У всіх інших випадках питання про спосіб і порядок спростування вирішує суд залежно від конкретних обставин кожної справи, причому спосіб спростування відомостей визначається виходячи із способу поширення їх.
Захист ділової репутації підприємців здійснюється не тільки за допомогою спростування відомостей, що не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам підприємців. Поряд із спростуванням їх заінтересована особа має право вимагати відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної поширенням їх.
Відшкодування майнової шкоди означає стягнення завданих збитків. Під збитками розуміються витрати, що їх зазнала особа, права якої порушено, втрата або пошкодження її майна (позитивна шкода), а також неодер-жані доходи, які ця особа мала отримати, якщо б її право не було порушено (упущена вигода).
2. Відшкодування моральної шкоди
Одним із нових і важливих засобів правового захисту підприємців є відшкодування (компенсація) моральної шкоди. Специфіка цього засобу захисту полягає в покладенні на правопорушника обов'язку виплатити потерпілому компенсацію у грошовій або іншій матеріальній формі за заподіяну йому немайнову шкоду.
Раніше діюче законодавство не передбачало можливості компенсації немайнової шкоди, оскільки вважалося, що це суперечить соціалістичній свідомості і праву (оскільки моральну шкоду не можна оцінити у грошовій сумі, значить її не можна і відшкодувати).
Законодавче визнання в Україні відшкодування моральної шкоди, певно, виправдане. Адже при порушенні, наприклад, прав підприємця, важливо не тільки відшкодувати майнові втрати, а й компенсувати немайнову шкоду, тим паче, що у багатьох випадках останнє для потерпілого важить значно більше, ніж перше.
Можливість відшкодування моральної шкоди встановлена в цивільному законодавстві як у кодифікованому законі (ЦК України), так і в низці спеціальних законів.
Відповідно до ч. З ст. 7 ЦК України, "громадянин або організація, відносно яких поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням".
Узаконення в Україні відшкодування моральної шкоди в деліктних зобов'язаннях закріплено у ст. 440і ЦК
України.
У низці спеціальних законів, прийнятих за останні кілька років, також передбачено відшкодування моральної шкоди. Це, зокрема, закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.1, "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р.2, "Про телебачення і
1 Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 29. - Ст. 377.
2 Там само. - 1992. - № 48. - Ст. 650.
радіомовлення" від 21 грудня 1993 р.!, "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р.2, "Про інформаційні агентства" від 28 лютого 1995 р.3 тощо.
Вважаємо, що слід закріпити відшкодування моральної шкоди у Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 p., в якому лише передбачено, що за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації винні особи притягаються (поряд з іншими видами відповідальності) до цивільно-правової відповідальності (ст. 41). Оскільки відшкодування моральної шкоди є мірою цивільно-правової відповідальності, можна припустити, що відповідно до цього закону можливе відшкодування моральної шкоди. Проте доцільно заповнити цю прогалину не логічним тлумаченням, а внесенням відповідних доповнень у закон.
Одне з питань, що виникає в практиці відшкодування моральної шкоди суб'єктам підприємництва, є таке: чи підлягає відшкодуванню моральна шкода, якщо в законодавстві не передбачено можливості її відшкодування? Зокрема, чи підлягає відшкодуванню моральна шкода, заподіяна порушенням договірного зобов'язання? Вищий арбітражний суд України вважає, що оскільки дія ст. 440і ЦК України не поширюється на зобов'язання, що випливають з угод (договору), то в останніх відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати заподіяні цим збитки і сплатою неустойки, якщо інше не передбачено законом (п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" від 29 лютого 1996 p. № 02-5/95)4.
1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 10. — Ст. 43.
2 Там само. - 1994.'- № 35. - Ст. 64.
3 Там само. - 1995. - № 13. - Ст. 83.
Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного
суду України. - 1996. - № 12. - С. 95-97. ,,(
Отже, Вищий арбітражний суд заперечує можливість відшкодування моральної шкоди у договірних зобов'язаннях. Однак при такому тлумаченні звужується сфера відшкодування моральної шкоди і не враховується те, що у ст. 6 ЦК України компенсація моральної шкоди названа як загальний, а не спеціальний засіб захисту цивільних прав, що застосовується лише у випадках, передбачених
законом.
