Менеджмент діяльності банку на фондовому ринку (стр. 10 из 17)

Ефективна системи управління ризиками, згідно вимог Національного банку, має бути незалежною від діяльності, пов’язаної з прийняттям ризиків. Незалежно від своєї структури, кожна система управління ризиками має включати такі елементи:

а) виявлення ризику. Належне виявлення ризику – це, в першу чергу, визнання та розуміння наявних ризиків або ризиків, що можуть виникнути у зв’язку з новими діловими ініціативами. Виявлення ризику має бути постійним процесом, що має здійснюватися як на рівні окремої операції, так і на рівні портфелів;

б) вимірювання ризику. Точне і своєчасне вимірювання ризиків є надзвичайно важливим компонентом ефективного управління ризиками. Банк, який не має системи вимірювання ризиків, має обмежену здатність контролювати ризики або здійснювати їх моніторинг. Крім того, розвиненість інструментів управління ризиками, які використовує банк, має бути адекватною складності і рівню ризиків, які він узяв на себе. Банк має періодично перевіряти надійність інструментів вимірювання, які він використовує. Належні системи вимірювання ризиків передбачають оцінювання як окремих операцій, так і портфелів;

в) контроль ризику. Банк має встановити обмеження і довести їх до виконавців за допомогою положень, стандартів та/або процедур, які визначають обов’язки і повноваження працівників. Ці контрольні обмеження мають бути дійовими інструментами управління, які можна уточнювати в разі зміни умов або рівня толерантності до ризику. Банк має визначити послідовність процесу надання дозволів на виключення або зміни обмежень ризику, якщо вони є обґрунтованими;

г) моніторинг ризику. Банки мають здійснювати моніторинг ризиків для забезпечення своєчасного відстеження рівнів ризиків і винятків із тих чи інших правил. Звіти про моніторинг мають бути регулярними, своєчасними, точними та інформативними і надаватися відповідним посадовим особам для вжиття необхідних заходів [14].

Таким чином, в рамках цього аналізу спробуємо дати відповідь на питання, чи є система ризик-менеджменту діяльності на фондовому ринку у АКБ «Укрсоцбанк» ефективною з точки зору вимог регулятора.

Сфокусуємось у цьому дослідженні на ризиках діяльності банку з власними цінними паперами, оскільки така діяльність несе більші ризики порівняно з клієнтською. У цьому контексті варто розрізняти ризик окремого цінного паперу та ризик портфелю цінних паперів банку.

Ризик портфеля цінних паперів полягає в тому, що очікування банку щодо його дохідності можуть не виправдатися і деяку частину доходів не буде отримано. При цьому оцінюється очікуваний дохід, а інвестиційний ризик розглядається як невизначеність щодо одержання цього доходу, тобто ступінь мінливості (варіабельності) доходу. Таким чином, очікувана дохідність портфеля цінних паперів, на яку сподівається банк протягом певного періоду, є випадковою величиною, а тому його кількісна оцінка не може бути однозначною.

Оцінка портфельного ризику складається з трьох етапів:

1) оцінка ризику окремих цінних паперів;

2) з’ясування ступеня їх взаємовпливу;

3) визначення сукупного ризику портфеля.

Банк має оцінювати та брати до уваги основні види ризиків, на які він наражається у процесі придбання та утримання цінних паперів, а саме:

а) кредитний ризик;

б) ринковий ризик;

в) процентний ризик;

г) ризик ліквідності цінних паперів;

д) інфляційний ризик;

е) ризик, пов’язаний з тривалістю періоду обігу цінного папера.

Кредитний ризик цінних паперів – це ймовірність невиконання емітентом своїх зобов’язань з виплати основної суми боргу або процентів. Цінні папери уряду, як правило, вважаються безризиковими, хоча в сучасних умовах на хвилі очікування суверенного дефолту України рівень дисконту за ОВДП, який оцінюється у якості премії за ризик, досягає величини, що забезпечує річну дохідність у 40–60%, що свідчить про високу оцінку інвесторами ризику за ними.

Ринковий ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів, які є в торговельному портфелі. Цей ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових та пайових цінних паперів. Зважаючи на переважну долю цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк», які належать саме до торгового портфелю, ринковий ризик потребує більш детальної порівняно з іншими оцінки.

Ризик зміни процентної ставки (процентний) – це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зокрема портфелю цінних паперів. Цей ризик також відноситься до суттєвих в АКБ «Укрсоцбанк» з огляду на переважну частину боргових процентних цінних паперів у його портфелі.

