Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 106 из 193)

§ 2. Зміст договору доручення та умови його виконання

Зміст договору доручення складають права та обов'язки сторін.

Відповідно до ст. 1006 ЦК з урахуванням характеру та особливостей діяльності, яку здійснює повірений, він зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його до­ручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення догово­ру доручення до його виконання негайно повернути довірителеві до­віреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Обов'язки довірителя визначені в ст. 1007 ЦК. Характерним для цієї норми є те, що вона допускає значну свободу сторін у визначенні своєї поведінки. В законі встановлено обов'язок довірителя - видати повіреному довіреність (ч. 1 ст. 1007 ЦК). Обов'язки, зазначені у ч. 2 ст. 1007 ЦК (забезпечити повіреного засобами, необхідними для ви­конання доручення та відшкодувати повіреному витрати) покладаю­ться на довірителя лише в тому випадку, якщо інше не встановлено договором. Довіритель зобов'язаний також прийняти від повіреного все одержане ним за договором, а також виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

З урахуванням особливостей відносин, які виникають із договору доручення, виконання цього договору також має певну специфіку.

Повірений зобов'язаний здійснювати дії відповідно до змісту да­ного йому доручення (ч. 1 ст. 1004 ЦК). Це пов'язано з тим, що пра-вочин, який вчиняє повірений, створює, змінює або припиняє права та обов'язки довірителя, який безпосередньо не бере участі в укла­денні договору. Тому повірений має діяти лише в тих межах, які вста­новлені довірителем. Якщо за певних обставин виконання доручення у тому вигляді, як воно закріплено у договорі або довіреності, є не­можливим, повірений зобов'язаний звернутися до довірителя і попе­редити його про ці обставини. Довіритель може відмовитися від дого­вору доручення за новими умовами або надати своєму представни­кові інші вказівки щодо дій, які той має вчинити. У деяких випадках повірений може відступити від змісту доручення і самостійно уклас­ти договір на інших умовах ніж ті, що передбачені в договорі. Це можливо тільки за двох обставин: а) повірений не міг попередньо за­питати довірителя; б) не одержав у розумний строк відповіді на свій


запит. Безумовно, вчиняти правочин із відступом від змісту доручен­ня повірений може лише у разі, якщо цього вимагають інтереси до­вірителя. Крім того, він повинен повідомити довірителя про допуще­ні відступи, як тільки це стане можливим (ч. 1 ст. 1004 ЦК).

Особливі правила встановлені для повіреного, який діє як комер­ційний представник. У зв'язку з тим, що ця особа професійно надає послуги у сфері підприємницької діяльності, вчиняючи правочини від імені довірителя, йому потрібно швидко та адекватно реагувати на ситуацію, яка може скластися на ринку товарів або послуг. Відпо­відно до цього повірений, який діє як комерційний представник, по­требує більш широких повноважень щодо самостійного прийняття рішення. Довірителем може бути надано комерційному представни­кові право відступати від змісту доручення і без попереднього запиту про це. Крім того, він може навіть не повідомляти про це довірителя, якщо таке правило встановлено договором доручення. У інших ви­падках комерційний представник повинен повідомити довірителя про допущені відступи в розумний строк (ч. 2 ст. 1004 ЦК).

За загальним правилом, повірений повинен виконати дане йому доручення особисто (ч. 1 ст. 1005 ЦК). Це є цілком виправданим, бо довіритель за власним розсудом обирає особу виконавця доручення. Заміна повіреного може не влаштувати довірителя, тому він має пра­во у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений. Пере­доручення - особливий випадок заміни осіб в зобов'язанні, в силу якого представником стає інша особа, яка набуває всіх прав та обо­в'язків попереднього представника.

Повірений має право передоручити виконання доручення іншій особі (замісникові) тільки у двох випадках, встановлених законом. По-перше, якщо можливість заміни передбачена договором доручен­ня. Попередня згода довірителя на можливість заміни особи повіре­ного може мати різні прояви. Так, довіритель вправі безпосередньо визначити в договорі особу замісника. У цьому разі повірений не від­повідає за вибір замісника та за вчинені ним дії. В іншому випадку до­віритель може надати можливість заміни повіреного, не визначаючи конкретно його особи. Тоді повірений вправі обрати свого замісника самостійно. По-друге, передоручення може статися, якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів до­вірителя (хвороба повіреного, неочікувані обставини особистого ха­рактеру тощо).

Повірений, який передав виконання доручення замісникові, пови­нен негайно повідомити про це довірителя. Це дає змогу довірителю визначитися щодо продовження дії договору доручення на майбутнє. Якщо особа замісника не задовольняє довірителя, він вправі припи­нити дію договору або визначити іншу особу представника, якому мають бути передані права та обов'язки повіреного за договором. Як­що повірений негайно не сповістить довірителя про свою заміну, він відповідає за дії замісника як за свої власні. І, навпаки, якщо повіре-


310


Розділ ХІГ


ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ПОСЛУГ


311



ний вчасно повідомить довірителя про зроблену ним заміну, він від­повідає лише за вибір замісника, але не за його дії.

Передоручення має супроводжуватися видачею замісникові дові­реності, яка підтверджує його повноваження. Незалежно від форми основної довіреності, яка була надана первісному представнику (про­ста письмова чи нотаріально посвідчена), довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 245 ЦК).

Припинення договору доручення здійснюється на підставах та в порядку, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1008 ЦК дого­вір доручення припиняється на загальних підставах, встановлених для припинення договору. Хоча в цій нормі вказується на загальні підстави припинення саме договору, насправді маються на увазі під­стави припинення не договорів, а зобов'язань (гл. 50 ЦК) Відповідно до цього договір доручення припиняється на тих же підставах, що й інші зобов'язання, якщо це не суперечить його суті. Так, договір при­пиняється у разі виконання зобов'язання, яке з нього виникає, прове­деного належним чином (ст. 599 ЦК); за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК), неможливості виконання зобов'язання (ст. 607 ЦК) тощо. Разом із тим, договір доручення не може припинятися переданням кредито­рові відступного або внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (статті 600, 601 ЦК), бо це не відповідає суті відносин, які ви­никають із договору доручення.

Окрім загальних, договір доручення може припинятися за спе­ціальними підставами. Насамперед до них належить відмова довіри­теля або повіреного від договору (п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК). Характерною ознакою договору доручення, як і інших договорів про надання по­слуг, є те, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Причому, відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною (ч. 2 ст. 1008 ЦК). Тому сторони не вправі включити в договір положення, відповідно до яких довіритель та повірений можуть розірвати договір тільки за взаєм­ною згодою і не в змозі відмовитися від нього в односторонньому по­рядку. Така домовленість є нікчемною, тобто недійсною в силу пря­мого припису закону. Навіть, якщо сторони включать її у договір, вона не бути мати жодного правового значення.