10) системи обмеження доступу працівників банку, які безпосередньо не займаються здійсненням певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, до окремих приміщень спеціалізованих структурних підрозділів банку [11].
Із прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства», яким передбачено перехід до випуску акцій виключно у бездокументарній формі, можна очікувати збільшення попиту на послуги зберігачів цінних паперів. Отже, варто розглянути вимоги, при виконанні яких банк може увійти на цей перспективний ринок.Окрім того, що підрозділ, який здійснює діяльність з цінними паперами, сам по собі має бути відокремленим від інших підрозділів банку, ще й підрозділ, який займається діяльністю зберігача цінних паперів, має бути додатково виокремленим у окреме приміщення. При цьому це приміщення повинно знаходитись саме за юридичною (вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію) адресою банку (якщо діяльність зберігача не здійснює філія банку на підставі ліцензії).Банк має обмеження щодо клієнтів і цінних паперів, щодо яких він надає послуги зберігача. Згідно [1], у разі отримання банком ліцензії на провадження діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, банку як зберігачу забороняється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом. Крім того, банк не може бути зберігачем створеного ним корпоративного пенсійного фонду, а зберігачем для інвестиційних фондів та інвестиційних компаній не може бути банк, який виконує функцію їх інвестиційного керуючого.Банк для здійснення діяльності зберігача має створити внутрішнє положення про депозитарну діяльність зберігача, а також регламент зберігача цінних паперів. Ці документи мають відповідати затвердженим Комісією з цінних паперів вимогам.Внутрішнє положення про депозитарну діяльність зберігача повинно містити:– організаційно-функціональну схему управління депозитарною діяльністю, яка повинна відобразити схему підрозділів зберігача в залежності від завдань, що на них покладені;– перелік та опис основних процедур депозитарної діяльності;– кваліфікаційні вимоги до фахівців, які здійснюють депозитарну діяльність;– перелік та форми вхідних та вихідних документів;– перелік та опис заходів загальної безпеки та збереження– інформації під час здійснення депозитарної діяльності;– довідник, у якому вказуються повна схема та послідовність– записів, що належать до конкретної депозитарної операції;– перелік процедур з виконання корпоративних операцій емітента.Регламент здійснення депозитарної діяльності зберігача, орієнтований на депонентів, повинен містити перелік, порядок і строки виконання операцій зберігачем, способи зберігання цінних паперів, порядок приймання первинних документів та вимоги до їх оформлення, а також вичерпний перелік підстав відмови від приймання документів.До регламенту повинні бути додані зразки форм розпоряджень і запитів. Регламент повинен бути доступний депонентам для вільного ознайомлення та повинен містити зокрема:а) порядок приймання депонентів;б) умови відкриття рахунку в цінних паперах;в) підстави для відмови у відкритті рахунку в цінних паперах;г) процедуру відкриття рахунків у цінних паперах;ґ) порядок оформлення та подання документів при прийманні депонентів та перелік процедур надання інформації депонентам, обміну повідомленнями з депонентами відповідно до укладених з ними договорів про відкриття рахунку в цінних паперах;д) порядок приймання сертифікатів цінних паперів, свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;е) порядок виконання розпоряджень;є) перелік та вартість послуг, що надаються депонентам, який може містити розмір плати зокрема за:– відкриття рахунку в цінних паперах;– зберігання цінних паперів;– видачу виписок з рахунку в цінних паперах;– корпоративні операції емітента;– блокування цінних паперів;– поставку та одержання цінних паперів;– закриття рахунку в цінних паперах.З огляду на те, що виписки з рахунку в цінних паперах є документом, що підтверджує право власності на цінні папери, обережність та репутація зберігача мають особливе значення з огляду на практику корпоративних захватів, наявну в Україні. Тому банк як зберігач має ту перевагу, що саме банк має імідж надійності і обачності, який не має жодна інша фінансова установа. Крім того, банку, з огляду на порівняно з іншими учасниками фондового ринку великий розмір, легше виконати організаційно-технологічні ліцензійні умови, зокрема щодо наявності окремого приміщення та забезпечення технікою та програмним забезпеченням.
Банк має мати у складі структурного підрозділу, що займається професійною діяльністю на ринку цінних паперів, певну кількість сертифікованих Комісією фахівців: три сертифікати на здійснення діяльності зберігача, чотири – торговельної діяльності, у тому числі Голова Правління банку також має бути сертифікованим. Забороняється суміщення роботи керівника цього підрозділу та спеціалістів банку або його філій, які здійснюють діяльність з випуску та обігу цінних паперів або діяльність з управління цінними паперами, з проведенням інших видів професійної діяльності – депозитарної діяльності зберігача цінних паперів; діяльності щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів [9].
