Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 150 из 193)

Вважаємо, що таке трактування значення реєстрації цього догово­ру є помилковим, оскільки, по-перше, як уже зазначалося, наведена конструкція набрання чинності договору для сторін і третіх осіб не є новою для законодавства України, оскільки традиційно застосовува­лася для ліцензійних договорів, а тому наслідки відсутності реєстра­ції відомі; по-друге, якщо ж договір вважається уже укладеним, то він повинен породжувати певні правові наслідки, а підготовка можлива і за наявності, зокрема, попереднього договору; по-третє, наведені точки зору свідчать, що науковці в цій конструкції вбачають обме­ження прав виключно для користувача, а насправді таке обмеження встановлюється для правоволодільця, оскільки саме він заінтересова­ний в наявності реєстрації договору комерційної концесії.

Укладення договору без реєстрації означає, що правоволоділець у випадку висунення до нього вимог споживачами стосовно неналеж­ної якості товарів, робіт чи послуг зобов'язаний буде задовольнити їх у повному обсязі, оскільки він не може посилатися на договір комер­ційної концесії і відповідно на той факт, що під його комерційним на­йменуванням чи з використанням його торговельної марки господа­рює користувач. Тобто при відсутності реєстрації правочину правоволоділець бере на себе ризик настання негативних наслідків при висуненні претензій третіми особами у зв'язку з діяльністю ко­ристувача. Саме цим зумовлена та обставина, що за загальним прави­лом обов'язок зареєструвати договір покладено на правоволодільця.

Пояснити значення зазначеної реєстрації можна хіба що тим, що будь-яка заінтересована особа, звернувшись до реєстру, зможе вста­новити, що під певним комерційним найменуванням може виступати інша особа при виготовленні товарів, виконанні робіт чи наданні по­слуг.

1 Цивільне право України. Академічний курс: Підруч. У 2-х т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. Особлива частина. - Київ: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - С. 282-283; Цивільний кодекс України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2003.-С 729

§ 2. Права та обов'язки сторін за договором комерційної концесії

Оскільки договір комерційної концесії є взаємним, то правам од­нієї сторони кореспондують обов'язки іншої.

Коло прав і обов'язків сторін обумовлено метою розширення біз­несу правоволодільця шляхом включення користувача як ланки в ме­режі виробництва і збуту товарів правоволодільця (підприємницької діяльності останнього).

Обов'язки правоволодільця можна поділити на обов'язкові і фа­культативні.

Перша група обов'язків випливає з природи договору і без їх ви­конання користувач не зможе скористатися наданим за договором правом, а тому вони покладаються на правоволодільця в силу факту укладення договору комерційної концесії. Так, правоволоділець зо­бов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну докумен­тацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, на­даних йому за договором комерційної концесії, а також проінформу­вати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здій­сненням цих прав. Звичайно, щоб у подальшому уникнути суперечок стосовно належного виконання зобов'язань, конкретизація цього обо­в'язку має знайти місце в самому договорі. Зокрема, при укладенні договору, виходячи з особливостей предмета, потрібно досить чітко зазначити обсяг і характер необхідної документації і інформації.

Друга група обов'язків, передбачених законодавством, поклада­ється на правоволодільця, якщо вони не виключені умовами догово­ру. Так, якщо інше не обумовлено сторонами, правоволоділець зо­бов'язаний: по-перше, забезпечити державну реєстрацію договору; по-друге, надавати користувачеві постійне технічне та консультатив­не сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні квалі­фікації працівників; по-третє, контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Обов'язки користувача, враховуючи наявність внутрішніх і зов­нішніх відносин, реалізуються у взаємовідносинах його не лише з правоволодільцем, а й з третіми особами. При цьому слід зазначити, що хоча обов'язки користувача законодавчо визначені (ст. 1121 ЦК), однак в кожній конкретній ситуації вони обумовлені характером та особливостями діяльності, що здійснюється останнім за договором комерційної концесії.

По-перше, користувач зобов'язаний використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі

способом.

Можна виділити дві складові зазначеного обов'язку. З одного бо­ку, оскільки користувач є ланкою в мережі підприємницької діяльно­сті правоволодільця, то він зобов'язаний використовувати засоби ін­дивідуалізації правоволодільця при виробництві товарів, виконанні


434


Розділ XIV


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЩОДО РОЗПОРЯДЖАННЯ ПРАВАМИ...


435



робіт чи наданні послуг, обумовлених в договорі. У випадку невико­нання цієї умови взагалі втрачається сенс укладення договору комер­ційної концесії. Адже користувач сплачує винагороду за право вико­ристання торговельної марки чи комерційного позначення, що в свою чергу є однією зі складових елементів виробничого чи збутового біз­несу правоволодільця і своєрідною рекламою діяльності останнього.

З іншого боку, користувач не повинен виходити за межі наданих прав, зокрема, використовувати торговельну марку та інші позначен­ня правоволодільця в порядку і способами, передбаченими догово­ром. Наприклад, користувач як самостійний суб'єкт може займатися не обумовленими в договорі комерційної концесії видами діяльності, однак щоб не завдати шкоди діловій репутації правоволодільця засо­би індивідуалізації останнього він може використовувати лише сто­совно зазначених в договорі товарів, робіт чи послуг.

По-друге, користувач повинен забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) згідно з умовами договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем.

Безумовно, цей обов'язок спрямований на захист прав споживачів і ділової репутації правоволодільця. Споживач має бути впевнений у на­явності відповідної якості товару, робіт чи послуг, що виготовляються, виконуються чи надаються з використанням засобів індивідуалізації правоволодільця. В іншому випадку неналежна якість результатів діяль­ності користувача може негативно вплинути на ділову репутацію право­володільця. Тому останній має право і за загальним правилом обов'язок контролювати якість результатів діяльності користувача.

По-третє, користувач зобов'язаний дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідно­сті характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем. Зазначені інструкції та вказівки можуть бути дані як при укладенні договору, так і в про­цесі його виконання. їх зміст в кожній конкретній ситуації обумовле­ний видом діяльності та специфікою наданих прав. Вони спрямовані на дотримання одноманітності в діяльності правоволодільця і корис­тувача, починаючи з оформлення приміщень і закінчуючи якістю то­варів та послуг.

По-четверте, користувач повинен надавати покупцям (замовни­
кам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи
(замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволо­
дільця. Цей обов'язок реалізується у взаємовідносинах, з одного бо­
ку, користувача з третіми особами і спрямований на захист прав спо­
живачів, які вправі розраховувати на стандартний рівень якості і
обслуговування, аз другого боку, користувача і правоволодільця, для
якого важливо, щоб на всіх ланках його мережі був однаковий рівень
обслуговування. я • г