Рівень ліквідності цінних паперів визначається параметрами відповідного вторинного ринку, такими як обсяг операцій, активність торгівлі, правила оподаткування доходів від перепродажу цінних паперів, масштаби діяльності. Ліквідні цінні папери – це фінансові інструменти, які можуть бути продані в будь-який час без суттєвого зниження ціни. Ліквідні ринки характеризуються високою ймовірністю повернення початкової суми інвестиції та стабільністю ціни цінного папера протягом періоду обігу. На таких ринках спред (різниця між цінами продажу та купівлі) мінімальний. Проте цінні папери, які легко реалізуються на ринку з мінімальним ризиком втрати номінальної суми, характеризуються невисоким рівнем дохідності. Для АКБ «Укрсоцбанк» ліквідність цінних паперів і оцінка відповідного ризику, вочевидь повинна стояти серед основних пріоритетів ризик-менеджменту, оскільки стратегія банку на фондовому ринку, як пам’ятаємо з п. 2.2. цієї роботи, передбачає формування портфелю саме з високоліквідних та порівняно низькодохідних короткострокових облігацій.

Інфляційний ризик пов’язується з імовірністю знецінення як процентного доходу, так і номіналу цінного папера внаслідок росту цін на товари та послуги. У випадках, коли рівень інфляції не може бути досить точно передбачений або темпи інфляції високі – ситуація, звичайна для України останні 5–6 років, – банківський портфель цінних паперів краще формувати з короткострокових фінансових інструментів [38]. Отже, можемо зробити висновок, що стратегія АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку відповідає вимогам щодо мінімізації інфляційного ризику.

Крім ризику портфелю цінних паперів, Національний банк у Постанові №31 від 02.02.2007 вводить поняття ризику цінного паперу. Згідно цієї Постанови, ризик цінного папера – ризик, пов'язаний з вкладанням коштів у цінний папір, що проявляється у вигляді втрати економічної вигоди від утримання цінного папера та засвідчується наявністю принаймні однієї із нижчезазначених подій (об'єктивних доказів зменшення корисності), які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінним папером:

– фінансові труднощі емітента;

– висока ймовірність банкрутства;

– реорганізація емітента;

– зникнення активного ринку для цінних паперів через фінансові труднощі емітента;

– розірвання договору внаслідок невиконання його умов;

– прострочення виплати відсотків чи основної суми;

– значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їх собівартістю [6].

Лише наявність однієї з вищенаведених подій є підставою для визнання ризику за цінним папером у портфелі на продаж або до погашення і відповідно – до формування резервів за цими паперами. Проте бачимо, що цей перелік випадків є досить розмитим: незрозуміло, наприклад, що вважати фінансовими труднощами емітента або на скільки відсотків повинна зменшитись справедлива вартість акції, щоб таке зменшення вважалось значним. Тому саме на банк покладено обов’язок створити внутрішнє положення, яке б однозначно давало змогу визначити ризик цінного паперу відповідно до вимог Національного банку. З іншого боку, це дає змогу для банку маніпулювати розміром власного портфелю цінних паперів на продаж чи до погашення та оподатковуваним прибутком, змінюючи розмір резервів під цінні папери відповідних портфелів шляхом прийняття змін до внутрішніх положень. Розмір створених резервів за портфелями на продаж та на погашення і його аналіз приводиться станом на 01.04.2009 у табл. 2.1 п. 2.2. цієї роботи.

Зазначимо також, що поряд із формуванням резервів існують два інших метода управління ризиком: диверсифікація та лімітування. У подальшому з’ясуємо, чи використовує АКБ «Укрсоцбанк» всі з цих методів в управлінні ризиками своєї діяльності на ринку цінних паперів.

Проаналізуємо організаційну структуру управління ризиками діяльності АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку (рис. 2.6.)

Рис. 2.6. Підрозділи, задіяні у ризик-менеджменту діяльності АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку

Бачимо, що схема дуже схожа на рис. 2.2, на якому представлена загальна структура органів, задіяних у діяльності банку на ринку цінних паперів. Таке значна кількість спільних структурних підрозділів свідчить про провідну роль ризик-менеджменту в організації діяльності АКБ «Укрсоцбанк» з цінними паперами. Типова схема взаємодії зазначених підрозділів виглядає так: трейдер відправляє заявку за перспективним з його точки зору цінним папером у відділ підтримки КУАП блоку ризиків, там здійснюється аналіз заявки та погодження її з членами КУАП у робочому режимі, готується протокол засідання КУАП і після його підписання членами КУАП затверджені ліміти повідомляють до інвестиційно-банківське управління та у бек-офіс. В подальшому при здійснені трейдерами операцій з зазначеними цінними паперами бек-офіс звіряє обсяги лімітів із затвердженими.