Крім того, забороняється суміщення роботи спеціалістів банку, які проводять інші види діяльності, що не пов'язані з цінними паперами, з роботою в спеціалізованих підрозділах банку, які здійснюють окремі види професійної діяльності на ринку цінних паперів.
До того ж, банк повинен розробити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу і призначити працівника, відповідального за їх виконання, а також призначити внутрішнього контролера.
На практиці деякі з цих вимог порушуються чи обходяться. По-перше, досить складно, наприклад, виділити кожному з трьох відділів Управління окреме приміщення, як того вимагає ДКЦПФР. По-друге, попри законодавчу заборону на обмін інформацією про операції на фондовому ринку між відділами депозитарної діяльності і відділом торговців, такий обмін існує і суттєво полегшує і прискорює обслуговування клієнтів і здійснення операцій: наприклад, торговцям потрібні виписки з рахунків клієнтів для оформлення договорів, а зберігачам – договори, укладені торговцями, для оформлення розпоряджень на зарахування чи списання цінних паперів. Звичайно, зручніше буде увільнити клієнта від участі у досить специфічному документообігу і доставляти документи внутрішнім зв’язком. По-третє, вимоги щодо кількості сертифікованих фахівців є занадто суворими, тому серед учасників фондового ринку практикується «оренда сертифікатів» – формальне зарахування сертифікованого фахівця до штату на половину ставки (з урахуванням обмежень: один фахівець не може працювати більш ніж у двох учасників одночасно і суміщати депозитарну діяльність із діяльністю з торгівлі). Плата за таку оренду може досягати 500 гривень на місяць.
Окрім відповідності ліцензійним умовам, банк повинен у процесі здійснення торговельної діяльності дотримуватись Правил, встановлених ДКЦПФР, які зокрема визначають вимоги до договорів (дилерських, андеррайтингу, доручення, комісії, на брокерське обслуговування, про управління та інших) і закріплюють обов’язки торговця. Цими обов’язками передбачено зобов'язання торговця:
а) діяти в інтересах клієнта (домагатися найкращого виконання замовлень та договорів), враховуючи умови, зазначені в договорі, кон'юнктуру фондового ринку, умови здійснення розрахунково-клірингових операцій, надання депозитарних послуг, ризик вибору контрагентів та інші фактори ризику;
б) узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу паперів;
в) на вимогу клієнта надавати інформацію щодо ринкової вартості цінних паперів;
г) у першу чергу виконувати операції з цінними паперами за договорами та разовими замовленнями клієнтів, а потім власні операції з такими ж цінними паперами;
ґ) відкривати окремі аналітичні рахунки в грошових коштах, що перебувають в управлінні торговця.
д) разі отримання разового замовлення (укладання договору) ідентифікувати особу клієнта (контрагента) та встановити повноваження клієнта щодо цих цінних паперів.
Згідно вищезгаданих Правил торговці не мають права:
а) розголошувати комерційну таємницю клієнтів;
б) запевняти клієнтів у беззаперечному отриманні доходу по цінних паперах (чи його певного розміру) або у відсутності збитків від інвестування в цінні папери, робити заяви, які можуть бути розцінені як гарантії зазначеного;
в) при виконанні договору брокерського обслуговування здійснювати операції за рахунок та в інтересах клієнта без отримання від нього разового замовлення;
г) використовувати грошові кошти та цінні папери клієнтів для здійснення власних операцій або операції в інтересах інших клієнтів, або як забезпечення;
ґ) здійснювати операції з цінними паперами та коштами клієнтів не в інтересах клієнта, а виключно з метою отримання винагороди;
д) задовольняти вимоги кредиторів за рахунок цінних паперів та грошових коштів, що належать клієнтам [9].
Торговці розробляють типові форми договорів згідно цих Правил. При інвестуванні власних коштів банку у цінні папери обирається, звичайно, форма дилерського договору, а при здійсненні операцій з клієнтами можливий вибір: оформлювати операцію за допомогою дилерських договорів (викуповувати на себе і потім продавати цінні папери) – така схема обирається, коли за умовами розрахунку оплата проданих банком цінних паперів здійснюється в день купівлі або раніше і банку не потрібно відволікати кошти; за допомогою договорів доручення – найпростіша форма, але банк не контролює рух коштів і цінних паперів; за допомогою договорів комісії – банк має змогу контролювати рух коштів та/або цінних паперів, але приймає на себе зобов'язання щодо здійснення цих розрахунків; за допомогою договорів на брокерське обслуговування – підходить для постійних клієнтів, що часто здійснюють подібні операції, через наявність простих типових форм замовлення, проте така форма потребує підписання численних додаткових документів (звітів комісіонера, актів виконаних зобов'язань, актів здачі-прийому виконаних робіт). З точки зору обліку простішими для банку є брокерські (комісії, доручення) договори, з точки зору документообігу – дилерські. Широкий вибір договорів дає можливість обрати найбільш зручну схему для кожного клієнта під кожну окрему операцію.