Смекни!
smekni.com

Елементарний курс міграційного права України (Чехович) (стр. 40 из 48)

172

Для одержання біженцями грошової допомоги до органу мігра­ційної служби за місцем їх тимчасового проживання подаються такі документи:

• заява про надання одноразової грошової допомоги на прид­бання товарів першої необхідності;

• заява про надання одноразової грошової допомоги на відшко­дування вартості переїзду до пункту тимчасового розміщення біженців, місця тимчасового розселення біженців або до іншо­го місця, обраного біженцем для проживання;

• копія посвідчення біженця, паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

• копія направлення органу міграційної служби — у разі на­правлення біженця до пункту тимчасового розміщення біжен­ців чи місця тимчасового розселення біженців.

На підставі поданих документів орган міграційної служби протя­гом трьох днів з дня подання заяви з усіма необхідними документами приймає рішення про надання біженцям відповідної грошової допо­моги або про відмову в наданні такої допомоги. Якщо біженці мають засоби до існування в Україні, їм може бути відмовлено в наданні грошової допомоги.

Для одержання біженцями пенсії до органу праці та соціального захисту населення за місцем їх тимчасового проживання подаються такі документи:

• заява про призначення пенсії;

• копія посвідчення біженця, паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

• інші документи, передбачені законодавством України про пен­сійне забезпечення.

На підставі поданих документів орган праці та соціального за­хисту населення протягом десяти днів з дня подання заяви з усіма не­обхідними документами приймає рішення про призначення пенсії або про відмову в її призначенні.

Іноземці та особи без громадянства, яким надано статус біженця в Україні, користуються іншими правами й свободами, передбаче­ними Конституцією та законами України.

Іноземець або особа без громадянства, яким надано статус біжен­ця в Україні, зобов'язані:

• повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграцій­ної служби за місцем проживання про зміни прізвища, складу

173

сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадян­ства України або іншої держави, надання притулку або доз­волу на постійне проживання в іншій державі;

• у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюються повно­важення іншого органу міграційної служби, знятися з обліку та стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік в органі міграцій­ної служби за новим місцем проживання є підставою для реє­страції в органі внутрішніх справ;

• проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені ор­ганом міграційної служби за місцем проживання.

Іноземці та особи без громадянства, яким відмовлено в оформ­ленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біжен­ця за відсутності умов, зазначених в абзаці другому статті 1 Закону України "Про біженців", в разі виникнення зазначених умов можуть повторно звернутися із заявою про надання статусу біженця.

Іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питан­ня щодо надання статусу біженця, про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу біженця і які оскаржують відповідне рішення до Державного комітету України у справах національностей та міграції або до суду, до прийняття рішення за скаргою мають права та обо­в'язки, передбачені статтею 18 Закону України "Про біженців".

Іноземці та особи без громадянства, які отримали повідомлення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні доку­ментів для вирішення питання щодо надання статусу біженця чи у наданні статусу біженця, або втрату чи позбавлення статусу біжен­ця, повинні залишити територію України в установлений строк, якщо вони не мають інших законних підстав для перебування в Ук­раїні.

9.3. Особливості реалізації механізму надання, втрати та позбавлення статусу біженця

У державному управлінні в сфері біженців Кабінету Міністрів України належить провідна роль.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус біженців" Кабінет Міністрів України:

174

• при розробці на підставі пункту 6 статті 116 Конституції України проекту закону про Державний бюджет України виз­начає в ньому обсяги фінансування заходів, які здійснюються на виконання Закону України "Про біженців";

• затверджує положення про посвідчення біженця, про проїзний документ біженця для виїзду за кордон та інші необхідні до­кументи;

• затверджує порядок працевлаштування, навчання, надання медичної допомоги особам, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надан­ня статусу біженця;

• затверджує порядок виплати особам, яким надано статус біженців, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення;

• встановлює порядок видачі в'їзних віз членам сім'ї осіб, яким надано в Україні статус біженців.

Специфікою державного управління щодо надання, втрати й поз­бавлення статусу біженця є те, що здійснення цих функцій розподі­лено між кількома центральними органами виконавчої влади Украї­ни як функціональної, так і галузевої компетенції. В цьому можна пересвідчитися, ознайомившись із переліком конкретних завдань та функцій кожного з цих органів.

У комплексі заходів, які здійснюються органами державного уп­равління щодо надання, втрати й позбавлення статусу біженця, пер­винна роль належить Державному комітету України у справах націо­нальностей та міграції, який створено Указом Президента України 13 вересня 2001 року, а також органам міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, сформованих з метою здійснення єдиної державної міграційної політики й створен­ня системи державного контролю за імміграційними процесами на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про створення органів міграційної служби в Україні" № 428 від 22 червня 1994 року.

До компетенції Державного комітету України у справах націо­нальностей та міграції згідно із Законом України "Про біженців", Положенням про Державний комітет України у справах національ­ностей та міграції, що затверджено Указом Президента України від 19 березня 2002 року, належить:

• прийняття рішень про надання, втрату й позбавлення статусу біженця;

175

• координація взаємодії інших органів виконавчої влади з пи­тань, що стосуються біженців;

• розроблення й затвердження зразків довідок про подання осо­бою заяви про надання статусу біженця, про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирі­шення питання щодо надання їй статусу біженця, про прий­няття скарги до розгляду, про звернення до суду та переліку документів і їх зразків, необхідних для вирішення питання про надання, втрату і позбавлення статусу біженця;

• розгляд скарг на рішення органів міграційної служби в Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця та про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування цих рішень, якщо вони були прийняті з порушенням законодавства про біжен­ців;

• видача довідок про прийняття скарги до розгляду та про звер­нення до суду;

• ведення централізованого обліку та створення централізова­ної інформаційної системи про осіб, які подали заяви про на­дання статусу біженців;

• збір та аналіз інформації щодо наявності у країнах походжен­ня біженців умов, зазначених у абзаці другому статті 1 Закону України "Про біженців";

• створення та утримання пунктів тимчасового розміщення біженців;

• підготовка до розгляду Кабінетом Міністрів України пропо­зицій про визначення обсягів фінансування заходів, які здійснюються на виконання Закону України "Про біженців";

• контроль за виконанням зазначеного Закону.

Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державно­му комітету України у справах національностей та міграції. До по­вноважень цих органів статтею 7 Закону України "Про біженців", статтею 31 Закону України "Про охорону дитинства" віднесені:

• прийняття заяв від іноземців та осіб без громадянства про на­дання їм статусу біженця у порядку, передбаченому Законом України "Про біженців";

176

• сприяння у влаштуванні у відповідні дитячі заклади чи сім'ї дітей, розлучених з сім'єю;

• сприяння розшуку батьків або інших законних представників дітей-біженців, розлучених із сім' ями, влаштування таких дітей у відповідні дитячі заклади або сім' ї;

• прийняття рішень про оформлення документів для вирішення питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу біжен­ця;

• розгляд заяв про надання статусу біженця та підготовка пись­мового висновку щодо надання або відмови у наданні статусу біженця;

• видача довідок про подання особою заяви про надання їй ста­тусу біженця; про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надан­ня їй статусу біженця; про звернення до суду;

• видача посвідчень та проїзних документів для виїзду за кор­дон особам, яким надано статус біженця;

• перереєстрація осіб, яким надано статус біженця;

• визначення місць для тимчасового проживання осіб, які пода­ли заяви про надання статусу біженця, стосовно яких прийня­то рішення про оформлення документів для вирішення питан­ня щодо надання їм статусу біженця, та направлення їх у пун­кти тимчасового розміщення біженців;