Смекни!
smekni.com

Захист юридичної особи (стр. 48 из 49)

3. Застосування індивідуального режиму ліцензування. У разі застосування цієї санкції суб'єктові господарської ді­яльності необхідно отримати індивідуальний письмовий дозвіл МЗЕЗторгу на здійснення зовнішньоекономічної операції. Підставою до її застосування є порушення суб'єктами положень Закону України "Про зовнішньо­економічну діяльність" щодо антимонопольних заходів, заборони демпінгу та інших визначених у ньому поло­жень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави. Цю санкцію щодо українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності застосовують у разі порушення законодавства в цій сфері діяльності, коли ці порушення безпосередньо не можуть завдати шкоди інтересам націо­нальної економічної безпеки держави (п. З Положення).

Відповідно до п. 6.1 Положення від 5 червня 1995 р. в редакції від 28 квітня 1998 р. № 248 індивідуальному ліцензуванню підлягають усі без винятку види зовніш­ньоекономічних операцій, передбачених ст. 4 Закону Ук­раїни "Про зовнішньоекономічну діяльність", що їх здійснюють суб'єкти господарювання, до яких застосова-

1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 15. — Ст. 84.

2 Офіційний вісник України. - 1997. - № 7, 8. - С. 113-121.


но режим індивідуального ліцензування. Згідно з п. 6.4 Положення видачу разових ліцензій суб'єктам підприєм­ницької діяльності, до яких застосовано режим індиві­дуального ліцензування, здійснюють Управління експорт­но-імпортного контролю МЗЕЗторгу, Міністерство тор­гівлі, зовнішніх економічних зв'язків і захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим, обласні, Київ­ське і Севастопольське міські управління зовнішньоеко­номічних зв'язків.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких у встановленому порядку застосовано спеціальну санкцію у формі тимчасового зупинення цієї діяльності або індиві­дуального ліцензування, не мають права укладати угоди доручення, комісії, агентські, спільної діяльності і співро­бітництва, консигнації, дилерські, дистриб'ютерські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних опера­цій іншими особами або на користь інших осіб за дору­ченням, або передачу майна у термінове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності (п. 1 наказу МЗЕЗторгу від 27 липня 1996 р. № 467). Таку ж заборону встановлено для суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності, що укладають договори з іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано ті самі санкції (п. 2 наказу МЗЕЗторгу від 27 липня 1996 р. № 467).

4. Застосування антидемпінгових процедур — передба­чено ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Підстава — здійснення суб'єктом зовніш­ньоекономічної діяльності демпінгу.

Згідно із законодавчим визначенням демпінг — це продаж товару за цінами нижчими контрактних цін на міжнародних товарних ринках за умови, що низький рі­вень цін не зумовлений відповідним рівнем витрат вироб­ництва цього товару (ст. 1 закону). Відповідно до ст. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання тор­говельних спорів" від 25 серпня 1994 р. при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експорт-


них та імпортних операцій безпосередньо або через зов­нішньоторговельного посередника контрактні (зовніш­ньоекономічні) ціни мають відповідати цінам, що склали­ся або складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обгрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Ця санкція застосовується Міжвідомчою комісією з питань антидемпінгових розслідувань з експорту товарів походженням з України МЗЕЗторгу України за рішенням суду або арбітражного суду України чи за представленням правоохоронних органів України.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльнос­ті, застосування індивідуального режиму ліцензування та антидемпінгових процедур є охоронними засобами — санкціями за вчинені правопорушення, їх слід відрізняти від звичайних засобів державного регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності, що їх постійно застосовує держава, зокрема митно-тарифних засобів, тобто стягнен­ня митних зборів (митний тариф, інші податки на імпорт і експорт), а також квотування, ліцензування та інших, нетарифних засобів, що відрізняються від митних зборів. На відміну від постійних ці засоби є тимчасовими, їх застосуванню передує спеціальне розслідування, що про­водиться у встановленому законом порядку.

З другого боку, слід відрізняти зазначені охоронні засоби, що є санкціями за вчинені правопорушення, від захисних засобів, що не є такими, зокрема обмеження імпорту товару.

5. Обмеження імпорту товару.

Обмеження імпорту товару відповідно до норм і прин­ципів системи ГАТТ (COT) регулюється Положенням про порядок застосування обмежень імпорту товару відповід­но до норм і принципів системи ГАТТ (COT), затвердже­ним Указом Президента України від 27 червня 1996 р. № 478/961. У ньому обмеження імпорту товару визначено

1 Голос України. - 1996. - № 129-130.


