Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 158 из 193)

ЦК, використовуючи вказаний критерій порівнюваності резуль­татів, окремо закріплює два різновиди публічної обіцянка винагоро­ди: публічна оцінка винагороди без оголошення конкурсу і публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу.

Згідно зі ст. 1144 ЦК особа має право публічно пообіцяти винаго­роду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо).

Закон вказує на певні вимоги до публічної обіцянки винагороди які дозволяють кваліфікувати її як юридично обов'язкову. Обіцянка винагороди: 1) повинна бути публічною, якщо вона сповіщена у засо­бах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб (ч. 2 ст. 1144 ЦК); 2) має бути майновою, тобто грошовою або іншою, що має вартісне вираження - надання речі, послуги тощо; 3) мусить містити вказівку на результат, який повинен бути досягнутий. Хоча ст. 1144 ЦК не зазначає характер результату, але зрозуміло, що він носить правомірний характер і може бути досягнутий необмеженим колом осіб.

Частина 3 ст. 1144 ЦК визначає обов'язкові реквізити сповіщення публічної обіцянки винагороди: завдання; строк та місце його вико­нання; форма та розмір винагороди.

Законодавець не встановлює певну форму оголошення публічної обіцянки винагороди, але конкретизує зміст завдання' у разі публіч­ної обіцянки винагороди завдання, яке належить виконати, може сто­суватися разової дії або необмеженої кількості дій одного виду, які можуть вчинятися різними особами (ст. 1145 ЦК). Так, наприклад, відомості про місцезнаходження осіб, які причетні до скоєння серії терористичних актів у м. Краснодарі 25 серпня 2003 p., можуть бути надані кількома особами. У такому разі на частку оголошеної винаго­роди може претендувати кожна з осіб, незалежно від вичерпності їх відомостей2

Суб'єктами зобов'язань, що виникають на підставі публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Таким чином, публічна обіцянка винагороди без оголошення кон­курсу - це недоговірне зобов язання, що виникає на підставі звернен­ня до необмеженого кола осіб і полягає у виплаті майнової винагоро­ди особі (особам), яка досягла зазначеного у сповіщенні результату.

Умови виникнення зобов'язання

Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу є односто­роннім правочином, на підставі якого особа, що заявила про винагоро-

1 Иоффе О. С Вказ. праця. - С 783.

2 Голубєва Н. Ю. Цивільний кодекс України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одіссей»,
2003.-С 742. і а.:


ду, стає боржником, а будь-яка особа, що відгукнулася, — кредитором. Але сама по собі публічна обіцянка не призводить до виникнення прав і обов'язків у необмеженого кола осіб, до яких вона звернена.

Обов'язок виплатити винагороду, а відтак і право її вимоги вини­кає лише у разі надання особою, яка відгукнулася, вказаного в пуб­лічній обіцянці результату, тобто виконання певної умови. Зважаючи на це, публічна обіцянка винагороди виступає в якості односторон­нього умовного правочину (ст. 212 ЦК).

В цілому зобов'язання з публічної обіцянки винагороди виникає із юридичного складу двох односторонніх правочинів: публічної обіцянки винагороди і відгуку на неї у вигляді надання обумовленого результату. Причому вказані правочини мають зустрічний характер і повинні відповідати одне одному.

Зміст зобов'язання. Обов'язок особи, яка публічно пообіцяла ви­нагороду, полягає саме у виплаті цієї винагороди тому, хто надав ре­зультат, вказаний у сповіщенні. Частина 3. ст. 1144 ЦК зобов'язує особу, яка публічно обіцяє винагороду, визначити у сповіщенні її форму та розмір. Це може бути як певна річ, так і грошова сума. Наго­рода може бути виражена також у іншій формі: білет на концерт ар­тиста, який оголосив винагороду, надання зустрічної послуги і т. п.1.

В силу ч. 1 ст. 1148 ЦК у разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зо­бов'язана виплатити її. Якщо завдання стосується разової дії, винаго­рода виплачується особі, яка його виконала першою. Коли таке зав­дання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.

Строк виконання завдання

Встановлення строку (терміну) виконання завдання не є обов'яз­ковим і характерним для цього зобов'язання. Але особа, яка дає пуб­лічну обіцянку винагороди, має право встановити строк (термін) для виконання завдання (ст. 1146 ЦК). Зазначення строку свідчить про те, що особа, яка дала публічну обіцянку винагороди, пов'язана обов'яз­ком виплати винагороди саме у цей проміжок часу, оскільки закін­чення строку для передання результату є однією з підстав припинен­ня вказаного зобов'язання (ч. 1 ст. 1149 ЦК).

Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту за­вдання. Поняття «розумний час» є оціночним і може бути визначене шляхом зіставлення часу, який минув з дня публічної обіцянки, та змісту завдання.

Виходячи з характеру одностороннього правочину як підстави ви­никнення зобов'язання з публічної обіцянки винагороди, особа, яка

1 Садиков О. Н. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть вторая (постатейный). Изд. 3-е испр. и доп. / Руков авт. коллект. и отв. ред. д.ю.н. проф. О. Н. Садиков. - М.: Юр. фирма КОНТРАКТ; ИНФРА • М. -1998. - С. 648.

14


45Є


Розділ XVI


НЕДОГОВ1РНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ


457



публічно її обіцяла, має право змінити завдання та умови надання ви­нагороди (ст. 1147 ЦК). Така зміна не пов'язана з будь-якими умова­ми і навіть не потребує сповіщення у такому ж порядку, як і публічна обіцянка, але тягне певні правові наслідки для цієї особи.

По-перше, відшкодування збитків особі, яка приступила до вико­нання завдання, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання.

По-друге, відшкодування витрат, понесених особою, яка присту­пила до виконання завдання, але у зв'язку зі зміною умов надання ви­нагороди завдання втратило для неї інтерес.

Окрім закінчення строку на передання результату, зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється також пе-реданням результату особою, яка першою виконала завдання.

Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно ого­лосити про припинення завдання. У цьому разі особа, яка понесла ре­альні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ст. 1149 ЦК). Під реальними розуміються витрати, які забезпечували діяльність, спрямовану на виконання завдання.

Наявність або відсутність публічної обіцянки винагороди впливає на відносини сторін. Так, наприклад, якщо особа, яка загубила річ, публічно пообіцяє винагороду за її знайдення, то відносини між нею і особою, яка знайде річ і передасть, будуть визначатися ст. 1144 ЦК, а при відсутності такої обіцянки - правилами ст. 339 ЦК, що передба­чають право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та від­шкодування витрат, пов'язаних зі знахідкою. Частина 3 ст. 339 ЦК прямо зазначає: якщо власник (володілець) публічно обіцяв винаго­роду за знахідку, вона виплачується на умовах публічної обіцянки.