Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 155 из 193)

бов'язаним виконати певні дії майнового характеру на користь інших (для досягнення спільної для них мети).

Договір про спільну діяльність є фідуціарним договором, бо між його учасниками складаються відносини особисто-довірчого харак­теру. Учасники довіряють один одному частину свого майна, яке за взаємною згодою використовується для досягнення поставленої мети на благо всіх учасників. В інтересах спільної справи кожному з учас­ників звичайно надається право виступати від імені всіх учасників, які вважають, що ніхто не зловживає своїми правами, а діятиме доб­росовісно. Фідуціарний характер спільної діяльності знаходить свій прояв в умовах договору, які встановлюють порядок координації спільних дій або ведення спільних справ учасників. Загальним прави­лом відносин учасників спільної діяльності між собою щодо ведення спільних справ є їх спільна згода, якщо інше не встановлено догово­ром між ними. У випадку, коли сторони договору про спільну діяль­ність уповноважили одного з учасників діяти від їх імені та за їх раху­нок перед третіми особами в спільних інтересах, вони повинні встановити обсяг його повноважень. Він визначається насамперед змістом договору про спільну діяльність, а залежно від його поло­жень - спільною довіреністю решти учасників, виданою кожним учасником окремо, або письмовим актом спільного волевиявлення1.

Зобов'язання щодо спільної діяльності оформлюють не стільки безпосередні відносини товарообміну між учасниками, скільки їх особливу організацію. Ця остання і дозволяє декільком особам (учас­никам даного зобов'язання) виступати в майновому обороті спільно. Тому угода про спільну діяльність має не тільки товарно-грошовий, а й організаційний характер.

Предметом договору про спільну діяльність є спільне ведення діяльності, спрямованої на досягнення спільної для всіх учасників мети (юридичний об'єкт), і вклади учасників (матеріальний об'єкт). Згідно зі ст. 1133 ЦК вкладом учасника вважається все те, що він вно­сить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кош­ти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки (п. 6.1 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/302 від 28 квітня 1995 р. «Про деякі питання практики ви­рішення спорів, пов'язаних з укладенням і виконанням договорів про спільну діяльність»). Вклади учасників вважаються рівними за вар­тістю (ч. 2 ст. 1133 ЦК), якщо інше не випливає із договору або фак­тичних обставин. Вклади передаються учасниками на загальну ко­ристь і утворюють спільне майно. У праві власності на спільне майно кожен з учасників має частку, розмір якої відповідає розміру його вкладу.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (ст. 1131 ЦК).

1Белов В. А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учеб. - М..: АО «Центр ЮрИнфор», 2003. - С. 833.

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ__________________ 447

Слід відмітити, що договір про спільну діяльність відповідно до публічного законодавства потребує державної реєстрації1.

Строк договору про спільну діяльність, як правило, обумовлений його метою, досягнення якої припиняє дію договору. Однак незалеж­но від цього сторони можуть зазначити в договорі особливий строк його дії, закінчення якого припинить відповідні зобов'язання. Це до­цільно в тих випадках, коли мета договору є тривалою і не може бути досягнута до якоїсь певної дати (наприклад, одержання прибутку з підприємницької діяльності). Якщо в договорі відсутні строк його дії і спосіб його визначення, договір вважатиметься укладеним на невиз-начений строк.

Глава 62. ДОГОВІР ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА

1. Поняття та юридична природа договору простого товариства

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК).

Договір про спільну діяльність та договір простого товариства ма­ють багато спільних рис, однак їх не можна ототожнювати: уклавши договір простого товариства, сторони об'єднують свої вклади та інші майнові внески для спільної мети, утворюючи при цьому спільну власність, у той час як учасники спільної діяльності діють без такого об'єднання.

За своєю юридичною природою договір простого товариства є консенсуальним, багатостороннім, відплатним і фідуціарним.

Договір простого товариства є консенсуальним договором, оскіль­ки він вважається укладеним з моменту досягнення домовленості між його учасниками за всіма істотними умовами. Внесення ж вкладів учасниками і здійснення інших дій, про які вони домовилися, вже від­бувається в порядку виконання цього договору.

Процедура укладання договору підпорядковується загальним пра­вилам про укладення договорів.

Традиційно договір простого товариства відносять до багатосто-

1 Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. —1995. -№ 4. - Ст. 28; Порядок ведення податково­го обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи: наказ ДПА України від і 1 липня 1997 р. в ред. наказу від 16 січня 1998 р. // Бизнес. - 1998. - № 7; Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю інозем­ного інвестора: постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 112 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 7. - С. 142; Про по­рядок здійснення державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора: Інструкція, затверджена наказом МЗЕЗтор-гу 20 лютого 1997 р.№ 125 //Офіційний вісник України,-1997.-№ 13.-С. 117. '

448

Розділ XV

ронніх договорів. У цьому договорі можуть брати участь як самостій­ні сторони дві особи або більше, тоді як у двосторонньому договорі множинність осіб виникає або на стороні боржника, або на стороні кредитора.

Договір простого товариства являє собою відплатний договір. Кожний з учасників договору, зробивши вклад, має право на одер­жання матеріального результату. Майно, що виділяється учасниками для ведення спільної справи, стає об'єктом їх спільної часткової влас­ності, якщо домовленістю між ними не встановлений правовий ре­жим майна у вигляді спільної сумісної власності.

Відносини між учасниками простого товариства засновані на вза­ємній довірі, інакше кажучи, договір простого товариства являє со­бою фідуціарний правочин. Учасники довіряють один одному части­ну свого майна, що за взаємною згодою використовується для досяг­нення поставленої мети на благо всіх учасників.

В інтересах спільної справи кожному учаснику звичайно надаєть­ся право виступати від імені всіх учасників (ч. 1 ст. 1135 ЦК). Якщо учасники домовилися про спільне ведення справ, то жодний право­чин у спільних інтересах не можна вчинити проти волі хоча б одного учасника.

У договорі простого товариства учасники:

- мають єдину (спільну) мету;

- зобов'язуються один перед одним об'єднати свої майнові вклади
для досягнення поставленої мети;

- формують за рахунок своїх вкладів майно, що становить їх спіль­
ну часткову власність;

- беруть на себе взаємні обов'язки діяти спільно для досягнення
поставленої мети;

- несуть обов'язок витрат і збитків від спільної справи;
-розподіляють між собою одержані результати.

У ринкових умовах не має значення, прикладають учасники свої особисті зусилля для успіху справи чи їх участь у спільній справі об­межується тільки майновим вкладом.

У договорі простого товариства визначаються умови про: вклади та їх об'єднання; спільні дії учасників; спільну мету, заради досягнен­ня якої вчиняються ці дії.

Умова про об'єднання вкладів має включати: вид майнового або іншого блага, що становить вклад учасника; розмір і грошову оцінку вкладу з визначенням частки учасника в спільній частковій власності.