Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 143 из 193)

Усе зазначене зумовило необхідність окремого правового регулю­вання договірних відносин у сфері інтелектуальної власності, чому і присвячені положення гл. 75 ЦК.

Договори щодо розпоряджання майновими правами інтелек­туальної власності - це група договорів у сфері інтелектуальної власності, спрямованих на набуття, зміну або припинення май­нових прав на об'єкти інтелектуальної власності

Відповідно до ст. 1107 ЦК існують такі види договорів стосовно розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власно­
сті;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта
права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуаль­
ної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інте­
лектуальної власності.

Цей перелік не є вичерпним, оскільки законодавчо не можна пере-


414


Розділ XIV


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЩОДО РОЗПОРЯДЖАННЯ ПРАВАМИ...


41S1



дбачити все різнобарв'я договірних відносин у сфері інтелектуальної власності.

Насамперед до цієї групи віднесено ліцензію на використання об'єк­та права інтелектуальної власності. Дійсно, видача ліцензії може бути оформлена як самостійний документ чи шляхом укладення ліцензійного договору. Однак сама по собі ліцензія є одностороннім правочином і не може розглядатися як вид договору. Аналогічне розмежування можна провести на прикладі довіреності, як одностороннього правочину, і до­говору доручення.

Оскільки ліцензія є одностороннім правочином, то не доречно включати її поряд з ліцензійним договором як різновид договорів що­до розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Доцільніше було б ліцензії і ліцензійний договір регулювати спільно.

Коли йдеться про речі, то їх власник має повноваження по володін­ню, користуванню і розпорядженню. Стосовно відносних правовід­носин реалізація цих прав може відбуватися шляхом укладення дого­ворів на передачу майна у власність (зокрема, договорів купівлі-продажу, дарування тощо) і договорів на передачу майна у користу­вання (договорів найму та позички).

Якщо провести аналогію стосовно об'єктів права інтелектуальної власності, то у першому випадку, коли відбувається зміна правовлас-ника, йдеться про укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, а у другому, коли надаєть­ся право використання, - ліцензійного договору. Тому видається не­доречною точка зору, що винахід може бути предметом договору ку-півлі-продажу1.

Той факт, що ЦК розширив предмет договорів купівлі-продажу, да­рування та найму (оренди) майновими правами, зовсім не свідчить про віднесення сюди прав на результати творчої діяльності. При про­веденні розмежування між зазначеними договорами, з однієї сторо­ни, і договором про передання виключних майнових прав інтелекту­альної власності та ліцензійним договором, з іншої, необхідно врахо­вувати сферу застосування цих договорів. Договір про передання ви­ключних майнових прав інтелектуальної власності та ліцензійний до­говір є правовою формою реалізації прав інтелектуальної власності. У зв'язку з цим доречно зазначити, що предметом договорів куиівлі-продажу, дарування та найму (оренди) можуть бути майнові права, .за винятком майнових прав інтелектуальної власності.

Із наведеного аналізу вбачається, що у сфері інтелектуальної влас­ності не проводиться розмежування договорів на самостійні види за­лежно від того, чи відповідає обов'язку однієї сторони вчинити певну дію зустрічний обов'язок іншої сторони щодо надання матеріального або іншого блага. Тобто, якщо, наприклад, договори купівлі-продажу

1 Цивільне право України: Підруч. Кн. 2 / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецова!'. - К.:
ЮрінкомІнтер,2002.-С.253. <.-..nOJO ґ. і.ііц.іг'?..., .:< --,. ,и.Ыц..,. .u.

та найму є оплатними, а дарування та позички - безоплатними, то до­говір про передання виключних майнових прав інтелектуальної влас­ності та ліцензійний договір можуть бути як оплатними, так і безоп­латними.

У назві, обраній для цієї групи договорів, йдеться про розпоряд­жання, тобто визначення юридичної долі майнових прав. Причому зазначений термін у цьому випадку використовується як стосовно пе­редачі майнових прав, так і щодо видачі дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності.

Крім перерахованих, у цю групу віднесено також договір про ство­рення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності. За своєю суттю ці відносини близькі до договорів на вико­нання робіт. Оскільки у даному випадку йдеться насамперед про ство­рення результату творчої діяльності, то цей договір не зовсім охоп­люється поняттям розпоряджання. Хоч якось обгрунтувати таку пози­цію можна хіба що тим, що за цим договором все ж таки може бути встановлено механізм розподілу прав на створений у майбутньому об'єкт. Ймовірно, що саме на цю обставину було зроблено акцент.

Враховуючи вищенаведене і невичерпний перелік зазначених до­говорів, видається, що доречніше було поєднати глави 75 і 76 ЦК та назвати «Договори в сфері інтелектуальної власності».

Сторони договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Суб'єктами правовідносин, що виникають стосовно результатів творчої діяльності, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Ос­кільки йдеться про наділення іншої особи правами щодо об'єкта пра­ва інтелектуальної власності, то однією з сторін договору повинна бути особа, яка має майнові права на результат творчої діяльності. Зазвичай це автор, власник охоронного документа чи їх правонаступ­ники.

Оскільки автором чи винахідником може бути неповнолітня осо­ба, то норми законодавства надають можливість фізичній особі у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років самостійно здійснювати пра­ва на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняють­ся законом (ч. 1 ст. 32 ЦК).

Укладаючи зазначені правочини, сторони керуються принципом свободи договору. Однак є певні обмеження у випадку специфіки об'єкта. Зокрема, стосовно секретного винаходу чи секретної корис­ної моделі можна видати ліцензію чи передати майнові права тільки за погодженням із Державним експертом з питань таємниць (пп. 6, 7 ст. 28 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»1.

1 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності» від 22 травня 2003 р.//Офіційний вісник України. - 2003. - № 25. - Ст. 1173.

V.


Ш16


Розділ XIV


ЗОБОВ 'ЯЗАННЯЩОДО РОЗПОРЯДЖАННЯ ПРАВАМИ...


417



Форма договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності та їх державна реєстрація.