спосіб; застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням) і корисної моделі (конструктивне виконання пристрою); статті 4 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" — на правову охорону промислових зразків (форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб); статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" — на правову охорону знака (словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів); статті 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права" — на правову охорону творів у галузі науки, літератури, мистецтва; статті 5 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" — на правову охорону зазначення походження товару, що охоплює просте зазначення походження товару (будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару) та кваліфіковане зазначення походження товару (термін, до якого включаються назва місця походження товару і географічне зазначення походження товару).
Оскільки наша держава надає іммігрантам права й свободи, вона надає і гарантії їх судового захисту в судах України, що закріплено у статтях 8, 55 Конституції України.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України).
Відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства України, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного і надзвичайного стану.
Відповідно до Конституції України залежно від характеру порушень прав і свобод іммігрантів гарантується судовий захист їхніх прав і свобод, який може здійснюватися в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
141
У судочинстві іммігранти як учасники процесу користуються такими ж процесуальними правами, що і громадяни України (стаття 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"), тобто у цьому питанні мають національний режим.
Згідно зі статтями 147, 150 Конституції України, статтями 13, 42, 43, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" іммігранти, як і громадяни України, можуть звернутися з письмовим клопотанням до Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні лише про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту своїх конституційних прав і свобод.
Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо іммігранти вважають, що це може призвести або призвело до порушення їхніх конституційних прав і свобод.