Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 133 из 193)

3 Иоффе О. С. Обязательственное право. - М., Юрид. лит. - 1975. - С. 13-14.


ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО НОВ "ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 385

ня клієнтами грошових коштів, а також на встановлення не передбаче­них законом або договором банківського рахунка обмежень по розпоря­джанню клієнтом за своїм розсудом грошовими коштами, що знахо­дяться на його рахунку. Єдиним випадком, коли банк не виконує розпо-ряджань клієнта, передбаченим ст. 59 Закону «Про банки і банківську діяльність», є арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках, тоб­то неможливість проведення витратних операцій на рахунку. Арешт на­кладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слід­чого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду. Операції по рахунках можуть бути відновлені органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.

Як списання коштів з рахунка клієнта, так і зарахування на нього коштів охоплюються поняттям операцій за рахунком. З юридичної точ­ки зору всі ці дії є формою виконання договору банківського рахунка. Закон встановлює обов'язок банку здійснювати для клієнта всі види банківських операцій, що передбачені для тих чи інших рахунків поло­женнями закону, встановленими відповідно до цих законів банківськими правилами та звичаями ділового обороту, які застосовуються в банків­ській практиці, а також умовами договору. Банк не може відмовити клієнту в здійсненні будь-яких операцій за рахунком, якщо тільки така умова не була зафіксована в договорі. Даний випадок, стосується тієї си­туації, коли у конкретного банку відсутні кореспондентські відносини з іншими, наприклад, закордонними банками, що в свою чергу виключає можливість здійснювати ті чи інші операції. Банк повинен при укладанні договору банківського рахунка (відкритті рахунка) враховувати цю умо­ву, оскільки в іншому випадку клієнту надане право вимагати від банку відшкодування всіх збитків, яки сталися у зв'язку з відмовою у здійсненні конкретної операції.

Зарахування на рахунок клієнта грошових коштів, що надійшли, має здійснюватися не пізніше банківського (операційного) дня, що настає за днем надходження в банк відповідного розрахункового документа. Час­тина 2 ст. 1068 ЦК надає право змінити цей термін умовами договору. У зазначений термін здійснюються операції по зарахуванню чи перераху­ванню з рахунка клієнта коштів. Банк зобов'язаний зарахувати на його одержувача платіж, що надійшов на кореспондентський рахунок банку в електронній формі, на підставі розрахункових документів, представлених клієнтом на паперових носіях1. Однак видача і перерахування коштів, на відміну від їх. зарахування, можуть мати місце як у більш скорочений, так і у більш тривалий термін, якщо це передбачено законом, а також видани­ми відповідно до нього банківськими правилами чи договором банків­ського рахунка (ч. З ст. 1068 ЦК). У випадку прострочення виконання банком платіжного доручення клієнта до моменту списання коштів1 з ко­респондентського рахунка банку платника клієнту надане право відмо-

1 Див. главу 58 цього підручника. '

13 «Цивільне право України», т. 2


386


РоздмХПІ


ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 387



витися від виконання доручення та вимагати поновлення відповідної суми на його рахунку.

Умовами договору банківського рахунка може бути передбачений обов'язок банку робити у встановлених межах платежі за розпоряджен­ням клієнта й у тих випадках, коли відсутні кошти на його рахунку. У цьому випадку оплата рахунків клієнта здійснюється за рахунок коштів банку, тобто має місце кредитування банком клієнта. Такий різновид кре­дитування в діловому обороті має назву овердрафт. Ним може бути як окремий договір, так і договір банківського рахунка може містити умо­ви овердрафту, тобто бути змішаним договором (ч. 2 ст. 628 ЦК). За умовами договору овердрафту банк зобов'язується надавати клієнту грошові кошти в кредит шляхом оплати з поточного рахунка клієнта розрахункових документів на суму, яка перевищує залишок власних коштів на рахунку клієнта, але у межах, встановлених кредитним дого-

, вором. До договору банківського рахунка повинні бути включені умови про розмір процентної ставки за користування клієнтом коштами банку,

. зазначено термін кредитування і кількість разів, коли банк зобов'язаний оплачувати борги клієнта зі своїх грошей за визначений період часу. Кредитування рахунка відбувається за правилами кредитного договору і договору позики, якщо договором банківського рахунка чи законом не передбачене інше (ч. 2 ст. 1069 ЦК). За загальним правилом, інше може

% бути встановлено договором банківського рахунка.

Оскільки договір банківського рахунка є оплатним, то обов'язком банку є сплата клієнтові відсотків за користування залишком коштів на його рахунку, а обов'язком клієнта - оплата банку за розрахунко­во-касове обслуговування. Як правило, банк щокварталу, якщо ін­ший порядок не встановлений договором, у безакцептному порядку списує з рахунка клієнта винагороду за проведення операцій з кошта­ми клієнта. Відповідно, щокварталу, якщо інше не передбачено дого­вором банківського рахунка, банк зараховує суму обговорених про­центів за користування коштами клієнта (ст. 1070 ЦК). При від­сутності в договорі відповідних умов нараховуються проценти в роз­мірі, що сплачується банком за вкладом на вимогу.

Одним з істотних обов'язків банку є обов'язок зберігати таємницю, тобто відомості про банківський рахунок, про операції за ним і про клієн­та (ст. 1076 ЦК). Глава 10 Закону «Про банки і банківську діяльність» присвячена банківський таємниці та конфіденційній інформації. Під бан­ківською таємницею ст. 60 вказаного Закону розуміє інформацію щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в проце­сі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Така інформація може бути надана за правила­ми, встановленими зазначеним Законом, зокрема, на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації; на письмову вимогу су­ду' або за рішенням суду; органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України стосовно операцій за ра-


хунками конкретної юридичної або фізичної особи - суб'єкта підприєм­ницької діяльності за конкретний проміжок часу; органам Державної по­даткової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу; спеціально уповноваженому органу виконав­чої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу що­до здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніто­рингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; органам держав­ної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (ст. 62). Необхідне також оформлення такої вимоги та підстави для отримання цієї інформації з за­значенням посилання на норми закону, відповідно до яких той чи інший державний орган має право на отримання даної інформації.

У випадку смерті клієнта довідки по рахунках (вкладах) видаються особам, зазначеним власником рахунка (вкладу) в заповідальному розпо­рядженні банку, нотаріусам, іноземним консульським установам.

За розголошення банківської таємниці винні особи можуть бути при­тягнуті до відповідальності і будуть зобов'язані відшкодувати клієнту, чиї інтереси порушені, заподіяні збитки.

Банк не має права надавати інформацію також про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, правочинах та операціях клієнта, але при цьому банку надане право видавати загаль­ну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам, в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій. Об­меження стосуються отримання інформації, яка містить банківську таємницю і не поширюється на службовців Національного банку Ук­раїни або уповноважених ним осіб, які у межах повноважень, нада­них Законом «Про Національний банк України», здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.