Вважаємо, що такий різнобій у законах України "Про підприємництво", "Про страхування" та "Про аудиторську діяльність" у позначенні видів санкцій, які впливають на ліцензії, і відповідного права підприємця здійснювати ліцензовані види діяльності не зумовлений специфікою страхової або аудиторської діяльності, а тому невиправданий і може призвести до обмеження прав підприємців у сфері страхування та аудиторської діяльності.
У практиці можливі випадки неправомірного застосування органами, що видають ліцензію, таких санкцій, як зупинення дії ліцензій або її анулювання. Для захисту прав підприємців, що обмежуються в таких випадках, необхідна можливість судового оскарження подібних дій і рішень компетентних органів. У ст. 4 Закону України "Про підприємництво" зазначено, що рішення про зупинення дії ліцензії або її анулювання може бути оскаржене
підприємцем у судовому порядку. Ця норма не стосується інших санкцій, які впливають на ліцензії, що звужує можливості захисту прав підприємців. Тому вважаємо за необхідне розширити право суб'єкта підприємницької діяльності на оскарження дій компетентного державного органу, що видає ліцензію, і поширити його на всі неправомірні рішення цього органу, що стосуються ліцензування.
ВИСНОВКИ
Нормативне регулювання ліцензування деяких видів підприємницької діяльності здійснюється поряд із Законом України "Про підприємництво" великою кількістю підзаконних нормативних актів здебільшого відомчого рівня. Таке становище, неприпустиме в цілому, ще більш невиправдане щодо передбачених у таких актах наслідків порушення порядку і правил ліцензування та здійснення ліцензованого виду діяльності (відмова у видачі ліцензії, продовженні терміну її дії, зупинення і анулювання її), оскільки йдеться про застосування засобів захисту, характер і підстави застосування яких в основному не повинні залежати від специфіки конкретного виду діяльності.
На законодавчому рівні слід встановити вичерпний перелік підстав відмови у видачі ліцензії, щоб запобігти різниці у визначенні їх у відомчих нормативних актах і суб'єктивному відомчому підходу, що сприятиме їх однаковому застосуванню.
Розбіжність у визначенні видів охоронних правових засобів при ліцензуванні і здійсненні ліцензованих видів діяльності не зумовлена специфікою окремих видів діяльності і тому невиправдана. У зв'язку з цим на законодавчому рівні доцільно досягти однаковості засобів захисту, що застосовуються при ліцензуванні деяких видів підприємницької діяльності, якщо характер цих санкцій не зумовлений особливостями конкретного виду діяльності.
Необхідно розширити права суб'єкта підприємницької діяльності на оскарження незаконних дій державного органу, що видає ліцензії, і поширити їх на всі неправомірні рішення цього органу, що впливають на ліцензію підприємця. Можна запропонувати таке формулювання цієї норми: рішення органу, що видає ліцензії, про відмову у видачі ліцензії, продовженні строку її чинності, зупиненні, анулюванні та інші рішення, що впливають на ліцензію і порушують права підприємців, суб'єкт підприємницької діяльності може оскаржити в суді або арбітражному суді. Тоді засобом захисту прав підприємців від неправомірного застосування до них санкцій, що стосуються ліцензії, було б визнання в судовому порядку недійсним відповідного рішення компетентного органу.
Повніше закріплення на законодавчому рівні правових засобів захисту при ліцензуванні деяких видів підприємницької діяльності (чітке визначення підстав їх застосування і процедури, правових наслідків) сприятиме надійнішому захистові прав і правопорядку у сфері підприємництва.
4. Адміністративна відповідальність
за порушення порядку заняття підприємництвом
У законодавстві встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю.
Стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) передбачає, що порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю — заняття нею без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, — тягне за собою накладення штрафу від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини або без такої. І
Якщо вищезазначені дії вчинено протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі самі порушення, можлива кримінальна відповідальність згідно зі ст. 1483 КК України у вигляді штрафу до 200 мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до ст. 164 КпАП України незаконним є здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації, до одержання свідоцтва про реєстрацію, тобто порушення порядку набуття статусу підприємця винятково після державної реєстрації суб'єкта підприємництва, а також порушення правил ліцензування деяких видів підприємницької діяльності. За ст. 164 КпАП України порушенням порядку заняття підприємницькою діяльністю вважається заняття нею без дозволу (ліцензії). Однак вважаємо, що порушення правил ліцензування може виявлятися також у таких протиправних діях, як здійснення підприємницької діяльності за простроченою ліцензією чи такого виду підприємницької діяльності, що не вказаний у ліцензії або після того, як підприємець був позбавлений ліцензії, але продовжував здійснювати діяльність.
Вважаємо за доцільне ст. 164 КпАП України назвати "Порушення правил легітимації суб'єктів підприємництва", доповнити її та зазначити в ній адміністративну відповідальність як суб'єктів підприємництва, так і посадових осіб відповідних державних органів, за такі порушення правил легітимації:
1) заняття підприємницькою діяльністю без патенту, якщо його одержання передбачено законодавством. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення "порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю", що зазначена у ст. 164 КпАП України, включає тільки заняття нею без державної реєстрації або без ліцензії, однак ці дії не вичерпують порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю. До складу цього правопорушення слід включити дії, що порушують вимоги щодо патентування деяких видів підприємницької діяльності. Відповідно до чинного законодавства вони не тягнуть за собою адміністративної відповідальності. Це вважається не-
обгрунтованим, оскільки патентування є одним з елементів легітимації суб'єктів підприємництва, і за порушення вимоги патентування необхідно встановити відповідальність, як і за порушення правил державної реєстрації і Ліцензування;
2) недостовірність відомостей, поданих у заяві про видачу ліцензії і доданих до неї документах. Хоч у ст. 4 Закону України "Про підприємництво" зазначено, що заявник несе відповідальність згідно із законодавством за достовірність відомостей, викладених у заяві та доданих до неї документах, однак адміністративна відповідальність не встановлена законодавством;
3) невиконання суб'єктом підприємництва встановленого ст. 4 Закону України "Про підприємництво" обов'язку у разі зміни відомостей, зазначених у ліцензії, виданій підприємцю-громадянину, в десятиденний термін подати заяву органові, що видав ліцензію, для переоформлення ліцензії з наданням документів, що підтверджують зазначені зміни;
4) невиконання суб'єктом підприємництва обов'язку у разі зміни місцезнаходження в семиденний термін повідомити про це орган державної реєстрації (ст. 8 Закону України "Про підприємництво");
5) порушення посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування термінів реєстрації та вимогу подання для реєстрації документів, не передбачених законом, а також недодержання порядку видачі ліцензій. Хоч у ст. 8 Закону України "Про підприємництво" вказано, що за це правопорушення посадові особи несуть адміністративну відповідальність згідно із законодавством, однак її не передбачено у КпАП України;
6) недодержання посадовими особами органу, що видає ліцензії, порядку видачі ліцензій. Адміністративна відповідальність посадових осіб цих органів не передбачена КпАП України, незважаючи на те, що ст. 4 Закону України "Про підприємництво" вказує, що у такому разі ліцензійний орган несе відповідальність.
,в висновки
а Пропонуємо у ст. 164 КпАП України зазначити адміністративну відповідальність суб'єктів підприємництва і посадових осіб відповідних державних органів у разі: І заняття підприємницькою діяльністю без патенту, якщо 1 його одержання передбачено законодавством; недостовір-! ності відомостей, поданих у заяві про видачу ліцензії і доданих до неї документах; невиконання суб'єктом підприємництва обов'язку у разі зміни відомостей, зазначених у ліцензії, подати заяву для переоформлення ліцензії; невиконання суб'єктом підприємництва обов'язку у разі зміни місцезнаходження повідомити про це орган державної реєстрації; порушення посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування термінів реєстрації та вимоги подання для реєстрації документів, не передбачених законом; недодержання посадовими особами органу, що видає ліцензії, порядку видачі ліцензій.