До цих слів весь народ закричав: “Хочемо під царя східного православного, (під його) кріпкою рукою в нашій благочестивій вірі вмирати, ніж ненавістникові христовому, язичнікові достатися”. Потім полковський Тетеря, входячи в крузі, на всі боки запитував: “Чи всі так бажаєте?” Сказав весь народ:”Всі одностайно”. Потім гетьман сказав: “Хай буде так, хай господь бог наш укрипіть нас під його царьською кріпкою рукою”.
Загальні висновки
Визаолна війна 1648-1654 рр. – одна з найяскравіших сторінок в історії украйнського народу. У ході війни Украйна позбавилася польсько-шляхетського соціального, національного та релігійного поневолення.
Визвольна війна поклала початок третьому еиапові формування украйнської державності, підвалиною її відродження стала військово-адміністративна система, що склалася в Запоріжській Січі. Організуючою силою Визвольної війни, головним творцем незалежної України було козацтво.
Українська Гетьманська держава створювалася на основі ідеології української національної думки, що виходила не тільки з розуміння необхідності створення власної держави, але й усвідомлення здібностей та можливостей українського народу створити таку державу. Звідси спроба Богдана Хмельницького синтезувати ідеї козацьких традицій з соборністю Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Основою відродження української державності стала республіканська форма правління.
Створення в роки Визвольної війни 1648-1654 рр. Української Гетьманської держави є незаперечним історичним фактом, який було юридично підтверджено Зборівським договором 1649 р., Білоцерківським договором 1651 р., Березневими статтями 1654 р.
Значні зміни відбулися в суспільному ладі. Український народ здобував не тільки національну, а й особисту волю. На століття було поховано ідею кріпостного права, але повністю ліквідувати соціальний гніт не вдалося, оскільки суспільство в даний історичний проміжок часу не було підготовлене до цього.
Характер республіканської державності зумовив і сутність правової системи України, яка була необхідним елементом державності. Основою цієї системи було звичаєве право та гетьманські універсали. На деякий час було призупинено дію ІІІ Статуту 1588 р. та обмежено дію магдебурського права.
парлельно з державними органами формується своєрідна судова система, основою судочинства в якій був давній принцип – “де три козаки, два третього судять”.
Визвольна війна 1648-1654 рр. Закінчилась входженням України під протекторат Московської держави. Правове становище України в її стосунках з Москвою було регламентоване Березневими статтями 1654 р., в яких Україна презентуваль як незалежна самостійна держава.
Після преєднання до Московської держави Україна досить довго розвивається як самостійна, незалежна держава. В той час царизм розпочинає цілеспрямований наступ на “права та вольності” українського народу. Спочатку в українських містах запроваджується посада воєводи, створюється Малоросійський приказ, а згодом царські урядовці починають прямо втручатись у вибори гетьмана, полковника і сотників. На початку XVIII ст. цей наступ стає відкритим: зруйнування Запорізької Січі (1709 р.), утварення Малоросійської колегії (1722-1727 рр.), заборона обрання гетьмана.
У 70-80-х роках XVIII ст. в результаті політикі царського уряду, спрямованої на скасування будь-якого місцевого самоврядування, в Україні було остаточно ліквідовано гетьманство (1774 р.), зруйнована Запорізька Січ (1775 р.), скасований полковий, військовий та адміністративно-тереторіальний устрій (1783 р.), закріпачено селянство (1783 р.).
У 90-х роках XVIII ст. до складу Російської імперії ввійшли Правобережна Україна (Київщина, Брацслав-щина, Волинь). Західноукраїнські ж землі, Північна Буковина і Закарпаття, залишились під владою Австро-Угорщини.
Але і у XVIII ст., в час, коли українські землі все більш підпадають під зверхність іноземних держав, не припинеється розвиток окремих елементів української державності. Опираючись на давні демократичні традиції, розвивається місцеве самоврядування. Продовжуються пошуки оптимальної правової системи. З цієї причини тільки в XVIII ст. були три спроби кодифікації права в Україні. У 1760-1763 роках проводиться дійова судова реформа.
Головними причинами втрати Україною своєї незалежності були чвари в середовищі панівної верстви і, особливо, підступність політики Московської держави (пізніше Російської імперії) щодо України. Укладаючи договір 1654 року, Україна була незалежною самостійною державою. Московська держава та її сподкоємиця – Російська імперія, порушуючи, ламаючи та знищуючи договір, почала розглядати Україну, як сукупність звичайних адміністративних одиниць.
Приклад договору1654 року доводить неможливість входження України в будь-чкі об`єднання з іншими державами без абсолютної гарантії відсутності імперських структур, хай і оновлених, а також вимагає беззастережного несприйняття умов, що обмежують державну самостійність України.
Список литератури:
1. Шевченко О.О. -К.: Вентурі, 1996.- 224 с.
2. Гончаренко В.Г. –К.: Вентурі, 1996.- 288 с.
3. Історія держави і права України. Петро Музиченко. –К.: Товариство “Знання”, Коо. 1999.- 662 с.- (Вищ.ос.хх.століття).
4. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII-XVIII ст. –К., 1996.
5. Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини. Навч. Посібник.- Львів, 2000.
6. Хрестоматія з історії держави і права України /За ред. В.Д. Гончаренка. Т.1. –К.: Ін Юре, 1997.
[1] Див: Шевченко О.О. –К.: Вентурі,, 1996.-224с.
[2] Див: Гончаренко В.Г.-К.: Вентурі., 1996.-288с.
[3] Історія Держави і права України. П.Музиченко-К.: Товариство “Знання”,КОО,1999.-662с.
[4] Див: Шевченко О.О.-К.: Ветурі,,1996.-224с.
[5] Див. Історія держави та права України. П.Музиченко-К.: Товариство “Знання”,КОО,1999.-662с.