Що є підставою відшкодування моральної шкоди? Які умови застосування цієї санкції? Для того, щоб відповісти на ці питання, необхідно визначити правову природу наслідків заподіяння моральної шкоди. У зв'язку з тим, що в юридичній літературі прийнятий поділ засобів захисту на засоби захисту і міри відповідальності, які різняться підставами застосування і функціями, треба з'ясувати, чи є компенсація моральної шкоди засобом захисту або мірою відповідальності. Оскільки компенсацію моральної шкоди застосовують лише до винного порушника суб'єктивного права і вона виявляється у додаткових обмеженнях у вигляді покладення додаткового обов'язку (що характерно для мір відповідальності), відшкодування моральної шкоди слід віднести до мір цивільно-правової відповідальності.
Підставою відшкодування моральної шкоди є правопорушення — протиправна поведінка особи, що завдала шкоди. Це правопорушення складається з чотирьох елементів (умов відповідальності):
1) наявність моральної шкоди у потерпілого;
2) протиправна поведінка особи, що завдала шкоди;
3) причинний зв'язок між поведінкою особи, що завдала шкоди, і шкодою, що виникла;
4) вина особи, що завдала шкоди.
Наявність моральної шкоди у потерпілого — с*дна з необхідних умов, оскільки без неї не може йтися про її відшкодування. Законодавчого визначення поняття "моральна шкода" у ЦК України немає.
Спробу законодавче визначити моральну шкоду зроблено у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Тут вона визначена як шкода, яку заподіяно особистим немайновим правам суб'єктів зовнішньоекономіч-
ної діяльності та яка призвела або може призвести до збитків, що мають матеріальне вираження (ст. 1). У цьому визначенні моральна шкода нерозривно пов'язана із заподіянням майнової шкоди або загрозою завдати її. Очевидно, що така пов'язаність моральної шкоди з майновою не повинна бути обов'язковою і характерною ознакою моральної шкоди, отже законодавче її визначення потребує уточнення.
У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. № 4і під моральною шкодою розуміється втрата немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може виявлятися у приниженні честі, гідності або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовжувати активне громадське життя, руйнуванні відносин з оточенням, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушенням права власності (у тому числі інтелектуального), прав споживача, інших цивільних прав і т. п. ( п. 3).
Це визначення моральної шкоди не підходить до юридичних осіб, оскільки юридична особа не може зазнати фізичних або моральних страждань, а тому і втрат немайнового характеру внаслідок їх заподіяння. Моральна шкода, завдана юридичним особам, не може виявлятися у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, руйнуванні відносин з оточенням, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (як це роз'яснено в зазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України).
Тому для характеристики моральної шкоди, завданої юридичним особам, прийнятне визначення, що наведене у роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 1996 p.: "Моральною визнається шкода, за-
1 Право України. - 1995.-№ 7. - С. 53-54. ;і
подіяна організації порушенням її законних немайнових прав" (п. 2). При цьому не роз'яснюється, про порушення яких немайнових прав йдеться. Це може бути право на ^ ділову репутацію, найменування, фірмове найменування
• юридичної особи та на інші матеріальні блага, що не
• мають економічного змісту, невіддільні від їх носіїв, ви-Н знані і такі, що охороняються чинним законодавством1. Н Крім наявності моральної шкоди, іншими необхідни-Ш ми умовами покладення обов'язку відшкодування мо-Bj ральної шкоди є протиправна поведінка особи, яка завдані ла шкоди, і причинний зв'язок між такою поведінкою і В шкодою, що виникла (необхідно, щоб шкода була кау-В зально пов'язана з неправомірною поведінкою особи, що
Й заподіяла шкоду).
•| Протиправна поведінка особи, яка завдала шкоди, мо-Ш же бути як дією, так і бездіяльністю. Здебільшого мораль-