Дії Управління з питань торгівлі і громадського харчування Донецької обласної державної адміністрації відповідно до абзацу третього п. 1 ст. 6 Закону України "Про обмеження монополізму..." Донецьким територіальним відділенням Антимонопольного комітету України кваліфіковано як дискримінація підприємців органами влади та управління у вигляді примушування підприємців до пріоритетного укладення договору.
У 1998 р. Антимонопольний комітет України оштрафував на 25, 275 тис. грн. Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і серти-
1 Бизнес. - 1998. - № 10. - С. 9.
фікації за дискримінацію суб'єктів господарювання, яку він здійснив на загальнодержавних ринках сертифікації медичних послуг. Комітет також визнав наявність фактів дискримінації суб'єктів господарювання органами влади у діях Державного департаменту авіаційного транспорту, що призупинило дію дозволу авіакомпанії "Авіалінії Донбасу" на перевезення за маршрутами Донецьк—Баку, Донецьк—Москва і Донецьк—Кишинів1.
ВИСНОВКИ
Аналіз законодавства про дискримінацію суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління і контролю дає можливість зробити висновки.
Необхідно попередити перелік конкретних складів правопорушень, що визнаються дискримінаційною діяльністю зазначених органів, формулюванням загальної заборони на здійснення такої діяльності. Така заборона має ^-бути основоположною при визначенні кола заборонених дій, виходячи із спільного спрямування на обмеження конкуренції. Тому і перелік конкретних складів порушень має бути не вичерпним, а похідним від цієї загальної заборони і вказувати лише на найбільш типові їх прояви.
Вимагає уточнення і загальне визначення цього виду правопорушень терміном "дискримінація суб'єктів господарювання". Вважаємо, що коло визначених у законі і тих, які потребують заборони, дій і угод зазначених органів охоплює не тільки власне дискримінацію, а й інші ан-тиконкурентні дії, що варто уточнити в законі.
Внаслідок аналізу всіх порушень антимонопольного законодавству можна дійти такого до висновку.
Заборона учиняти всі три види дій (зловживання монопольним становищем на ринку, антиконкур"ентні
1 Юридическая практика. - 1998. - № 9. - С.6; Бизнес. - 1998. -№ 31. - С. ЗР.
узгоджені дії і дискримінація підприємців) прямо не сформульована в законі. У відповідних нормах антимоно-польного законодавства не вказується, що зазначені дії є забороненими. Заборона здійснення таких дій випливає із загрози застосування санкцій за їх учинення, передбачених законом. Таке формулювання заборон в антимоно-польному законодавстві вважаємо необгрунтованим. Отже, в законі слід вказати, що зазначені дії забороняються (не допускаються). Тоді диспозиція відповідної заборонної норми була б сформульована прямо, а гіпотеза містила б ті умови, за яких дії забороняються.
Необхідно дати визначення названим у законі трьом основним видам правопорушень. У той час, як заборонені законом види діяльності, що порушують антимоно-польне законодавство, мають бути вичерпними, перелік їх найтиповіших складів правопорушень, навпаки, не повинен мати вичерпного характеру.
4. Санкції за порушення антимонопольного законодавства
Неможливо протидіяти зловживанню монопольним становищем на ринку, антиконкурентним погодженим діям, дискримінації суб'єктів господарювання лише законодавчими заборонами. Для досягнення цієї мети необхідно створити ефективний правовий механізм, який би міг дієво сприяти підтримці і заохоченню конкуренції, запобіганню монопольній практиці і штучним обмеженням розвитку конкуренції, перешкоджати розвиткові монопольних структур і протидіяти порушенням антимонопольного законодавства.
Одним із важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольного законодавства у підприємницькій діяльності є система охоронних засобів правового впливу, що застосовуються за такі правопорушення.
Виходячи зі змісту Закону України "Про обмеження монополізму.,.", за порушення антимонопольного законодавства можливе застосування мір адміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у вигляді накладення Антимонопольним комітетом штрафів і примусового поділу монопольних утворень (статті 16, 19—22).
Порівняльний аналіз законодавства України та інших держав СНД свідчить, що всі закони цих країн містять норми про відповідальність за порушення антимонопольного законодавства. Усі закони передбачають переважно два види галузевої відповідальності — адміністративну і цивільно-правову. Основними засобами впливу, що їх застосовують до різних суб'єктів — господарюючих суб'єктів, органів державної влади і місцевого самоврядування та їх службових осіб, керівників підприємств (об'єднань), е стягнення штрафів і відшкодування збитків.
