• на шкода заподіюється неправомірними діями, коли І- поведінка особи порушує заборону, встановлену нормою
• закону.
В Виникнення конкретної моральної шкоди і те, що
В шкода є наслідком поведінки відповідача, повинен дово-
Ш дити позивач (потерпілий).
• Згідно зі ст. 54 Арбітражного процесуального кодексу
Ш України в позовній заяві про відшкодування моральної
• шкоди мають бути викладені: зміст позовних вимог (що
Щ становить моральну шкоду), обставини, на яких грунту-
В ються позовні вимоги, неправомірні дії, якими завдана ця
•' шкода, та докази, що підтверджують позов. Крім того, у
І позовній заяві має бути зазначений розмір відшкодування
І моральної шкоди у грошовій або іншій матеріальній фор-
Ш мі. У разі заподіяння моральної шкоди з вини кількох
ш відповідачів, у позовній заяві необхідно викласти зміст
• вимог стосовно кожного з них (п. 4 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 31 березня 1995 p.).
Див. детальніше: Саниахметова Н. Возмещение морального вре-да субьектам предпринимательской детельности // їїредприниматель-ство, хозяйство й право. — 1996. — № 5. — С. 2—7; Саниахметова Н. А. Регулирование предпринимательской деятельности в Украине: органи-зационно-правовьіе аспектм. — Одесса, 1998. — С. 75—77.
Аналогічні роз'яснення дав Вищий арбітражний суд України 29 лютого 1996 р. Якщо у позовній заяві не вказані обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, арбітражний суд на підставі п. З ст. 63 Арбітражного процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.
Так, Вищий арбітражний суд України розглянув позов фірми "Довіра" до редакції газети "Київські відомості" і видавничого газетно-журнального концерну "Ріа-Прес" про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної невиконанням договірного зобов'язання, і стягнув суму компенсації моральної шкоди1. Арбітражна наглядова колегія Вищого арбітражного суду України, розглянувши заяву "Ріа-Прес" про перевірку рішення у частині відшкодування моральної шкоди, в позові відмовила, оскільки позивач не представив відповідних доказів на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди і її розміру2. Примітко, що в цьому спорі йшлося про невиконання договірного зобов'язання, однак Вищий арбітражний суд України не вказав на неможливість відшкодування моральної шкоди у зв'язку з тим, що це не передбачено законом (про що вказано у роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 1996 p.).
Вина особи, яка завдала шкоди, — суб'єктивна умова на відміну від вищенаведених об'єктивних умов. Вина як необхідна умова відповідальності за заподіяння моральної шкоди вказується у ст. 440і ЦК України — "шкода відшкодовується, якщо особа, що завдала шкоди, не доведе, Що моральна шкода завдана не за її виною"; у ст. 49 Закону України "Про інформацію" — "відшкодування моральної шкоди особами, винними в її завданні"; у ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" — "моральна шкода компенсується телерадіоорганізацією, а також винними посадовими особами і громадянами".
1 Бизнес. - 1994. - № 42. - С. 16.
2 Там само. - 1995. - № 4. - С. 15.
Проте вина як необхідна умова відповідальності не названа у ч. З ст. 7 ЦК України, що може викликати різні тлумачення щодо обов'язковості вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, для її відшкодування. Щоб запобігти різночитанням і спорам у практичній діяльності доцільно .J у цій статті зазначити, що моральну шкоду відшкодову-| ють винні особи.
