Адміністративно-правове регулювання в їзду в Україну і виїзду з України (стр. 2 из 9)

В даній курсові роботі запропоновано класифікувати адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України відповідно до статусу особи, залежно від того, чи є вона громадянином України, чи іноземцем, чи особою без громадянства, чи малолітньою або неповнолітньою дитиною.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що викладені в курсовій роботі висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у сфері науково-дослідної діяльності для подальшого розроблення правового забезпечення механізму регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України.

- у правотворчості – для вдосконалення нормативно-правового регулювання специфіки в’їзду в Україну та виїзду з України громадян України, іноземців та осіб без громадянства;

- у правозастосовчій діяльності компетентними органами (посадовими особами), для забезпечення законності і захисту прав та інтересів осіб у сфері перетинання кордону України.

Розділ І. Адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України громадян України.

1.1. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України громадян України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлює закон. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Усіх громадян, які перетинають державний кордон України, тобто ті, що в'їжджають в Україну та виїжджають з України, поділяють на дві основні групи: а) громадяни України; б) іноземні громадяни.

Основним правовим актом, яким врегульовано питання виїзду з України й в'їзду в Україну громадян України, є Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р. Відповідно до нього громадяни України мають право виїжджати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їжджати в Україну. Причому на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються всі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами й несуть установлені законом обов'язки, за ними зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Не допускається також будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав.

Порядок в'їзду до іноземної держави регулює законодавство відповідної держави. Громадянам України, які мають право виїхати з України, слід одержати документи, що дають право на виїзд з України й в'їзд в Україну. Такими документами є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка. Ці документи є власністю України й за умови їх належного оформлення чинні для виїзду в усі держави світу. В разі втрати громадянином України таких документів документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видають дипломатичні представництва чи консульські установи України за кордоном. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного із зазначених документів.

Порядок і терміни оформлення документів для виїзду громадян України за кордон встановлюють вищеназваний Закон і постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасової затримки та вилучення» від 31 березня 1995 р. та «Про затвердження Положення про посвідчення особи на повернення в Україну» від 12 серпня 1994 р.

Громадянинові України в деяких випадках може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, наприклад, якщо громадянин обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, — до закінчення терміну, встановленого в законодавстві; діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання — до виконання зобов'язань тощо.

У таких самих випадках може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон громадянинові України, який вже має паспорт для виїзду за кордон. Відмова в оформлені паспорта чи продовженні терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення можуть бути оскаржені громадянином до суду за місцем його проживання. У судовому порядку також може бути оскаржено відмову громадянинові України у виїзді за кордон і з деяких інших підстав.

Основними правовими актами, що регулюють в'їзд в Україну й виїзд з України іноземних громадян, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. та «Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. Ці акти діють щодо всіх іноземців, які прибувають в Україну, незалежно від їх статусу й мети приїзду. Іноземці в'їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом по її території через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом або документом, що його замінює, й у разі наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду й виїзду не встановлено законодавством України. Громадяни держав, з якими Україною укладено міжнародні договори про взаємні безвізові поїздки, в'їжджають в Україну за чинним національним паспортом у разі наявності належним чином оформленого запрошення від юридичних чи фізичних осіб в Україні.

В залежності від мети поїздки та правового статусу від’їжджаючих громадян України за кордон їм видаються дипломатичні, службові або загальногромадянські закордонні паспорти.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон (надалі закордонний паспорт) є документом, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном[1].

Відповідно до Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31.03.1995 р. "Про затвердження Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїздних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення" та Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 459 від 02.07.1996 p., заяви-анкети про видачу закордонного паспорта приймаються працівниками паспортної служби органів внутрішніх справ за умови подання особою, яка досягла 18-річного віку та постійно проживає в Україні усіх передбачених документів за місцем постійного проживання особи. У виняткових випадках заява-анкета може . бути прийнята у місці тимчасового проживання.

Для самостійного виїзду неповнолітніх за кордон оформлення проїзного документа дитини здійснюється на підставі нотаріально засвідченої заяви батьків або законних представників.

Всі друковані надписи в паспорті та проїзному документі дитини виконуються українською та англійською мовами.

Під час прийняття заяви-анкети співробітники паспортної служби перевіряють правильність її заповнення, звіряють зазначені в ній відомості з відповідними документами.

Паспорт оформляється протягом трьох місяців з дня звернення про одержання паспорта, а у випадках, коли поїздка пов'язана з терміновим лікуванням виїжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, викликана смертю родича, який проживав за кордоном, протягом трьох робочих днів.

Заявники, які проживають на території Автономної Республіки Крим або областей України менше п'яти років, підлягають додатковій перевірці за місцем попереднього проживання в Україні в останні п'ять років.

Раніше засуджені особи підлягають перевірці за обліками судів за місцем засудження.

Якщо громадянин клопоче про виїзд на постійне проживання за кордон, то після здійснення в органах внутрішніх справ перевірки заява-анкета надсилається на узгодження в органи Служби безпеки України.

За результатами розгляду заяви-анкети громадянина про видачу закордонного паспорта приймається рішення, що є підставою для видачі йому або для відмови в його видачі. Рішення приймаються і затверджуються начальниками апаратів паспортної, реєстраційної та міграційної роботи ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях і М.Севастополі, райуправлінь, деяких відділів міськрайорганів внутрішніх справ або їх заступниками. Рішення оформлюється проставленням штампу на заяві-анкеті.

У разі відхилення клопотання про видачу заявникові закордонного паспорта готується аргументований висновок з посиланням на причини, передбачені ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України". Повідомлення про це надсилається заявникові у письмовій формі.

Рішення про видачу закордонного паспорта дійсне протягом шести місяців від дня його прийняття. У загальногромадянському паспорті заявника робиться відповідний запис.

Закордонний паспорт зберігається у власника.

На прохання громадян в закордонні паспорти можуть бути «несені записи про сімейний стан та про дітей заявника. Відомості про дітей вписуються на підставі нотаріально завіреної заяви обох батьків та свідоцтва про народження дітей.