Однією з основних санкцій у державах—членах СНД є штрафи, що їх накладає Антимонопольний комітет, та адміністративні штрафи, що можуть застосовуватися як за факт здійснення правопорушення, так і за невиконання приписів антимонопольних органів. Передбачаються в основному два види штрафів, що різняться розміром, порядком обчислення і застосування. Перший вид штрафів стягується з господарюючих суб'єктів — юридичних осіб, другий — із службових осіб органів влади та управління і керівників підприємств.
У деяких законах передбачено вилучення до бюджету незаконно одержаного прибутку (п. 4 ст. 17 закону Білорусі; ст. 20 закону Казахстану; ст. 21 закону України). В Україні вилучення незаконно одержаного прибутку можливе тільки за два порушення: зловживання монопольним становищем на ринку та антиконкурентні узгоджені дії. У законі Узбекистану така санкція може застосовуватися лише за зловживання домінуючим становищем і недобросовісну конкуренцію та тільки у разі невиконання господарюючим суб'єктом припису антимонопольного органу.
Відшкодування збитків передбачено як основну цивільно-правову санкцію за порушення антимонопольного законодавства.
Деякі закони, зокрема Казахстану, Росії, передбачають кримінальну відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.
Найбільш поширеною санкцією за порушення антимонопольного законодавства в Україні є накладення штрафів на підприємців Антимонопольним комітетом України.
Виходячи зі змісту ст. 19 Закону України "Про обмеження монополізму...", можна зробити висновок, що штрафи накладаються на суб'єктів господарювання — юридичних осіб за чотири види порушень антимонопольного законодавства різного характеру:
1) вчинення дій, передбачених статтями 4—6 закону, тобто вчинків, які закон кваліфікує як правопорушення;
2) здійснення економічної концентрації з порушенням встановленого порядку;
3) неналежне виконання (ухилення від виконання або несвоєчасне виконання) рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновлення початкового стану або- зміну угод, що суперечать закону. На відміну від перших двох груп правопорушень накладенню штрафу в цьому разі передує застосування примусових заходів Антимонопольним комітетом та його територіальними відділеннями, при не-результативності яких і застосовується міра відповідальності — штраф;
4) неподання, несвоєчасне подання або подання заві-домо недостовірної інформації Антимонопольному комітетові України та його територіальним відділенням.
Таким чином, якщо за першою і четвертою підставами штраф накладає Антимонопольний комітет за правопорушення без попереднього застосування ним інших правоохоронних засобів, то за другою підставою — за невиконання припису Комітету. Диференційовано і розміри штрафів. За першою, другою і третьою підставами штрафи накладають у розмірі до 5 відсотків виручки підприєм-
ця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо виручку підприємця обчислити неможливо або її немає, зазначені штрафи накладають у розмірі до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За четвертою підставою штраф накладають у розмірі до 0,5 відсотка виручки підприємця. Якщо виручку підприємця обчислити неможливо або її немає, зазначені штрафи накладають у розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі, якщо підприємець працював менше одного року, штрафи обчислюють від виручки підприємця за час, що передував порушенню. Закон у ст. 19 передбачає, що рішення про накладення штрафів у розмірах понад 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймає виключно Антимонопольний комітет, адміністративні колегії на їх засіданнях. Це означає, що у разі, коли обставини справи дають підстави для накладення на відповідача штрафу в зазначеному розмірі, органи Комітету, що розглядають справу, вносять матеріали справи і відповідні пропозиції на розгляд Антимонопольного комітету України або адміністративних колегій, які і приймають рішення про розмір штрафу.
Наслідки несплати штрафів, що їх накладає Антимонопольний комітет, визначено у ст. 25 закону — за кожний день прострочення сплати штрафу (перевищення 30-денного строку сплати штрафу, що обчислюється з дня одержання рішення про накладення штрафу) стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка від суми штрафу. У разі відмови підприємця від сплати штрафу і пені стягнення здійснюється за рішенням суду (арбітражного суду). За заявою підприємця, на якого накладено штраф, Антимонопольний комітет України має право відстрочити сплату штрафу.