Смекни!
smekni.com

Захист юридичної особи (стр. 20 из 49)

З одного боку, велика кількість таких зловживань, що мають місце у відносинах між підприємцями, пояснюєть­ся суб'єктивними та об'єктивними особливостями пере­хідного періоду, зокрема відсутністю ефективного власни­ка на підприємствах, невмінням керівників підприємств налагодити пошук нових партнерів; підтримкою певних

1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К, 1995. — С. 36-38.


монопольних утворень з боку владних структур шляхом надання їм пільг і переваг, нерозвинутістю інфраструкту­ри ринків, перш за все інформаційної тощо. З іншого боку, органами Комітету був організований процес пла­нових наскрізних перевірок монопольних утворень, що збільшило коефіцієнт виявлення порушень. Цьому сприя­ло й те, що на початок 1996 р. Комітетом було сформова­но базу даних стосовно рівня монополізації двох тисяч ринків, на яких діють 2,7 тис. монопольних утворень, а також збільшення активності підприємців, інтереси яких ущемлюються внаслідок зловживань, у відстоюванні своїх прав за допомогою механізмів антимонопольного зако­нодавства.

Всього у 1996 р. надійшло 174 заяви про зловживання господарюючими суб'єктами монопольним становищем, за результатами розгляду яких припинено 137 порушень.

Найчастіше у 1996 р. зловживання монопольним ста­новищем здійснювалися у вигляді:

• нав'язування умов договору, які ставлять контраген­тів у нерівне становище, або додаткових умов, що не належать до предмета договору, в тому числі нав'язу­вання товару, не потрібного контрагентові (137 по­рушень, або 36 відсотків від усіх припинених);

• встановлення монополько високих цін, що призво­дить до порушення прав споживачів (129 порушень, або 34 відсотки);

• встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів (84 пору­шення, або 22 відсотки).

Ці три види порушень становили 92 відсотки від усіх випадків зловживань монопольним становищем1.

У 1997 р. з припинених Антимонопольним комітетом України 976 порушень антимонопольного законодавства більше третини (381) припадало на зловживання моно­польним становищем2.

1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 11-12.

2 Бизнес. - 1998. - № 10. - С. 9. ~ "


Так, за зверненням до Антимонопольного комітету України керівних осіб Української ліги підприємців АПК, Національної асоціації бірж України, Української акаде­мії наук соціального прогресу щодо ситуації, яка склалася в Україні на ринку зерна та іншої сільськогосподарської продукції, було почато розслідування діяльності компанії "Хліб України".

Виявилося, що компанія разом з підпорядкованими їй представництвами і хлібоприймальними та хлібозаготов­чими підприємствами у 1997 р. посіла монопольне стано-| вище на регіональному ринку послуг заготівлі, переробки Ш і зберігання зерна у межах Дніпропетровської, Луган-Ц ської, Львівської, Миколаївської, Харківської, Херсон-т ської та Черкаської областей.

•• Своєю телеграмою від 4 серпня 1997 р. № 3-1-02/902

I до директорів представництв компанії голова її правління |ї категорично заборонив хлібоприймальним і зернопере-рі робним підприємствам приймати зерно від КСП, фер-

II мерських господарств інших областей, з якими не був Ц укладений договір на поставку зерна у держресурси. І Приймання зерна від них могло здійснюватися тільки за Р наявності довідки райзаготінспекції про виконання roc-Is подарством державного і регіонального замовлень та пов-К не погашення заборгованості останніх років за авансами і Ц натуральним кредитом.

В Дії компанії згідно зі ст. 4 Закону України "Про обме-Ш ження монополізму..." кваліфіковано як зловживання мо-I нопольним становищем на ринку. На компанію "Хліб І України" накладено штраф у розмірі ЗО тис. грн., врахо-I: вуючи, що порушення припинене у зв'язку з практичним Р завершенням заготівлі зерна врожаю 1997 р. за держза-р мовленням1.

* У 1998 р. Луганське територіальне відділення Антимо­нопольного комітету оштрафувало підприємство "Луганс-телеком" на 5,86 тис. грн. за встановлення дискриміна­ційних цін на послуги телефонного зв'язку для ряду під­приємців, а також за відмову в наданні таких послуг.

1 Бизнес. - 1998. - № 24. - С. 8.


Заподіяні споживачам збитки у розмірі 29,076 тис. грн. підприємство "Луганстелеком" погодилося відшкодувати добровільно.

