Органи опіки й піклування вживають заходів для тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім'ї дітей, розлучених з сім'ями; встановлення опіки чи піклування над такими дітьми; беруть участь у процедурі надання дитині, розлученій із сім'єю, статусу біженця; сприяють дітям, розлученим із сім'ями, у реалізації їхніх прав.
Місцеві органи виконавчої влади відповідно до пункту 7 статті 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" проводять роботу, пов'язану з розробленням та здійсненням заходів щодо розміщення, працевлаштування, соціально-побутового та медичного обслуговування біженців.
181
Контрольні питання
1. Яка юридична природа права на притулок? Розкрийте його зміст.
2. Охарактеризуйте відмінність між отриманням притулку й набуттям статусу біженця в Україні.
3. Розкрийте правовий статус біженця в Україні.
4. Особливості реалізації механізму надання, втрати та позбавлення статусу біженця в Україні.
%ема 10
ІНСТИТУТ ПОВЕРНЕННЯ (РЕПАТРІАЦІЇ) РЕПРЕСОВАНИХ ОСІБ І РАНІШЕ ДЕПОРТОВАНИХ НАРОДІВ У МІГРАЦІЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
Інститут репатріації в міграційному праві України містить норми, що регулюють повернення в Україну як історичну батьківщину осіб, котрі постійно проживали на території України до застосування щодо них незаконних репресій, а також такі, що з різних причин (заслання, вислання, спеціальні поселення в адміністративному порядку тощо) були примусово переміщені за межі України, чи етносів, які через насильницьку депортацію опинилися за межами України.
Порядок, який би визначав умови повернення (репатріації) зазначеної категорії осіб та етносів, його правове, економічне, соціальне забезпечення тощо дотепер законодавчо не врегульовано. Нормативно-правові акти України лише ліквідовують наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів стосовно громадян України, поновлюють їхні права, встановлюють компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим. Такими є Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", Постанова Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" № 3812-ХІІ від 24 грудня 1993 року тощо.
Починаючи з жовтневого перевороту 1917 року і до набрання чинності Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" грубо нехтувалися норми Конституції, покликані охороняти права й свободи громадян, елементарні норми судочинства, мільйони безвинних людей на підставі антигуманних і антидемократичних законів та внаслідок прямого беззаконня й свавілля були необгрунтовано засуджені судами України або репресовані на території республіки іншими державними органами, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи
183
обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.
Частину осіб, репресованих у 30-40-х і на початку 50-х років, уже було поновлено в правах на підставі законодавства Союзу РСР. Для додаткового забезпечення права на відшкодування, що є найспра-ведливішим засобом правового захисту репресованих осіб, які проживали на території республіки, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
За національним законодавством України відшкодування у повному обсязі відбувається в таких формах, які не є вичерпними.
Оскільки визнано, що реституція — повернення ситуації до вихідного стану (теаіішіо іпШит) — має пріоритет перед компенсацією (відшкодування еквівалентом), то першою формою відшкодування жертвам грубих порушень прав людини є реституція. Вона надається з метою відновлення початкового статусу, в якому перебувала жертва до порушення прав людини. Реституція передбачає, зокрема, відновлення свободи, сім'ї, громадянства, зайнятості, власності й повернення до місця попереднього постійного проживання. Реституцію в натурі майже завжди важче отримати, ніж компенсацію (грошову або в натурі).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", реабілітовані та члени їх сімей поновлюються в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, де вони постійно проживали до репресій.
Цією ж статтею Закону визнано недійсними пов'язані із застосуванням репресій рішення про позбавлення державних нагород, учених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав.
За статтею 6 Закону час тримання під вартою, відбування покарання у місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення пенсії. Реабілітованим громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, надається право на першочергове одержання житла.
Набуття громадянства України здійснюється відповідно до Закону України "Про громадянство України".
184
Вилучені будівлі та інше майно за можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертається реабілітованому або його спадкоємцям натурою.
Можливість повернення реабілітованому будинку (його частини) у натурі вирішується з урахуванням конкретних обставин: правомочного проживання там громадян, більшого порівняно з його вартістю розміру затрат на перебудову, потреби у продовженні його використання для соціальних потреб (дитячих закладів, лікарень тощо).
Якщо реабілітованому (його спадкоємцям першої черги) неможливо повернути будівлі чи майно в натурі, їхня вартість відшкодовується установами, організаціями та їх правонаступниками громадянам та їх спадкоємцям; якщо ж ці фізичні та юридичні особи та їх правонаступники невідомі — фінансовими органами з коштів місцевого бюджету в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами" № 429 від 18 квітня 1996 року з 1 березня 1996 року розміри грошової компенсації та відшкодування вартості конфіскованого майна реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, передбачені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", визначаються виходячи із суми, що становить 50 відсотків мінімальної заробітної плати.
Якщо таке майно на підставі відповідних нормативних актів було націоналізовано (муніципалізовано), воно поверненню (компенсації) не підлягає (частина третя статті 5 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"). Не можуть також бути повернені жилі будівлі, будинки реабілітованому (його спадкоємцям першої черги), якщо первинному набувачу вони були передані правомірно і перебувають у його власності або перебудовані у нежилі будівлі чи істотно перебудовані (пункт 9 Постанови Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні").
Виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 18 лютого 1993 року.
Друга форма відшкодування — компенсація, яка надається у зв'язку з будь-якою економічно обґрунтованою шкодою, завданою порушенням прав людини. Сюди належать: фізичні або моральні
185
втрати з урахуванням болю, страждань та емоційних переживань; втрачені можливості; матеріальні втрати; приниження честі й гідності.
Міжнародно-правова практика підтверджує правомірність застосування принципу компенсації. Наприклад, у 1988 році Президент США Р. Рейган ухвалив рішення із вибаченням за примусове переміщення під час Другої світової війни 120 тисяч американців японського походження із західного узбережжя й заснував фонд у 1,25 млрд доларів для виплати репарацій їхнім родинам. Канадський уряд у 1944 році також виплатив компенсації. Німеччина відзначається у цьому плані тим, що вона сплатила й продовжує сплачувати найбільшу компенсацію жертвам переслідувань: 79 млрд німецьких марок сплачено німецьким євреям до 1987 року як компенсацію за переслідування нацистами. Крім того, ФРН сплатила 3 млрд німецьких марок Ізраїлю за той тягар, який Ізраїль несе внаслідок допомоги, наданої жертвам нацистських переслідувань. Загальна сума виплат, наприклад, у 2000 році сягнула 103 млрд німецьких марок.
Щодо України, то грошова компенсація для осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом були реабілітовані, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більше як сімдесят п'ять мінімальних зарплат, передбачена частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачується до п'ятнадцяти мінімальних заробітних плат, а решта належних грошей — протягом наступних п'яти років. За можливості, на вимогу реабілітованого вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Виплата компенсації спадкоємцям не провадиться, крім випадків, коли компенсація була нарахована, але реабілітований її не отримав.
Третя форма відшкодування — реабілітація, яка охоплює медичну та психологічну допомогу, а також юридичні та соціальні послуги.
Статтями 1, 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" реабілітовано осіб, які з політичних мотивів (застосування державою примусових заходів щодо противників радянської влади у вигляді пред'явлення обвинувачення у вчиненні політичного (контрреволюційного) злочину або визнання особи соціально небезпечною у політичному відношенні) були необ-ґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами за вчинення на території України діянь як контррево