Пiдставами скасування акта управлiння є: незаконнiсть акта; практична недоцiльнiсть; необхiднiсть замiни застарiлого акта новим, що вiдповiдає новим умовам та потребам.
З. Акти управлiння, що приймаються органами внутрiшнiх справ та iх особливостi .
Органи внутрiшнiх справ, здiйснюючи покладенi на них функції, в межах сноєї компетенцiї мають право приймати юридичнi акти.
Цi акти видаються у зв’язку iз здiйсненням адмiнiстративної (управлiнської) дiяльностi, а також дiзнання та слiдства.
При здiйсненнi дiзнання i слiдства органи внутрiшнiх справ видають юридичнi акти кримiнально-процесуального характеру. Порядок їх видання регламентується кримiнально-процесуальним законодавством.
Бiльшiсть актiв, що видаються органами внутрiшнiх справ, вiдносяться до юридичних актiв управлiння. Особливiстю цих актiв є те, що вони скерованi на регулювання i вирiшення питань у галузi внутрiшнiх справ, у сферi охорони громадського порядку, громадської безпеки та iнше.
Органи внутрiшнiх справ видають нормативнi та iндивiдуальнi акти управлiння.
Видання нормативних актiв органами внутрiшнiх справ обумовлене необхiднiстю регулювання суспiльних вiдносин, що виникають у сферi внутрiшнiх справ. Уповноваженi керiвники органiв внутрiшнiх справ видають накази, iнструкцiї, настанови, положення, статути та iншi нормативнi акти.
Нормотворча компетенцiя органiв внутрiшнiх справ неоднакова, її обсяг встановлюється в залежностi вiд положення, яке посiдає в iєрархiчнiй системi орган внутрiшнiх справ, його функцiї. Так, центральний орган — Мiнiстерство внутрiшнiх справ має ширшi повноваження щодо видання нормативних актiв, нiж мiсцевi органи внутрiшнiх справ. [14с .90-91]
Видаючи нормативнi акти, МВС України визначає:
компетенцiю структурних пiдроздiлiв МВС (головних управлiнь та вiддiлiв);
компетенцiю окремих посадових осiб (чергових органiв внутрiшнiх справ, дiльничних iнспекторiв мiлiцi та iн.).
Нормативними актами МВС України регламентується порядок органiзацiї i дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по окремих напрямах чи питаннях роботи (по здiйсненню дозвiльної системи, забезнеченню безнеки дорожнього руху i т.iн.).
МВС Украни, у межах своєї компетенцiї видає нормативнi акти, керуючись Конституцiєю та законами України, актами управлiння вищих органiв державної влади i управлiння.
З цiлого ряду питань, нормативнi акти можуть видаватись також органами внутрiшнiх справ у областях, мiстах, районах.
Iндивiдуальнi акти управлiння видаються органами внутрiшнiх справ у зв’язку з вирiшенням конкретних питань, що виникають у сферi внутрiшнiх справ. Будь-який орган внутрiшнiх справ у тому чи iншому обсязi надiлений правом видання iндивiдуальних актiв управлiння.
Органи внутрiшнiх справ, шляхом видання iндивiдуальних актiв управлiння, чинять активний вплив на сам процес розвитку суспiльних вiдносин у галузi внутрiшнiх справ, охорони громадського порядку.
Iндивiдуальнi акти подiляються на: акти-регулятори та правоохороннi акти.
Акти-регулятори видаються на основi правової норми, регулюють конкретнi суспiлънi вiдносини, встановлюють суб’єктивнi права та обов’язки учасникiв правовiдносин. Прикладом такого акта-регулятора є дозвiл
громадяниновi на придбання мисливської вогнепальної зброї.
Правоохороннi iндивiдуальнi акти органiв внутрiшнiх справ спрямованi
на охорону врегульованих юридичними нормами суспiльних вiдносин, покликанi забезнечити їх недоторканнiсть. Цими актами здiйснюється безпосереднiй захист прав i законних iнтересiв громадян, пiдприємств, установ, органiзацiй.
Правоохороннi акти управлiння можуть бути виданi в виглядi приписiв, вимог про припинення правопорушення, постанови про припинення правопорушення, притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi, накладення адмiнiстративного стягнення.
Акти управлiння органiв внутрiшнiх справ можуть бути вираженi словесно (письмово чи усно) або конклюдентним способом. Вони можуть бути безстроковими i строковими. Їх можуть видавати центральнi (МВС Украни) й мiсцевi (УМВСУ областей, мiст, районiв) органи внутрiшнiх справ.
Усi акти органiв внутрiшнiх справ повиннi вiдповiдати вимогам, що ставляться до юридичних актiв управлiння взагалi.
Таким чином, органи внутрiшнiх справ, здiйснюючи покладенi на них функцiї, в межах своїє компетенцiї мають право приймати юридичнi акти. Цi акти видаються у зв’язку iз здiйсненням адмiнiстративної (управлiнської) дiяльностi, а також дiзнання та слiдства.
Особливiстю цих актiв є те, що вони скерованi на регулювання i вирiшення питань у галузi внутрiшнiх справ, у сферi охорони громадського порядку, громадської безпеки та iнше.
Органи внутрiшнiх справ видають нормативнi та iндивiдуальнi акти управлiння.
Акти управлiння, що видаються органами внутрiшнiх справ повиннi вiдповiдати усiм вимогам, що ставляться до правових актiв у цiлому.
4. Поняття актiв управлiння.
Поняття актiв управлiння визначають по-рiзному: через форму дiяльностi, дiї, волевиявлення, розпорядження, документи, офiцiйнi вирiшення, результат волевиявлень, спiльне поняття правових актiв державних органiв i т.д.
