3 Ойгензихт В. А. Проблема риска в гражданском праве. - Душанбе: «Ирфон»,
1972.-С. 76,77.
476
Розділ ХМ
НЕДОГОВІРШ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ
477
Доцільно розглядати поняття джерело і об'єкт відповідно як родове та видове. Тому, що вказаний Закон регулює відносини, поєднані лише з одним видом небезпечної діяльності, пов'язаної з поводженням із небезпечними речовинами, а ст. 1187 ЦК має за мету визначення загального поняття, не вдаючись до вичерпного переліку. Свідченням того, що розглядувані поняття належать до одного виду, є те, що однакові межі відповідальності заподіювача шкоди за ст. 1187 ЦК і ст. 16 Закону «Про об'єкти підвищеної небезпеки». Як у першому, так і в другому випадку від відповідальності звільняє лише непереборна сила або умисел потерпілого.
Зобов'язання зі створення загрози може припинитися вже на першій стадії, після задоволення вимоги заінтересованої особи (ст. 1163 ЦК). На цій стадії загроза небезпеки не призвела до виникнення (заподіяння) шкоди2. Наприклад, в передмісті м. Харкова у сел. Безлю-довка було зупинено сміттєспалювальний завод, який в силу недосконалості технологічного процесу значно забруднював атмосферу.
На другій стадії, яка починається після незадоволення вимоги3, можуть скластися три правові ситуації залежно від того, завдана шкода чи ні:
а) загроза життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юри
дичної особи продовжує існувати, але шкоду не завдано;
б) загроза реалізувалась, тобто призвела до заподіяння шкоди, і не
гативний вплив на час подання позову на охоронювані блага продов
жується;
в) шкода заподіяна, але загрозу усунено.
Залежно від цього кредитор обере способи захисту свого порушеного права. Звісно, що він може заявити за наявності умов кілька вимог одночасно. Наприклад, вимагати заборони діяльності, яка створює загрозу, і відшкодування завданої шкоди.
Цивільний кодекс виходить з того, що створення загрози є делік-
1 Відомості Верховної Ради України.-2001.-№ 15.-Ст. 73.2 Висловлена також і інша точка зору про значення ст. 1163 ЦК України, в якій
йдеться радше про саму можливість виникнення відповідних зобов'язань// Цивільний
кодекс України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2003.-С 751.
3 Закон не встановлює конкретні строки виконання обов'язку боржника в цьому зо
бов'язанні.
том і до його елементів належать наступні юридичні факти: 1) небезпека (загроза) завдання шкоди нематеріальним та матеріальним благам; 2) створення небезпеки (загрози) завдання шкоди внаслідок порушення екологічних норм, норм техніки безпеки; 3) причинно-необхідний зв'язок між створенням небезпеки і небезпекою завдання шкоди.
Що ж до суб'єктивного чинника - вини як юридичного факту згаданого делікту, то він відсутній і для виникнення відповідальності за створення небезпеки (загрози) достатньо встановлення об'єктивного факту - «створення небезпеки (загрози)»1.
Оскільки виникнення зобов'язання по усуненню загрози не пов'язане з заподіянням майнової або немайнової шкоди, його слід кваліфікувати як квазі-деліктне.
Умовою його виникнення виступає створення небезпеки (загрози) життю, здоров'ю або майну фізичної особи чи майну юридичної особи.
Суб'єктами зобов'язання можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи.
Об'єктами, яким може створюватися загроза стосовно громадян виступають, життя, здоров'я та їх майно, для юридичних осіб - їх майно. Зміст зобов'язання складають: право заінтересованої особи вимагати усунення загрози і обов'язок особи, яка створила загрозу, її усунути. Усунення небезпеки може полягати як у припиненні дій, котрими створюється небезпека, так і у вчиненні дій, наприклад, коли чинником небезпеки є бездіяльність2.
При невиконанні вказаного зобов'язання боржником у зазначений судом строк кредитор може використати права, закріплені в ст. 1164 ЦК. Реалізація їх призведе до виникнення нових зобов'язань між тими самими сторонами, але з новими підставами виникнення і змістом.
По-перше, це зобов'язання, підставою якого є неусунення загрози відповідальною особою у строк, встановлений рішенням суду. Змістом такого зобов'язання буде право кредитора вимагати від відповідальної особи вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози або заборони діяльності, яка створює загрозу, і відповідно обов'язок останньої задовольнити ці вимоги.
По-друге - зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози (абз. 2 ч. 1 ст. 1164 ЦК). Підставою цього зобов'язання виступає делікт, і відшкодування шкоди відбувається за. загальними правилами, встановленими ЦК (ст. 1165). В цьому разі умовами зобов'язання виступають: 1) заподіяння шкоди; 2) протиправна дія або бездіяльність відповідальної особи, якою створена загроза, що в подальшому призвела до завдання шкоди;
1 Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Довгерта. - К.::2 Цивільний кодекс України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2003. - С 751.
478
Розділ XVI
НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ
479
3) причинний зв'язок між протиправною дією або бездіяльністю
відповідальної особи, які спочатку спричинили створення загрози, і
шкодою, що заподіяна1;
4) вина особи, яка заподіяла шкоду. п
Глава 68. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ
г § 1. Поняття і значення зобов'язань
з відшкодування шкоди
Ефективність приватно-правового регулювання особистих немай-нових та майнових відносин можлива за наявності щонайменше двох наступних обставин: а) що права та інтереси учасників цих відносин не будуть порушуватися; б) що у разі порушення цих прав та інтересів учасникам цивільних відносин будуть гарантовані захист і відповідні відшкодування або компенсації завданих правопорушенням втрат. Тому роль, яку виконує інститут відшкодування завданої правопорушенням шкоди, досить відчутна і серед інших правових засобів захисту порушених прав та інтересів учасників цивільних відносин посідає одне із провідних місць.
Оскільки у даному разі йдеться про відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок протиправної поведінки (дії або бездіяльності) відповідальної за цю шкоду особи, то зобов'язання, що виникають за зазначеної причини, інколи називають деліктними2, а саму шкоду - деліктною3. Із цього приводу російські вчені В. Т. Смирнов, А. О. Собчак звертають увагу на те, що сама назва зобов'язання із завдання шкоди бере свій початок і походить від латинського слова «delictum», яке застосовувалося ще римськими юристами і означало правопорушення, тобто «завдання шкоди окремій особі, її сім'ї або майну порушенням правового припису або заборони, внаслідок чого незалежно від волі правопорушника виникають нові права і правові обов'язки»4. Саме відшкодування шкоди і складає обов'язок, який боржник повинен виконати на користь кредитора. Вочевидь, що