Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 134 из 193)

Списання коштів з рахунка клієнта за загальним правилом здій­снюється за його прямим розпорядженням (ч. 1 ст. 1071 ЦК). Розра­хункові документи про перерахування і видачу коштів з рахунка юридичної особи повинні бути підписані керівником і головним бух­галтером, зразки підписів яких мають місце на банківських картках. В інших випадках права осіб, які здійснюють від імені клієнта розпо­рядження його рахунком, повинні бути посвідчені безпосередньо клієнтом, який несе пов'язаний з цим ризик. Банк, в свою чергу, зо­бов'язаний перевірити правильність оформлення вказаних прав.

Відповідно до умов договору банківського рахунка розпорядження коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, може здійснюватися шляхом надання розрахункових документів в електронній формі з ви­користанням в них аналогів власноручного підпису, які підтверджу-

13



388

Розділ XIII

ють, що розпорядження надане банку уповноваженою особою. По­свідчення права розпоряджання рахунком можливо за допомогою електронного підпису- це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. В цих цілях використовуєть­ся електронний цифровий підпис (ЕЦП) - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача1. ЕЦП дозволяє встановити справжність, авторство та цілісність документа й одночасно є аналогом фізичного підпису упов­новаженої особи. Аналогічні результати можуть бути досягнуті при використанні персонального ідентифікаційного номера (ПІН) при розрахунках за допомогою кредитових та дебетових карток.

Банк виконує розрахунки по документах відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом, (ч. 1 ст. 1072 ЦК). Тобто, важливим є те, що ЦК встановлює черговість списання грошових коштів з рахунка клієнта. За наявності на останньому коштів у кількості, достатній для задоволення всіх вимог, списання їх за загальним правилом здійснюється в порядку надходження документів у банк платника, якщо інше не передбачено законом. У тому випадку, коли коштів не вистачає для задоволення усіх вимог, списання їх здійснюється в порядку, встановленому в ч. 2 ст. 1072 ЦК.

Законодавчо наданий пріоритет списанню грошових коштів з рахун­ка клієнта на підставі рішення суду. Однак, якщо буде декілька рішень суду, то перевага надаватиметься для задоволення вимог про відшкоду­вання шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів. В другу чергу на підста­ві рішень суду списанню підлягають грошові кошти, що необхідні для виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплат за авторським дого­вором. І після цього або у відсутність перших двох рішень суду списую­ться грошові кошти на підставі інших рішень суду.

Після проведення зазначених розрахунків провадяться розрахун­ки, що передбачають платежі до бюджету. І лише потім списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

Зазначений порядок списання коштів не застосовується у випадку визнання клієнта неплатоспроможним (банкрутом). У разі ліквідації банку передусім повинні бути задоволені вимоги громадян, які є кре­диторами даного банку.

1 Про електронний цифровий підпис. Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомо­сті Верховної Ради України. - 2003. -№ 36. - Ст. 276.

ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 389

Статтею 1073 ЦК встановлюється, що у разі несвоєчасного (піз­ніше наступного дня після надходження розрахункового документа) за­рахування на рахунок клієнта грошових коштів, що надійшли, або безпід­ставного списання банком коштів з рахунка, а також невиконання вказівок клієнта про перерахування коштів з його рахунка банк зобов'я­заний негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити клієнту проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Про­центи, нараховані за неналежне здійснення операцій по рахунку, являють собою цивільно-правову відповідальність.

Обидві сторони договору мають право на його розірвання. При цьому слід враховувати, що ст. 1075 ЦК, якою встановлюються під­стави для одностороннього розірвання договору банківського рахун­ка, є спеціальною в порівнянні зі ст. 615 ЦК. Отже, застосовуються не загальні правила про одностороннє розірвання договору, а спеціальні правила з урахуванням специфіки договору банківського рахунка.

Клієнт має право в односторонньому порядку розірвати договір банківського рахунка в будь-який час на підставі заяви (ч. 1 ст. 1075

ЦК).

До можливості для банку за його вимогою розірвати договір бан­ківського рахунка законодавець ставиться більш жорстко. Згідно з ч. 2 ст. 1075 ЦК це можливо в наступних випадках:

якщо протягом місяця після попередження клієнта сума грошових коштів, що зберігається на рахунку, виявиться меншою від мінімаль­ного розміру, передбаченого банківськими правилами або договором;

при відсутності операцій за рахунком протягом року, якщо інший строк не встановлений договором;

в інших випадках, встановлених договором або законом.

У випадку розірвання договору банк зобов'язаний видати залишок грошових коштів клієнту або перевести їх на інший рахунок за його вказівкою. Ці операції банк робить в строки і порядку, встановлені банківськими правилами. Після повернення чи перерахування залишку коштів клієнта на рахунку, банк вправі закрити його рахунок.

Глава 57. ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ

§ 1, Поняття та загальна характеристика договору факторингу

Становлення в Україні сучасного демократичного суспільства з розвинутою ринковою економікою потребує належних змін у право­вому регулюванні суспільних відносин, пов'язаних з майновим обігом. Проявом таких змін у вітчизняній юриспруденції послугува­ло значне коло новел цивільного законодавства, серед яких можливо


390


W


Розділ XIII


ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 391



відзначити і договір факторингу1. Зарахований ЦК до кола поймено­ваних, договір факторингу, тим не менше, виник не на порожньому місці, а є результатом тривалого розвитку, з одного боку, відомого ще , староримському праву інституту цесії, а, з іншого боку, особливого різновиду представницьких (агентських) відносин з .надання фінансо-вих послуг1, що існують вже більше ста років.

; Складність походження договору факторингу обумовило, у свою чергу, виникнення наукової дискусії стосовно його юридичної при-j роди. Головне протиріччя пов'язане з включенням договору факто-; рингу або до договорів з надання послуг, або до одного з проявів до­говору купівлі-продажу, згідно з яким відбувається купівля-продаж , майнового права (права грошової вимоги). Розглядається договір , факторингу і в якості змішаного, тобто договору, що поєднує у собі ; елементи різних договорів (ч. 2 ст. 628 ЦК), у даному випадку догово-; ру кредиту та цесії. Кредитом у договорі факторингу є кошти, що на­даються однією стороною за відчуження на її користь грошової вимо­ги, а остання, при цьому, визнається всього лише специфічним засо­бом повернення наданого кредиту2. У той же час набула поширення думка про те, що договір факторингу може існувати як у формі купів­лі-продажу (факторинг-купівля-продаж), так і як договір з надання ' послуг (факторинг-комісія). Критерієм розмежування цих різнови­дів факторингу слугує предмет домовленості сторін договору, мета та ' зміст дій, що вчинюються фактором під час виконання своїх договір­них обов'язків. У випадку, коли дії фактора обмежуються винятково купівлею майнового права, має місце купівля-продаж. Коли ж оплат-не набуття майнового права поєднується з наданням фактором клієн­ту різноманітних фінансових послуг, пов'язаних з обслуговуванням існуючого права вимоги, має місце факторинг-комісія3.