Адміністративно-правове регулювання в їзду в Україну і виїзду з України (стр. 3 из 9)

У випадку надходження до підрозділів паспортної служби заяв про втрату закордонного паспорта, останні інформують ГУМВС, УМВС за підпорядкованістю, які у свою чергу повідомляють Консульське управління Міністерства закордонних справ України та органи Держкомкордону України про визнання такого паспорта недійсним.

По факту втрати закордонного паспорта проводиться ретельна перевірка обставин втрати, встановлення особи заявника, серії та номера документа. За висновками перевірок керівництвом паспортної служби ГУМВС, УМВС, яка приймала рішення про його видачу, вирішується питання про оформлення закордонного паспорта замість втраченого.

1. 2. Порядок правового регулювання виїзду малолітніх та неповнолітніх дітей з України.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено законодавчими та нормативними актами, основними з яких є:

— Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” (від 21 січня 1994 року №3857-ХП);

— Постанова КМУ від 27 січня 1995 року №57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України”;

— Постанова КМУ від 23 квітня 2003 року №569 “Про затвердження Порядку повернення до України позбавлених батьківського піклування дітей, які є громадянами України”;

— Постанова КМУ від 26 вересня 2002 року №1432 “Про затвердження Порядку повернення дітей-іноземців до місць їх постійного проживання”;
— Угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у питаннях повернення неповнолітніх у держави їх мешкання;

— Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджені постановою КМУ від 31 березня 1995 року №231 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 24.03.2004р. №380);

— Постанова КМУ від 12 грудня 2005 року №1251 “Про затвердження Порядку організації виїзду дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення”.

Зазначені законодавчі та нормативні акти спрямовані на запобігання незаконномувивезенню з країни неповнолітніх.

Стаття 313 Цивільного кодексу України встановила, що особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Вочевидь, що коли дитина виїжджає за кордон без супроводження її батьків, останні повинні надати згоду на такий виїзд, яка оформляється у вигляді заяви. Така заява повинна бути адресована відповідним компетентним органам із зазначенням в тексті цієї заяви держави прямування, відповідного часового проміжку перебування у цій державі, прізвища, ім’я, по батькові особи, уповноваженої на супроводження дитини в поїздці та відповідальної за повернення цієї дитини в Україну.

Згода вимагається від обох батьків дитини, і в разі, коли батьки з’явилися до нотаріуса разом, може бути оформлена у вигляді одного документу, коли батьки дитини перебувають у різних місцях, згода засвідчується окремо від кожного. Той самий порядок установлюється також у випадку, коли дитина подорожує за кордон з одним із батьків (інший надає згоду на цю подорож).

Виїзд за межі України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, у супроводі одного з батьків або осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків[2],

- якщо він є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджує запис у свідоцтві про народження дитини, та відсутній у пункті пропуску;

- у разі пред’явлення оригіналів документів або їх нотаріально засвідчених копій свідоцтва про смерть другого з батьків або рішення суду про позбавлення його батьківських прав;

- визнання другого з батьків безвісти відсутнім, недієздатним;

- рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг шістнадцятирічного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

- довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері.

Цей порядок відповідає Правилам перетинання державного кордону громадянами України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57.

Слід окремо зазначити, що згідно з п. 6 Порядку організації виїзду дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.12.2005 року № 1251, для отримання дозволу на виїзд групи дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення до відповідного органу разом з іншими документами подається нотаріально завірена згода обох батьків (опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів) дитини на виїзд за кордон.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до вказаного Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Виїзд з України на постійне проживання дітей віком від 14 до 18 років може бути здійснено лише за їх згодою, оформленою письмово і нотаріально засвідченою.

Проїзний документ дитини видається органами внутрішніх справ за місцем проживання. Проїзний документ на дитину оформляється терміном на три роки або до досягнення нею 18-річного віку.

За видачу проїзного документа дитини державне мито не справляється.

Порядок пропуску через державний кордон організованих груп дітей визначений “Порядком організації виїзду дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1251. Дія цього Порядку не поширюється на виїзд дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення з батьками (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями), у туристичну подорож та з іншою метою (участь у міжнародних заходах, освітніх, культурних, спортивних програмахтощо).

Цим Порядком, зокрема, визначається пакет документів, який оформляється на групу (2 і більше дитини) дітей, віком від 6 до 18 років, що слідують за кордон на відпочинок та оздоровлення:

— наявність у кожної дитини проїзного документа, що видається в установленому порядку органом внутрішніх справ за місцем проживання дитини;
— нотаріально завірена згода обох батьків (опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів) дитини на її виїзд за кордон;
— список групи дітей, що виїжджають за кордон на відпочинок та оздоровлення, в якому зазначаються прізвище, ім’я, по батькові дитини, дата народження, домашня адреса, телефон батьків (опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів), навчальний заклад, у якому дитина навчається (утримується), номер проїзного документа дитини;

— дозвіл на виїзд організованої групи дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення.

Якщо до складу групи входять діти з різних регіонів України, погодження списків та надання дозволу здійснює Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Список складається українською мовою. Прізвища та імена дітей також зазначаються латинськими літерами. Підпис керівника скріплюється печаткою.

Під час перетинання державного кордону в пунктах пропуску службова особа Держприкордонслужби після закінчення перевірки у дітей та супроводжуючих осіб документів на право виїзду з України або в’їзду в Україну проставляє на списку штампи з відмітками “Виїзд” або “В’їзд”, а також “Державний кордон перетнули” та зазначає загальну чисельність осіб, які виїхали або повернулися, у тому числі супроводжуючих.

У разі, коли дитина з групою не повернулася в Україну, організатор поїздки протягом доби повідомляє про місце перебування дитини орган, який видав дозвіл на виїзд групи дітей за кордон, та закордонну дипломатичну установу України на території держави, де перебували діти, про причини неповернення чи зміну строку повернення дитини з узгодженням дати та умов її повернення в Україну.

1.3. Тимчасові обмеження у праві виїзду громадян України за кордон.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлює певні обмення у праві виїзду громадян України за кордон.Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі
паспорта у випадках, якщо: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;3) проти нього порушено кримінальну справу - до закінчення провадження у справі; 4) він засуджений за вчинення злочину - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань; 6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей; 7) він підлягає призову на строкову військову службу - до вирішення питання про відстрочку від призову; 8) щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі; 9) він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції - до погашення (зняття) судимості чи припинення нагляду. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті. Громадянин України, який має паспорт, у разі, коли існують обставини, що обмежують відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право його виїзду за кордон, зобов'язаний здати свій паспорт на зберігання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин. За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в органі внутрішніх справ, повертається у 10-денний термін з моменту
звернення громадянина або його законного представника. Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках,передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі
використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України[3].

У разі повернення громадянину України тимчасово затриманого (вилученого) паспорта у межах терміну його дії державне мито не справляється.