Допитуючи впізнаючого слідчий повинен вияснити, чи не мав він можливості спостерігати об’єкт для того, щоб краще його запам’ятати і при пред’явленні для впізнання достовірно його впізнати.
Виясняючи прикмети обличчя ,слідчий пропонує допитуваному вільно розповісти що він пам’ятає про нього. Якщо відомості, повідомлені допитуваним при вільній розповіді, досить обгрунтовані ,але не повні, слідчий повинен розширити круг питань з ціллю доповнення опису словесного портрета. Допомагаючи описати зовнішність людини, слідчий може використовувати композиційні, комп’ютерні портрети.
При наявності декількох осіб які можуть впізнати об’єкт, вони допитуються окремо, по можливості в різний час, для відвернення їхнього спілкування. Якщо особи, які впізнають дають.
Допит перед пред`явленням для впізнання повинен проводитися ввічливо, тактовно, м`яко. Необхідно враховувати, що особа, якій буде пред`явлений об`єкт, нерідко допитується після того, як воно знаходилося в стані страху, переляку і т.д., тому рівна і коректна поведінка слідчого придбаває велике значення.
Часто допитувані особи, навіть ті, які добре запам`ятали ознаки об`єкта, який ними спостерігався, утрудняються описати його. Пояснюється це тим, що для людини без навичок опису ознак яких- небудь об`єктів- задача психологічно більш важка, ніж впізнавання.Тому може виникнути ситуація, при якій той, що допитується стверджує, що може упізнати об`єкт, що спостерігався раніше, але перерахувати детально його ознаки не в змозі. У такому випадку слідчий повинен з`ясувати, на чому засновується така упевненість допитуваного, який його загальний кругозір і т.д. Можливо, допитуваний володіє доброю здоровою пам`яттю, але зовсім не уміє описувати бачене.
Якщо той, що допитується заявляє, що не неспроможній упізнати об’єкт, то пред’явлення об’єкта проводити не треба. Недоцільність пред’явлення для впізнання в цьому випадку очевидна1.
Проводячи попередній допит, необхідно уникати всякої спроби вселяти впізнаючому образ підлягаючого впізнанню об’єкта.
Звичайно навіювання образу об’єкта проводить шляхом постановки слідчим навідних питань, Іноді можна спостерігати, коли слідчий задає, наприклад, такі питання: «А чи не був той, який Вас пограбував в чорній куртці і синіх брюках?»
або «Чи не була сумка, викрадена у Вас, білого кольору з блискавкою по середині?» і т.д.
Навідні питання не допустимі. Шкода їх полягає в тому, що слідчий, задаючи навідне питання, як би підказує відповідь особі, яка допитується. Навідні питання можуть вплинути на правильність свідчення допитуваного у випадку, коли він добре бачив і запам`ятав ознаки зовнішнього вигляду об`єкта, тому його важко переконати в наявності інших ознак. Однак якщо особа, яка має упізнати об’єкт, має погану пам’ять або не помітила окремих ознак об’єкта, або знаходилася під час спостереження його в стані переляку, страху, сильного сп’яніння і т.д., тобто завжди є небезпека того, що пропуск в пам’яті особи, яка допитується відносно забутих або непомічених ознак об’єкта буде заповнений ознаками або обставинами, що містяться в навідних питаннях слідчого.
Від навідних питань необхідно відрізняти питання уточнюючі, постановка яких допустима і доцільна. Якщо, наприклад, потерпілий на питання слідчого «якої комплекції був грабіжник?» відповість «худорлявий», то шляхом постановки такого уточнюючого питання потрібно якомога точніше з’ясувати зовнішній вигляд грабіжника. Так само слідчий повинен діяти і відносно інших об’єктів і інших ознак.
При допиті особи якій буде пред’явлений об’єкт, не треба виражати сумніви в правдивості її розповіді.
З метою з’ясування сумнівних питань необхідно лише якомога детальніше з’ясувати деталі, що характеризують образ об’єкта і обстановку, в якій його спостерігав допитуваний. Особливо це необхідно зробити, якщо особою, що допитується є обвинувачений або підозрюваний, з боку яких частіше, ніж збоку інших осіб, можна чекати обмови, що приведе помилкового впізнання1.
Проводячи допит перед пред’явленням для впізнання , не треба переривати відповіді допитуваного на тій, наприклад, основі, що зовнішні ознаки об’єкта, що описується ним не зовсім співпадуть з тими які були вказані раніше допитаними особами.
