- Помощь в раскрытии преступления. Оно означает, что лицо своими действиями оказывает активную помощь следственно-судебным органам в выявлении орудий, предметов и следов совершенного преступления, в проведении следственных действий, в установлении фактических обстоятельств, имеющих значение для дела, в обнаружении, задержании и изобличении соучастников преступления, в выяснении его причин и условий.
Если попытки виновного не привели к положительному результату, т.е., не смотря на его помощь, не удалось установить соучастников, обнаружить следы преступления, другие доказательства, то само по себе это не должно препятствовать освобождению от уголовной ответственности.
- Возмещение ущерба или иное заглаживание причиненного преступлением вреда. Оно заключается в добровольном, по возможности, полном устранении или смягчении негативных последствий совершенного преступления. Это может, например, осуществляться в виде выплаты денежной компенсации за поврежденное имущество или же в собственноручном его ремонте либо восстановлении, передаче денег на лечение при причинении вреда здоровью, выражаться в возмещении морального вреда путем принесения извинений за содеянное.
Решение вопроса об освобождении от уголовной ответственности должно быть строго индивидуальным, не осуществляться шаблонно. Но все-таки правилом следует признать требование выполнения всей совокупности условий, указанных в ст. 75 УК.
Если деятельное раскаяние не может рассматриваться в качестве основания освобождения от уголовной ответственности, оно учитывается как обстоятельство, смягчающее наказание.
Освобождение от уголовной ответственности в случаях деятельного раскаяния, предусмотренных статьями Особенной части уголовного закона.
Лицо, совершившее преступление средней тяжести, тяжкое или особо тяжкое преступление, может быть освобождено от уголовной ответственности только в случаях, специально предусмотренных статьями Особенной части УК (ч.2 ст.75 УК) - рассматриваемые случаи специально предусматриваются в примечаниях к отдельным статьям Особенной части УК, где называются условия, при которых лицо, совершившее преступление, предусмотренное данной статьей УК, освобождается от уголовной ответственности. Например, в ст. 206 УК (Захват заложника) указано, что лицо, захватившее или удерживающее заложника, освобождается от уголовной ответственности, если оно добровольно или по требованию властей освободило заложника и в его действиях не содержится иного состава преступления. Указанное преступление относится к категории тяжких, однако лицо, виновное в его совершении, освобождается от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием, в силу того, что оно специально предусмотрено в указанной статье УК.
4.Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
1. Ст. 46 є закріпленням відомого зарубіжному законодавству інституту медіації як альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сторін. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим дає змогу: потерпілому - більш оперативно отримати належну компенсацію заподіяної йому шкоди; особі, яка вчинила злочин, - бути звільненою від кримінальної відповідальності; державі - зекономити фінансові та інші ресурси, необхідні для розслідування зазначених категорій справ.
2. Підставою цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є сукупність таких умов: 1) особа вчинила злочин вперше;
2) діяння належить до злочинів невеликої тяжкості (при цьому не вимагається, щоби ними були так звані злочини приватного обвинувачення); 3) особа, яка вчинила такий злочин, примирилася з потерпілим; 4) вона відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. При цьому не вимагається, щоб суб'єкт, який вчинив злочин, щиро покаявся і активно сприяв розкриттю злочину.
Про поняття злочину невеликої тяжкості див. ст. 12 та коментар до неї, про поняття вчинення адочішу вперше, відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди - коментар до ст. 45.
Відшкодування завданої шкоди в плані ст. 46 має бути повним і достатнім. Ці критерії визначаються за угодою потерпілого, який пропонує конкретні форми та механізми відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, та особи, яка вчинила злочин. У разі наявності декількох потерпілих винний може бути звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 46 за умови досягнення ним примирення з кожним із потерпілих і відшкодування кожному із них завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Особливістю передбаченого ст. 46 звільнення від кримінальної відповідальності є те, що для його застосування вимагається не лише позитивна посткримінальна поведінка винного, а й добровільне волевиявлення потерпілого. Якщо заподіяна злочином шкода повністю відшкодована, проте примирення потерпілого з винним не відбулося, останній не може бути звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 46.
3. Під примиренням розуміється добровільна відмова потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин (у тому разі, коли справу ще не порушено), або прохання закрити вже порушену щодо винного кримінальну справу. Факт примирення потребує відповідного про' цесуального закріплення у матеріалах справи.
