У виконаннi законiв беруть участь усi органи української держави.
Визначення актiв управлiшя через форму управлiнської дiяльностi - широка i рiзноманiтна група визначень цього поняття в лiтературi. Цiннiсть таких визначень для теорiї i практики управлiння пов’язана з повнотою i точнiстю визначення самої форми управлiнської дiяльностi. Але питания про форми управлiнської дiяльностi, їхньому поняттi, видах, критерiях класифiкацiї i зараз (як i ранiше) ставиться до числа дискусiйних i при характеристицi актiв укравлiння освiтлюється не завжди. З’являються висловлення, що iнколи в адмiнiстративно-правовiй лiтературi, про наявнiсть єдностi поглядiв по цих питаннях не вiдбивають справжнього становища справ. У деяких випадках вони вiдразу й заперечуються авторами, як тiльки справа доходить до перечислення конкретних форм управлiнської дiяльностi. «У адмiнiстративно-правовiй лiтературi про форми управлiнської дiяльностi вирiшується в принципi єдинообразно, якщо не вважати окремих часткових розбiжностей». Але далi Признається, що «загальновизнана класифiкацiя форм управлiнської дiяльностi вiдсутнiх», називаються форми управлiнської дiяльностi, що «видiтяються частiше усього» (встановленої загальнообовязкових норм, видання адмiнiстративних актiв, висновок договорiв, здiйснення суспiльно-органiзацiйної дiяльностi, учинення матерiально-технiчних дiй).
Вказується, що розвиток дiяльностi адмiнiстрацiї соцiалiстичних країн веде до необхiдностi доповнення даного перелiку ще одною формою - так названою адмiнiстративною угодою. Але ця проблема ще дискусiйна. Тут же приводиться iнша класифiкацiя форм управлiнської дiяльностi (видання нормативних актiв управлiння, видання iндивiдуума. Проте неоправдана оптимiстична характеристика вирiшення питання зустрiчається в рядi робiт. Слiд зазначити що, незважаючи на неоднозначну iнтерпретацiю дослiджуваного поняття, усi адмiнiстративiсти розрiзняють правовi i не правовi форми адмiнiстративної дiяльностi, а потiм видiляють ряд рiзновидiв першої і другої груп. Виходить, можна говорити про єдиний у принципi пiдходi до розумiння i класифiкацiї форм державного управлiння, що склались у адмiнiстративно-правовiй науцi. Але де ж єдиний (хоча б i в принципi) пiдхiд до розумiння i класифiкацiї форм управлiнської дiяльностi, якщо саме понятгя форми управлiнської дiяльностi одержує в лiтературi неоднозначну iнтерпретацiю, якщо вiдсутня загальновизнана класифiкацiя цих форм, якщо поряд iз класифiкацiєю, найбiльше поширеної, називається й iнша, що не менше поширена останнiм часом? Повна єднiсть є поки в тому, що усi адмiнiстративiсти говорять про правових i не правових формах управлiнської дiяльностi, у яких, у свою чергу, видiляють рiзновиду.
Висновки
Таким чином, одне з чiльних мiсць у дiяльностi органiв виконанчої влади посiдає видання правових актiв.
Юридичний акт управлiння — це пiдзаконне офiцiйне рiшення, прийняте органом виконанчої влади або його посадовою особою в межах їх компетенцiї в односторонньому порядковi з дотриманням належної процедури i встановленої форми, i викликає юридичнi наслiдки.
Ознаками такого акту с державно-владний характер, одностороннiсть, пiдзаконнiсть.
До актiв органiв виконанчої влади ставиться ряд вимог загального, спецiально-юридичного i органiзацiйно-технiчного характеру, недодержання яких тягне за собою недiйснисть (дефектнiсть) цих актiв.
Дiя актiв управлiння — це є їх фактичне застосування до рiзних управлiнських обставин. У чинностi актiв управлiння розрiзняють чотири юридичних стани: припинення, зупинення, змiну та скасування, кожний з яких здiйснюється в певному, визначеному законодавством, порядку i за певною процедурою.
Як складова частина системи органiв виконанчої влади, органи внутрiшнiх справ також надiленi правом видавати акти управлiння. Особливiстю цих актiв є те, що вони скерованi на врегулювання i вирiшення питань управлiння, що виникають у галузi внутрiшнiх справ.
Список використаноi лiтератури:
1. Конституцiя України // ВВР. — 1996. — №30. — Ст. 141 зi змiнами.
2. Закон України “Про мiлiцiю” // ВВР. — 1991. — №4. — Ст. 20.
3. Закон України “Про прокуратуру” // ВВР. — 1992. —№4. — Ст. 14, зi змiнами вiд 12.О7.2ОО1р.
4. Закон України “Про об’єднання громадян” вiд 16 червня 1992 р. // ВВР. — 1992. — №34. — Ст. 504.
5. Закон України “Про статус суддiв” вiд 15 грудня 1992 р. // ВВР. — 1993.
—№8. — Ст. 56., зi змiнами вiд 15.О4.2ОО8р.
6. Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення зi змiнами вiд
19.03.2009 р.
7. Указ Президента України вiд 10 червня 1997 року №503 “Про порядок офiцiйного оприлюднення нормативно-правових актiв та набрання ними чинностi”, зi змiнами вiд 12.03.2007р.
8. Постанова КМ України вiд 28.12.1992 року №731 про затвердження Положення про державну реєстрацiю нормативних актiв мiнiстерств та iнших органiв державної виконавчої влади”, зi змiнами вiд 10.12.2008 р.
9. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов. — М.,1997р.
10. Коваль Л. В. Адмiнiстративне право України: Курс лекцiй. — К.,1998р.
11. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997р.
12. Самсонов В. М. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. — Харьков, 1991р.
13. Васильев Р. Ф. Акты управления. - М., 1987р.
14. Тихомиров Ю. А., Котелевская И. В. Правовые акты. — М., 1995р.
15. Колпаков В.К. Адмiнiстративне право України: Пiдручник. — К.:
Юрiнком Iнтер, 2003. — 544 с.
16. Ю.П. Битяк . Адмiнiстративне право України: Пiдручник. — К.:
Юрiнком Інтер, 2007.—С. 544.
17. Кiвалов С.В., Бiла Л.Р. Адмiнiстративне право України: Навчально-методичний посiбник. - Вид. друге, перероб. i доп. — Одеса:
Юридична лiтература, 2002. 312 с
18. Голоснiченко i.П., Стахурський М.Ф., Золотарьова Н.І. Г64 Адмiнiстративне право України: основнi поняття. Навчальний посiбник. / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора I.П. Голоснiченка. -К.: ГАН, 2005. -232 с.