Акти управлiння називають: формою управлiння; однiєї з форм дiяльностi державних службовцiв; результатом управлiнської дiяльностi; продуктом виконавчої дiяльностi, засобом вираження вирiшення; документами, що виражають вирiшення органiв управлiння; формою вираження управлiнської дiяльностi; вираженням управлiнських дiй; правовими формами реалiзацiї компетенцiї державних органiв; результатом правотворчої форми дiяльностi; особливою формою управлiння; однобiчними владними повелiннями; результатом виконанчої дiяльностi; одним iз проявiв управлiнської дiяльностi; формою визначеного утримання i т.д.
Значнi розбiжностi виявляються i при порiвняннi характеристик актiв управлiння, при перечисленнi рис, елементiв, спiльних властивостей i ознак цих правових явищ . Наявнiсть рiзних визначень вiдбиває складнiсть явища. А складнi явища з багатьма внутрiшнiми i зовнiшнiми зв’язками розкриваються шляхом рiзноманiтних характеристик iз чисельними визначеннями i вiдношеннями. Всебiчне i багатопланове освiтлення властивостей i ознак актiв управлiння, наприклад: Горський Д.П. “Визначення логiко-методологiчних проблем” Москва, 1974 С. 305, Рабинович П. М. “Про розумiнвя визначення права”// Правознавство. 1982. №4. С. 54 Розiн Л. М. питання теорiї [акти державного управлiння i практика органiв внутрiшнiх справ. М., 1974. С. 54-62; «Чим краще обумовлений предмет, тобто чим бiльше рiзноманiтних сторiн подає вiн для розгляду, то бiльше рiзноманiтними можуть бути що виставляються на основi їх визначення. Припустимо, отже, i наявнiсть рiзних визначень понятгя актiв українського державного управлiння.
Рiзноманiття визначень понятгя актiв управлiння пов’язано з причинами, i кожної з них так чи iнакше може бути пояснения визначення поняття актiв управлiнкя через їхню пологову приналежнiсть до рiшень може бути мотивовано хоча б такими, що вирiшеннями називають не тiльки вид (форми) актiв мiсцевих Рад народних депутатiв i один iз видiв (форм) актiв виконанчих комiтетiв цих Рад, але й акти усiх узагалi суб’єктiв державного управлiння.
У Конституцiї України термiн «вирiшення» крiм позначення актiв мiсцевих Рад використовуеться також для позначення усiх актiв органiв, державної влади i державного управлiння усi акти усiх органiв державної влади. Оскiльки акти управлiння ставляться до числа правових, їх визначають за допомогою бiльш широкого поняття. Правовi (iнодi державно-владнi) акти як дiї, волевиявлення акти управлiння визначають тому, що означають право установления або право застосуваннi (або одночасно те й iнше) у сферi державного управлiння, як вiдомо, здiйснюсться шляхом рольових дiй-волевиявлень вiдповiдних суб’єктiв управлiння.
Утримання актiв управлiння складають i право при мiннi розпорядження? Звiдси поява визначень поняття актiв управлiння через розпорядження.
Визначення поняття актiв управлiння через форму дiяльностi знаходить сноє формальне оправдання в значеннi термiна «форми дiяльностi».
Нерiдко зустрiчаються визначення поняття актiв управлiння як документiв зв’язано з документальним оформленням багатьох з них. Акти управлiння називають й результатом власного волевиявлення суб’єктiв управлiння по їх управлiнським рiшенням тут враховується вольовий характер актiв управлiння й той факт, що пiд управлiнським рiшенням часто розумiють вимеслинний акт, сформульовану iдею, яка потiм загортається в форму юридичних актiв утримуючихся у багатьох джерелах визначення поняття актiв управлiння неможливо назвати вiдображуючи рiзнi їх сторони, взаємно дорiвнюючими один одного й своєю совокупнiстью (або в совокупностi видатної частини їх) даючи необхiдне представления про основнi властивостi даних правових уявлень задачам до даного наукового забезпечення навчального процесу, iснуючi розробки визначень розгляданого поняття не вiдповiдає рiзноманiття тут виходить за кордони рацiонального в бiльшостi випадкiв автори стараються виконувати головне требування, до визначень, вказiвок на iснування, а проведеннi дослiдження рiзних видiв актiв управлiння поступово поглиблюють нашi знання про цi правовi уявлення.
Тим не менше неможливо сказати, що всi послiдуючi визначення бiльш довершеннi, нiж iншi таке положення справ, вiдмiчене бiльше десяти рокiв назад, але, залишається сьогоднi визначення даного понятгя формулюється за допомогою основного прийому - через найближчий рiд i видову вiдмiннiсть. Але суттєвi розходження зберiгаються не тiльки у вказiвцi, приналежностi актiв управлiння (форма дiяльностi, правовi акти державних органiв, дiї, документи), але й у характеристицi видових вiдмiнностей ознаки, що Квалiфiкують, цi форми дiяльностi. Деякi автори не притримуються єдиного визначення поняття у визначеннях указуються акти управлiння називають правовою формою дiяльностi, юридичною формою виконанчої дiяльностi, формою дiяльностi апарата управлiння.
При визначеннi актiв як дiй не усi автори вiдзначають властивi їм основнi властивостi. вольовий характер, пiдзаконнiсть усiм цим, як рекомендується, позначається вплив i суб’єктивних i об’єктивних факторне визначення поняття актiв управлiння даються з дотриманням запропонованих до визначень понять вимог зустрiчаються недоробки тих або iнших становищ, недбале обертання з термiнами, неточностi формулювань.