Особливо обережно потрібно поводитися слідчому при допиті неповнолітніх осіб. Враховуючи їх вікові особливості, легку прищеплюваність, схильність до фантазування, швидке забування баченого, слідчий при допиті неповнолітнього повинен виявляти максимум терплячості, повинен створити обстановку довір’я до себе
Допит неповнолітніх перед пред’явленням йому об’єкта для упізнання відповідає правилам ст.167( допит свідка) і ст.168( допит неповнолітнього свідка) КПК України. Згідно з цими статтями допит таких осіб повинен проводитися в присутності педагога, а при необхідності - лікаря, батьків або інших законних представників неповнолітнього.
Використовуючи дані сучасної психології потрібно розглянути питання про доцільність повторного допиту, попереднього пред’явленню для впізнання. У разі неповного переліку допитуваним ознак об’єкту, про який його питають, виникає необхідність в повторному допиті. Проведення такого допиту може принести позитивні результати, якщо мала місце короткочасна втрата пам’яті, що відбулася внаслідок властивостей організму даної людини (наприклад, перенапруження нервових кліток). Надалі, відпочивши, нервові клітини відновлюють нормальну роботу і тимчасово забуте може бути відтворено знову. Буває і так, що первинне відтворення ,що пройшло відразу після сприйняття, виявляється менш повним ніж відтворення, відкладене на два-три дні. Таке явище пам’яті називається в психології ремінісценцією і пояснює, чому іноді повторний допит, зроблений через декілька днів, може дати більш повні відомості про зовнішність людини, що підлягає пізнанню.
Іноді при повторному допиті з’ясовується не тільки додаткові відомості про ознаки об’єкта, але дається інший опис тим ознакам, про які говорилося на першому допиті, слідчий повинен уточнити причини зміни свідчення. Коли на першому і другому допиті по - різному описуються ознаки об’єкта і це розходження не усунено, наявна суперечність в свідченні, то подальше впізнання не може мати доказового значення.
Що ж потрібно розуміти під зовнішньою схожістю людей, які пред’являються для впізнання? Підбір цих осіб повинен відповідати наступним вимогам:
1). Їх вік, зріст, статури не повинні мати різких відмінностей;
2). Обличчя тих, що пред’являються повинні мати схожість за формою, контуром, розмірами окремих частин обличчя, кольором волосся і зачіскою, також необхідно враховувати расові і національні особливості зовнішності осіб, які пред’являються;
3). Верхній одяг і взуття на пред’являємих повинні мати схожість по найменуванню, фасону, кольору, мірі зношеності.
Коли мова йде про однорідність предметів, що пред’являються, потрібно мати на увазі, що в цьому випадку розуміється: однорідність найменування предметів, схожість марки, моделі, форми, розміру, кольору міри зношеності. Кримінально- процесуальний закон визначив лише мінімальну кількість осіб, які пред’являються для впізнання: їх повинно бути не менше трьох. Максимальне число осіб, які пред’являються для впізнання визначається слідчим. Необхідно враховувати, що із збільшенням кількості об’єктів, що пред’являються буде меншати концентрація уваги впізнаючого. Законом не визначена кількість предметів, що пред’являються для впізнання, лише вказується, що їх повинна бути група.
Необхідно мати точні адреси і телефони громадян, які пред’являються для упізнання, щоб суд міг викликати їх у різні необхідності.
До цього дня залишається відкритим питання про процесуальне положення осіб, які пред’являються для упізнання запрошені для участі в цій слідчій дії громадяни, як правило йдуть назустріч проханню слідчого, але вони мають право і відмовитися.
Таким чином, для участі особи у пред’явленні потрібна його згода. Це особа у разі участі в пред’явленні для упізнання має право на отримання заробітної плати по місцю служби за час знаходження у слідчого.
Особи, запрошені для пред’явлення, повинні бути ознайомлені з правилами пред’явлення для впізнання, щоб сприяти успішному проведенню слідчої дії і мати реальну можливість у разі необхідності оскаржити дії слідчого. Але у цих осіб виникають і певні обов’язки. Погодившись брати участь в пред’явленні для впізнання, вони повинні виконувати розпорядження слідчого про зміну поз відповідати на поставлені питання для прослуховування їх голосу і мови. Попереджені слідчим, вони не повинні розголошувати ті дані попереднього розслідування, які стали їм відомі.