Відповідно до Положення про порядок сплати збору за подачу заяви про надання згоди на створення, реорганізацію і ліквідацію суб'єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 1998 р. № 996, збори сплачують за:
1) подачу заяв про надання згоди на створення (у тому і числі погодження засновницьких документів або змін до них у випадках, передбачених законодавством), реоргані-• зацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання (у | тому числі господарського товариства, асоціації, концер-: ну та іншого об'єднання підприємств), вступ одного або І кількох суб'єктів господарювання в об'єднання, набуття | або одержання будь-яким іншим способом у власність, 1 одержання в управління (користування) часток (акцій, \ паїв) і активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів — у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі сплати суми збору відповідно до підпункту 3 цього пункту за надання попередніх висновків з цих питань — у розмірі 110 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) подачу заяв щодо надання згоди на ліквідацію суб'єктів господарювання (у тому числі господарського товариства, асоціації, концерну та іншого об'єднання підприємств) — у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі сплати суми збору відповідно до підпункту 3 цього пункту за надання попередніх висновків з цього питання суб'єкт господарювання звільняється від сплати збору;
3) подачу заяв щодо надання Антимонопольним комітетом та його територіальними відділеннями попередніх висновків з питань, передбачених підпунктами 1 і 2 цього пункту, — у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4) видання додаткових примірників завірених копій рішень органів Антимонопольного комітету з питань, передбачених підпунктами 1 і 2 цього пункту, — у розмірі
0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний примірник.
У разі подачі заяви про надання згоди на створення господарського товариства, асоціації, концерну або іншого об'єднання підприємств та одночасне погодження їх засновницьких документів збір за подачу заяви про погодження засновницьких документів не сплачується.
Платником збору є:
1) у випадках, передбачених підпунктами 1—3 п. 2 Положення, — особа, яка подала заяву;
2) у випадках, передбачених підпунктом 4 п. 2 Положення, — особа, яка звернулася з клопотанням про надання завіреної копії рішення (далі — клопотання);
3) у випадках, передбачених п. 2 Положення, якщо заявником є орган державної влади, орган місцевого самоврядування або орган адміністративно-господарського управління і контролю, — суб'єкт господарювання, в інтересах якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування або орган адміністративно-господарсько-го управління і контролю подав заяву.
Неподання до органу Антимонопольного комітету документа, що підтверджує сплату збору, є підставою для залишення заяви без руху на термін, визначений органом цього Комітету. У разі несплати суми збору у термін, визначений органом Антимонопольного комітету, заява залишається без розгляду, що не позбавляє заявника права звернутися у цей орган з повторною заявою. Основним органом, що здійснює такий контроль, є Антимонополь-ний комітет України та його територіальні відділення.
Щоразу при створенні, реорганізації (злитті, приєднанні) господарюючих суб'єктів (далі зазначені перетворення називаються злиттям) структура ринку змінюється, а за певних умов зазначені дії можуть призвести до його монополізації. Саме тому Антимонопольний комітет України уважно аналізує ефекти злиття, їх можливі наслідки для конкуренції, враховуючи як позитивні, так і негативні сторони цього явища. Концентрація матеріальних, фінансових і людських ресурсів може сприяти ефективнішому їх використанню, здешевленню виробництва продукції. У той же час злиття може завдати шкоди конку-
ренції і, як наслідок, споживачам, створюючи основу для підвищення цін, обмеження вибору, зниження якості товарів. В останньому випадку всю вигоду від злиття одержує тільки постачальник (виробник) товару, а споживач тільки програє або принаймні не виграє. Метою контролю Антимонопольного комітету за злиттями є запобігання їх негативним наслідкам, які спричинені обмеженням конкуренції. Але якщо ці негативні ефекти адекватно компенсуються економічним виграшем для споживачів, Комітет, як правило, дає згоду на злиття1.
У 1994 р. повноваження Антимонопольного комітету України обмежувалися лише попередніми діями і поширювалися переважно на державні підприємства. Розгортання процесів приватизації, залучення іноземних інвестицій, розвиток приватного підприємництва зумовили необхідність поширення сфери державного контролю на всі види дій, що можуть призвести до монополізації ринків, і на господарюючі суб'єкти всіх організаційно-правових форм, усіх форм власності.