Мотиви, якими керується потерпілий, погоджуючись на примирення (жалість, релігійні переконання, сподівання на дружбу, бажання поліпшити своє майнове становище тощо), для застосування ст. 46 значення не мають. При цьому не є важливим також, хто саме виступив ініціатором примирення (винний, потерпілий, їхні знайомі, працівники правоохоронних органів).
5. Примирення має відбутись саме з потерпілим, а не з іншими особами, які беруть участь у кримінальному процесі. Потерпілий - це фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яка визнана потерпілим постановою органу дізнання, слідчого, судді або ухвалою суду. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права потерпілого мають його близькі родичі, які в установленому порядку визнані потерпілими. Не є потерпілими у кримінально-процесуальному аспекті юридичні особи, які, у разі заподіяння їм майнової шкоди, визнаються цивільними позивачами.
Угоду про примирення з особою, яка вчинила злочин, неповнолітній потерпілий віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років може укласти лише за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. Вказану угоду від імені неповнолітнього потерпілого, який не досяг п'ятнадцяти років, закон дозволяє укладати лише його ба тькам (усиновителям) або опікунам, які у кримінальному процесі визнаються його законними представниками.
7.Освобождение от уголовной ответственности в связи с истечением сроков давности (ст. 49 УК)
1. Достижение цели наказания и исправление лица, которое совершило преступление, общего и специального предупреждения иногда становится или вообще невозможным (например, вследствие истечения продолжительного срока после совершения преступления), или просто лишним. Поэтому нецелесообразным есть и привлечение лица к уголовной ответственности, поскольку отпадает или существенным образом уменьшается общественная опасность лица, которое совершило преступление. И вдобавок могут быть утраченные вещевые и другие доказательства в деле.
Вследствие этого ст. 49 УК устанавливает сроки давности, т.е. сроки, после истечения которых лицо не может быть подданная уголовной ответственности за раньше содеянное преступление. Истечение этих сроков является основанием обязательного и безусловного освобождения лица от уголовной ответственности.
2. В ст. 49 УК установленные такие пять сроков давности:
· два года со дня совершения преступления небольшой тяжести, за который предусмотренное наказание меньше суровое, чем ограничение воли
· три года со дня совершения преступления небольшой тяжести, за который предусмотренное наказание в виде ограничения или лишение свободы;
· пять лет со дня совершения преступления средней тяжести;
· десять лет со дня совершения тяжелого преступления;
· 5)пятнадцать лет со дня совершения особенно тяжелого преступления.
3. Для правильного исчисления этих сроков необходимо определить начальный и конечный моменты их хода.
Начальным моментом хода давности есть день, когда преступление было закончено (завершенный). Иногда определение этого момента вызывает трудности, тем не менее наука и практика выработали на этот счет определенные рекомендации. Так, ход срока давности для преступлений с материальным и формальным составами начинается со дня завершения общественно опасного действия (действия или бездеятельности), предусмотренного криминальным законом. Срок давности относительно длящихся преступлений исчисляется со дня прекращения их из воли или вне воли лица (например, со дня появления с признанием, задержание и т.ін.), а относительно продовжуваних преступлений - со дня совершения последнего действия из числа тех, что представляют продовжуваний преступление. Началом исчисления сроков давности при предыдущий преступной деятельности следует считать день, когда были прекращенные или не удались подготовительные действия или преступление не было доказано до конца по другим причинам, которые не зависят от воли виновного. При соучастии начальным считается день, в который была завершенная и роль, который выполнял конкретный соучастник.
Часть 1 ст. 49 устанавливает и конечный момент исчисления сроков давности - им есть день обретения законной силы обвинительным приговором суда. Согласно ч. 1 ст. 401 КПК приговор местного суда набирает законной силы после истечения срока на представление апелляции, а приговор апелляционного суда - после истечения срока на представление кассационной жалобы, внесение кассационного представления, если его не было обжаловано или на него не были внесены представления. В случае подачи апелляции, кассационной жалобы или внесение кассационного представления приговор, если его не упразднено, набирает законной силы после рассмотрения дела соответственно апелляционной или кассационной инстанцией, если другое не предусмотрено этим Кодексом. Итак, если указанные в ч. 1 ст. 49 срока прошли к дню обретения силы обвинительным приговором суда, то лицо, которое совершило это преступление, подлежит освобождению от уголовной ответственности.