У 1998 р. робота Антимонопольного комітету була зо­середжена в основному на порушеннях, що завдають най­більшої шкоди економіці держави, до яких належать у першу чергу зловживання монопольним становищем з боку природних монополістів. На їх частку припадало в першому півріччі 1998 р. 34,8 відсотка всіх порушень. Здебільшого не додержують закону підприємства жилко-мунхозу, транспорту і ТЕКу. Головною причиною тому став самий факт існування природних монополій у ко­лишньому вигляді. Без реструктуризації і приведення їх затрат до розумну меж держава не в змозі протистояти такому свавіллю. Наприклад, на залізничному транспорті подібні порушення допускають усі — від Державної адмі­ністрації залізничного транспорту до її окремих підроз­ділів і навіть станцій. Замість прямого підвищення цін природними монополістами намітилася тенденція нена-дання або неповного надання послуг, але за колишню ці­ну. Якщо раніше природні монополісти намагалися вико­ристати своє монопольне становище для збільшення при­бутку, то тепер вони перешкоджають появі на ринку конкурентів1.

ВИСНОВКИ

Внаслідок аналізу законодавства про зловживання мо­нопольним становищем на ринку в Україні і практики його застосування, а також порівняння із зарубіжними аналогами можна зробити такі висновки.

Використання у Законі України "Про обмеження монополізму..." для визначення домінування на ринку виключно критерію частки підприємця на ринку не є задовільним.

1 Бізнес. - № 28. - С. 45; там само. - № ЗО. - С. 6.


І

Щоб визнати становище підприємця домінуючим не­обхідно виявити дві умови — його частки на ринку і здат­ність обмежувати конкуренцію. З точки зору критерію "здатність обмежувати конкуренцію" домінуючим слід визнати становище підприємця на ринку певного товару, яке дає йому можливість здійснювати вирішальний вплив на конкуренцію, ускладнювати доступ на ринок іншим підприємствам або іншим чином обмежувати свободу їх підприємницької діяльності. Виявлення домінуючого становища підприємця не по­винно зводитися лише до визначення його частки на ринку, а мати комплексний характер, який включає вра­хування наявності конкуренції, доступу інших підприєм­ців на ринок, існування бар'єрів для доступу на ринок тощо. Про домінування суб'єкта на ринку може свідчити те, що у нього немає жодного конкурента або він не зазнає істотної конкуренції, посідає щодо конкурентів пе-^ реважне становище на національному або локальному Н| ринку, куди доступ обмежений, що призводить до неза-Н| лежності його діяльності від конкурентів, покупців або Н постачальників.

Н Критерій частки на ринку має бути підставою не фак-Н. ту домінування на ринку, а лише його презумпції, що НІ підприємець може спростувати шляхом доведення, що Н| його становище на ринку не є домінуючим, незважаючи Н| на перевищення граничної величини частки на ринку. Н Вважаємо необгрунтованим надання Антимонополь-Н йому комітету повноважень визначення монопольного

• становища на ринку підприємців, частка яких на ринку

•і менше 35 відсотків. В інтересах захисту підприємців не-Hf обхідна фіксація критеріїв визначення монопольного ста-В| новища підприємця безпосередньо в імперативній нормі

В закону.

• Необхідно сформулювати в законі визначення поняття Н "зловживання монопольним становищем на ринку", де Ну як основний критерій визнання тієї чи іншої дії або без-Н' діяльності зловживанням обрати можливість істотного Н обмеження ним конкуренції, що виключалося б при нор­мально функціонуючій конкуренції на ринку.


р. Перелік названих у законі дій, що їх визнають зловжи­ванням монопольним становищем на ринку, не повинен мати вичерпного характеру, оскільки зловживанням слід визнавати не тільки безпосередньо зазначені в законі дії, а й будь-яку поведінку домінуючого на ринку суб'єкта, що може істотно негативно впливати на конкурентну структуру ринку. Іншими словами, це ті дії і бездіяльність такого суб'єкта, предметом, потенційним або дійсним ре­зультатом яких є істотне обмеження конкуренції, що пе­решкоджає доступу на ринок, обмежує ринкові можли­вості інших суб'єктів або дискримінує їх.

Крім того, такий перелік необхідно доповнити іншими поширеними складами правопорушень. Це, зокрема, за­стосування неоднакових умов до еквівалентних угод, які мають несприятливі наслідки для конкуренції; підпоряд­кування угод комерційне не пов'язаним з ними зобов'я­занням.

Деякі поняття, пов'язані зі зловживанням монополь­ним становищем на ринку, потребують законодавчої дефініції. Так, вимагають законодавчого визначення обмежувальні умови договору, нав'язування яких контр­агентові вважається зловживанням, а також поняття мо­нопольної ціни, у тому числі монопольне високої ціни і монопольне низької ціни.

Необхідно передбачити можливість виключення про-типравності певних дій, які формально відповідають ознакам правопорушень, при доведеності суб'єктами, що їх учинили, відсутності істотних для ринку і конкуренто­спроможності негативних наслідків.