Тимчасово перебуваючі іноземні громадяни, які в'їжджають в Україну безвізово, відповідно до міжурядових угод, також повинні зареєструвати свої національні паспорти. Особи без громадянства - проживають в Україні на підставі українських документів - посвідок на проживання в Україні для осіб без громадянства з відміткою про реєстрацію. Особи без громадянства, які тимчасово в'їхали в Україну з країн їх постійного проживання, повинні зареєструвати свої документи, що видані державами їх постійного проживання на термін дії в'їздної української візи. Іноземні громадяни, які в'їжджають в Україну з метою працевлаштування, реєструють національні паспорти на термін дії дозволу на працевлаштування, що видається Державним центром зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України. З метою заняття підприємницькою діяльністю на території України іноземні громадяни реєструють національні паспорти на термін дії дозволів на підприємницьку діяльність.
Біженці проживають в Україні на підставі посвідчень біженця, виданих міграційними службами Державного комітету національностей та міграції України.
Статтею 1 Закону України “Про біженців” визначено, що посвідчення біженця – це паспортний документ, який посвідчує особу його власника та підтверджує факт надання йому в Україні статусу біженця і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених законами України. Посвідчення біженця є підставою для реєстрації в органі з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за місцем проживання біженця. Посвідчення біженця видається строком на один рік. Під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання дія посвідчення продовжується. Статтею 21 закону “Про біженців” передбачено обов’язок біженця повідомляти про зміну місця свого проживання. Так, у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, біженець повинен знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік у органі міграційної служби за новим місцем проживання є підставою для реєстрації у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб відділі ДД ГІРФО).
Загальні висновки до цього розділу роботи будуть такими:
1) як цивільне, так і конституційне законодавство виходить з принципу одноманітного правового регулювання питань визначення та реєстрації місця проживання іноземних фізичних осіб, яке є наближеним до того, що застосовується до громадян України. Проте, більша частина нормативних актів, які визначають правовий статус іноземців, були прийняті в Україні досить давно і ще не повністю відображають ті фундаментальні зміни щодо питань місця проживання та його реєстрації, які останнім часом відбулися в Україні. В зв’язку з цим нормативна база з питань правового статусу іноземців та осіб без громадянства має бути приведена у відповідність з норми Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року та Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”;
2) складність питання реєстрації місця проживання іноземців та осіб без громадянства в частині фіксування даних про місце їх проживання обумовлена досить широким колом нормативних актів, а також, інколи суперечливими роз’ясненнями їх суті органами МВС, міграційної служби, тощо.
Практична спрямованість та значення місця проживання фізичної особи, що будуть розкриті в третьому розділі роботи, дозволять зробити висновки про ефективність та значимість цього цивільно-правового інституту.
Висновок
В даній курсовій роботіпродемонстровано комплексний підхід до питань в’їзду в Україну та виїзду з України, де особлива увага приділяється проблемам визначення місця адміністративного-правового регулювання вищезазначеного питання, аналізу передбачених чинним законодавством України порядку перетинання кордону України різноманітиними верствами населення України, в тому числі малолітніми та неповнолітніми дітьми, іноземцями та особами без громадянства, а також висвітленню факторів, за якими проводяться тимчасові обмеження виїзду з України.
Основним правовим актом, яким врегульовано питання виїзду з України й в'їзду в Україну громадян України, є Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р. Відповідно до нього громадяни України мають право виїжджати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їжджати в Україну. Причому на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються всі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами й несуть установлені законом обов'язки, за ними зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Не допускається також будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав.
Основними правовими актами, що регулюють в'їзд в Україну й виїзд з України іноземних громадян, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. та «Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. Ці акти діють щодо всіх іноземців, які прибувають в Україну, незалежно від їх статусу й мети приїзду. Іноземці в'їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом по її території через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом або документом, що його замінює, й у разі наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду й виїзду не встановлено законодавством України.
В даній курсовій роботі проаналізованоголовні аспекти інституту адміністративного-правового регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України в адміністративному і міжнародному праві. Тут досліджено зародження і розвиток адміністративно- правового регулювання порядку в’їзду в Україну та виїзду з України; розкрито порядок та особливості в’їзду в Україну та виїзду з України громадян України; визначено норми регулювання виїзду з України малолітніх та неповнолітніх дітей; проаналізовано правові та організаційні основи формування особливостей адміністративно-правового регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства; проаналізовано та визначено підстави обмеження у праві виїзду громадян України за кордон; досліджено проблеми, які пов’язані з реалізацією адміністративно-правового регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України; визначено і проаналізовано гарантії забезпечення прав і свобод людини при перетинанні кордону України.
Список використаної літератури
1. Конституція України від 28.06.1996 року. – Відомості Верховної Ради України. – 1996 рік. - №30. - Ст.141.
2. Загальна Декларація прав людини від 10.12.1948 року. – Вісник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. – 1999 рік. - №1. - С.8-13.
3. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 року. - Вісник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. – 1999 рік. - №1. - С.16-32.
4. Закон України від 16.04.1991 року “Про зовнішньоекономічну діяльність”. – Відомості Верховної Ради України. – 1991 рік. - №29. – Ст.377.
5. Закон України від 21.01.1994 року “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”. – Відомості Верховної Ради України. – 1994 рік. - №18. – Ст.101.
6. Закон України від 04.02.1994 року “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”. – Відомості Верховної Ради України. – 1994 рік. - №23. – Ст.161.
7. Закон України від 07.06.2001 року “Про імміграцію”. – Офіційний вісник України. – 2001 рік. - №27. – Ст.1198.
8. Закон України від 11.12.2003 року “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. – Відомості Верховної Ради України. – 2004 рік. - №15. – Ст.232.
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 року №1074 “Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію”. – Зібрання Постанов Уряду України. – 1996 рік. - №4. – Ст.148.
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 року №844 “Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб”. – Офіційний вісник України. – 2002 рік. - №25. – Ст.1210.
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №380 “Про внесення змін до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення”. – Офіційний вісник України. – 2004 рік. - №12. – Ст.752.