! Судові органи України вважають вину необхідною | умовою відшкодування моральної шкоди. Так, Верховний ^ Суд України вказує, що особа (фізична або юридична) І звільняється від відповідальності з відшкодування мо-| ральної шкоди, якщо доведе, що шкоду завдано не з її | вини. Винятком можуть бути випадки, передбачені зако-I ном (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України 1 від 31 березня 1995 p.).
| На відміну від тлумачення Верховного Суду України, ї що стосується всіх випадків заподіяння моральної шкоди, | Вищий арбітражний суд України вказує на можливість | звільнення від відповідальності за умови, якщо доведено | відсутність вини особи, яка завдала шкоди, тільки щодо ї ст. 440і, де таке правило міститься безпосередньо у нормі. Таким чином, вина особи, яка завдала шкоди, презю-мується (припускається). Особа, яка завдала моральної шкоди, припускається винною, поки не доведе, що діяла невинно. Обов'язок доведення своєї невинності покладається на саму особу, яка завдала шкоди. Потерпілий (позивач) не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні моральної шкоди. Форма вини особи, яка завдала шкоди (умисел або необережність), не впливає ні на саму можливість компенсації моральної шкоди, ні на її розмір. Норми права не встановлюють різного обсягу відшкодування залежно від того, чи була шкода завдана навмисно або необережно.
Підстави звільнення від відповідальності за заподіяння моральної шкоди прямо не передбачені в законодавстві. Однак у деяких спеціальних законах (закони України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства") зазначено підстави звільнення від відповідальності за поширення не відповідних дійсності
відомостей. Судові органи трактують їх і як підстави звільнення від обов'язку відшкодування моральної шкоди. Так, відповідно до ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" і ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" такою підставою є публікація відомостей, отриманих від інформаційних агентств, або відомостей, що є дослівним відтворенням офіційних виступів службових осіб державних органів або відтворенням матеріалів, що опубліковані іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.
Визначення розміру відшкодування моральної шкоди є одним із складних завдань, з якими пов'язаний розгляд позовів про компенсацію моральної шкоди. У зв'язку з цим важливе значення мають критерії визначення розміру моральної шкоди. Законодавче вони визначені у ЦК України: розмір відшкодування визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дії особи, яка завдала шкоди, фізичних або моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати (ч. 2 ст. 440і).
Докладніше критерії визначення розміру моральної шкоди вказані у роз'ясненнях судових органів України. Верховний Суд України роз'яснює: "Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру і обсягу заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача і інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, значимість змушених змін в його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану), наміру, з яким діяла особа, Що завдала шкоди" (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1991 р. № 4).
Таким чином, суд зважає на ступінь вини порушника, інші обставини, що заслуговують на увагу, а також сту-
пінь фізичних і моральних страждань, пов'язаних з індивідуальними особливостями потерпілого.
Очевидно, що ступінь фізичних і моральних страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми та інші критерії визначення розміру відшкодування моральної шкоди, що названі Верховним Судом України, можуть враховуватися, якщо потерпшим є фізична особа, але вони непридатні стосовно юридичних осіб. Разом з
| І |
тим ступінь зниження престижу, ділової репутації і порушення інших особистих немайнових прав юридичних осіб, ступінь вини відповідача, намір, з яким він діяв, можуть враховуватися також при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої юридичній особі. Вищий арбітражний суд України пояснює, що розмір компенсації залежить від характеру діяння особи, яка завдала шкоди, та від негативних наслідків порушення
| І |
немайнових прав позивача (п. 6 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 1996 p.). Однак обсяг компенсації моральної шкоди не залежить від завданої відповідачем майнової шкоди, яку повинна відшкодувати особа, що її завдала. Чи підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна будь-яким суб'єктам підприємницької діяльності — як фізичним, так і юридичним особам? Норми ЦК України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди не тільки громадянам, а й організаціям. Так, ст. 7 ЦК України закріпила право громадян і організацій на відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням відносно них відомостей, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації. Можливість відшкодування немайнової шкоди, завданої громадянинові або організації діями іншої особи, яка порушила їх законні права у деліктних зобов'язаннях, передбачає ст. 440і ЦК України. Вважаємо, що у статтях 7 і 440і ЦК України термін "організація" неточний, оскільки він не охоплює всього широкого кола юридичних осіб, а така термінологія певним чином звужує право всіх юридичних осіб на відшко-
дування моральної шкоди. Тому у вищезазначених нормах його доцільно замінити терміном "юридичні особи".