як тарифні або нетарифні (кількісні) засоби, що їх засто­совують у встановленому порядку щодо імпорту певного товару за умови, що товар імпортується в Україну у кіль­костях, які зростають в абсолютних величинах, або щодо обсягів виробництва цього товару в Україні, що призво­дить або може призвести до заподіяння серйозної шкоди галузі національного виробництва. Серйозною шкодою вважається значне загальне ослаблення на внутрішньому ринку України позицій галузі національного виробництва щодо певного товару; загрозою заподіяння такої шкоди є наближення серйозної шкоди, яка неминуче випливає з обставин, що склалися на внутрішньому ринку України (п. 2).

6. Відмова у державній реєстрації суб'єктів підприєм­ництва, зовнішньоекономічних договорів, іноземних інвести­цій, відмова у видачі ліцензії.

Це, наприклад:

а) відмова у реєстрації зовнішньоекономічних догово­рів відповідно до Указу Президента України "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрак­тів) в Україні" від 7 листопада 1994 р. і затвердженого цим Указом Положення про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

У реєстрації зовнішньоекономічного договору (контр­акту) може бути відмовлено, якщо: подано не всі доку­менти, передбачені п. З Положення; умови зовніш­ньоекономічного договору (контракту) не відповідають законодавству України; до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, який звернувся за реєстрацією зов­нішньоекономічного договору (контракту), застосовано санкції згідно зі ст. 37 Закону України "Про зовніш­ньоекономічну діяльність"; існує заборона з боку інозем­них держав щодо ввезення на їх митну територію відпо­відних товарів походженням з України; вичерпано ім­портні квоти (контингенти), встановлені іноземними державами, митними союзами на ввезення відповідних товарів походженням з України; до іноземного контр­агента зовнішньоекономічної діяльності України застосо­вано режим індивідуального ліцензування відповідно до ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяль-


ність"; є офіційна інформація щодо порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності законодавства України;

б) відмова у видачі індивідуальної ліцензії на здійснен­ня резидентами майнових інвестицій за межами України. Видача такої ліцензії передбачена Положенням про поря­док видачі індивідуальних ліцензій на здійснення рези­дентами майнових інвестицій за межами України, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. № 229і.

Підстави для відмови у видачі індивідуальної ліцензії передбачені у п. 5 Положення: подання документів, що свідчать про намір резидента здійснити майнову інвести­цію, яка не може бути предметом інвестування; виявлен­ня у поданих документах недостовірної інформації; невід­повідність поданих документів вимогам законодавства України; порушення проти заявника справи про банк­рутство; заборона або обмеження щодо іноземних інвес­тицій, передбачені законодавством країни, куди мають інвестуватися майнові цінності.

У Порядку прийняття і розгляду МЗЕЗторгом доку­ментів для одержання індивідуальних ліцензій на здійс­нення резидентами майнових інвестицій за межами Ук­раїни, затвердженому наказом МЗЕЗторгу України від 26 березня 1996 р. № 171, поряд із вищезазначеними назва­но ще дві підстави: подання заявником не всіх докумен­тів, передбачених п. З Положення; наявність у резидента обмежень на здійснення зовнішньоекономічної діяльності (п. 8).

Вважаємо невиправданим, що цей засіб захисту та йо­го підстави закріплені у підзаконних нормативних актах (особливо те, що відомчий нормативний акт розширив підстави її застосування), а також те, що ці акти не пе­редбачають можливості оскаржити відмову у видачі лі­цензії в судовому порядку;

в) відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій відповідно до Закону України "Про режим іноземного ін­вестування" від 19 березня 1996 р.

1 Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - № 8. - Ст. 285.


Відповідно до ст. 13 цього закону підставою для відмо­ви у реєстрації іноземних інвестицій є тільки порушення встановленого порядку реєстрації. Однак формулювання підстав такої відмови у Положенні про порядок держав­ної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженому по­становою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928і, відрізняється від встановленого законом. Згідно з п. 9 Положення відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі, коли здійснення цієї ін­вестиції суперечить законодавству України або подані до­кументи не відповідають вимогам Положення. Оскільки таке формулювання не відповідає тому, що є в законі, його слід привести у відповідність із законом.