Протягом 1995 р. в Україні було сформовано цілісний механізм державного контролю за економічною концентрацією. Будь-яка значна за своїм обсягом економічна Концентрація, у результаті якої один підприємець прямо або опосередковано придбає вирішальний вплив на господарську діяльність іншого підприємця, потребує згоди на такі дії органів Антимонопольного комітету. Крім того, Комітет має надійні важелі у разі невиконання встановленого порядку відновити початковий стан, якщо конкуренції було завдано шкоди. Протягом 1995 р. органи Антимонопольного комітету розглянули 464 справи про економічну концентрацію, що в 7,8 раза більше, ніж у 1994 р. (59 справ). Зокрема, було розглянуто документи щодо створення 26 холдингових компаній, 242 господарюючих суб'єктів (у тому числі 49 спільних підприємств), 96 об'єднань підприємств, 54 придбань активів або часток господарюючих суб'єктів, 46 інших дій, передбачених По-
Антимонопольньїй комитет Украйни. Годовой отчет. — К., 1994. - С. 16.
ложенням про контроль за економічною концентрацією. У 1995 р. було відмовлено у наданні згоди на економічну концентрацію в 50 випадках, що становить 10,8 відсотка від загальної кількості розглянутих справ. З урахуванням же заходів, які вживалися під час розгляду звернень підприємців, органів влади і управління, надання їм консультацій, врахуванням вимог Комітету щодо зміни складу учасників концентрації під час розгляду заяв і справ про економічну концентрацію у 1995 р. кількість попереджених випадків монополізації ринку зросла щонайменше утричі1.
У 1996 р. здійснення контролю за економічною концентрацією щодо вимог статей 14 і 15 Закону України "Про обмеження монополізму..." було одним з найважливіших напрямків роботи Антимонопольного комітету України. В певних випадках економічна концентрація може призвести до суттєвого обмеження конкуренції на ринку або до його монополізації. З метою запобігання таким негативним наслідкам починаючи з 1995 р. було запроваджено процедуру одержання згоди Антимонопольного комітету на концентрацію господарюючих суб'єктів. Завдяки розширенню процесу приватизації, активізації первинного і вторинного ринків цінних паперів кількість заяв і справ, розглянутих органами Комітету щодо надання згоди на економічну концентрацію, збільшилася в 1,8 раза порівняно з 1995 р.2.
Отже можна зробити висновок, що пріоритетним напрямком діяльності Антимонопольного комітету України є контроль за економічною концентрацією, метою якого є протидія монополізації ринку, зловживанню домінуючим становищем і обмеженню конкуренції.
Законодавство про контроль за економічною концентрацією в Україні складається з кількох статей закону і ряду підзаконних нормативних актів.
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С.32.
2 Там само. - К, 1996. - С. 27.
У Законі України "Про обмеження монополізму..." до внесення у нього змін 3 березня 1998 р. лише 14 і 15 статті регулювали контроль за економічною концентрацією. Автор у попередніх публікаціях відзначала, що ці статті були не спроможні врегулювати весь складний комплекс відносин з економічної концентрації. Крім того, ці норми мали узагальнений, абстрактний характер. Так, ст. 14 закону, що передбачала контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням), ліквідацією господарюючих суб'єктів, не вказувала ні критерії контролю, ні його порядок. Стаття 15 закону, що передбачала контроль за придбанням часток (акцій, паїв) господарських товариств, мала узагальнений і неконкретний характер і навіть не вказувала, стосується вона попереднього чи наступного контролю.
Нині статті 14 і 15 закону набули більшого змісту, розширено коло відносин, що регулюються, після викладення їх у новій редакції від 3 березня 1998 р. Особливо це стосується ст. 15, яка регулює не тільки контроль за придбанням часток (акцій, паїв) господарських товариств (як це було раніше), а й контроль за придбанням, передачею в оренду майна. Проте статті, що аналізуються, на жаль, містять чимало недоліків, про які йшлося раніше.
Процедурне регулювання розгляду заяв про надання згоди на утворення, реорганізацію і ліквідацію суб'єктів господарювання міститься у статтях 23і і 232 закону.
Нормативною базою контролю за економічною концентрацією є постанова Кабінету Міністрів України "Про і введення механізму попередження монополізації товарних ринків" від 11 листопада 1994 р. № 765 в редакції від 26 травня 1997 р. N° 499. Тут встановлені юридичні підстави контролю у вигляді нормативних критеріїв.