Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 167 из 193)

1 Харитонов Є. О., характеризуючи причинний зв'язок, слушно підкреслює, що у
даних зобов'язаннях умовою відповідальності особи за створення небезпеки заподіян­
ня шкода є «подвійний» причинний зв'язок. По-перше, це причинний зв'язок між дією
(бездіяльністю) і небезпекою виникнення шкода, по-друге, причинний зв'язок між
створеною небезпекою і шкодою, що виникла / Цивільний кодекс України: Коментар. -
Харків: ТОВ «Одіссей», 2003. - С. 752.

2 Смирнов В. Т., Собчак А. А. Общее учение о деликтных обязательствах в совет­
ском гражданском праве: Учеб. пособ. - Л., 1983; Цивільне право України. Академіч­
ний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. -К., 2003. - С. 322.

3 Боброва Д. В. Деликтная ответственность и ее роль в охране прав граждан и социа­
листических организаций / В кн.: Повышение роли гражданско-правовой ответствен­
ности в охране прав и интересов граждан и организаций. - К., 1988. - С. 142.

4 БсттошекМ. Римское право: Понятия, термины, определения: Пер. с чешек.-М.,
1989.-С. 104.


йдеться про зобов'язання, тобто правовідношення, яке виникає внаслідок протиправного завдання шкоди, у зв'язку з чим потер­піла сторона (кредитор) має право вимагати від правопорушни­ка, який завдав шкоди (боржника), виконання його обов'язку відшкодувати завдану шкоду.

Зобов'язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єк­тивних особистих немайнових та майнових прав і інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і заподіювачем шкоди договірних чи інших право­мірних зобов'язальних відносин.

Звичайно, відсутність між потерпілим і заподіювачем шкоди дого­вірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин до завдання шкоди не слід розуміти, що між ними були відсутні будь-які цивіль­но-правові відносини. На слушну думку Д. В. Бобрової, до завдання шкоди потерпілий і заподіювач шкоди перебували і перебувають в абсолютних цивільних правовідносинах, змістом яких є абсолютне суб'єктивне право та абсолютний суб'єктивний цивільний обов'язок. Абсолютність суб'єктивного цивільного права полягає у тому, що во­но охороняється від усіх і кожного, хто підпорядкований даному пра­вовому режиму (право власності, право на недоторканність життя і здоров'я, честі та гідності тощо)1.1 якщо абсолютне суб'єктивне пра­во охороняється від усіх і кожного, то кореспондуючий юридичний обов'язок також покладається на всіх і кожного. Як зазначає автор, абсолютний юридичний обов'язок характеризується пасивністю, а його змістом є необхідність утримуватися від порушення чужого суб'єктивного права і невиконання такого обов'язку завжди призво­дить до порушення чужого суб'єктивного права, внаслідок чого, за наявності передбачених законом підстав, можуть виникнути зобов'я­зання з відшкодування шкоди.

Зобов'язання з відшкодування шкоди є різновидом зобов'язань не­договірних і односторонніх, тобто таких, де на стороні потерпілого (кредитора) існує тільки право вимагати від правопорушника (борж­ника) виконання ним свого обов'язку відшкодувати завдану ним шкоду, а на стороні боржника лежить тільки обов'язок відшкодувати шкоду. Саме ж відшкодування шкоди, окрім того, що воно складає зміст обов'язку боржника, є також одним із способів захисту ци­вільних прав та інтересів судом (ч. 2 ст. 16 ЦК).

Правову природу обов'язку відшкодувати шкоду більшість до­слідників визначає у його співвідношенні з цивільно-правовою від­повідальністю. Такий підхід небезпідставний. Наприклад, гл. 82 ЦК,

1 Див.: Зобов'язальне право: Теорія і практика: Навч. посіб. для студентів юрид. ву­зів і фак. ун-тів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова, В. В. Луцьта ін. / За ред. О. В. Дзери. -К.( 1998.-С. 103-104.

480


Розділ XVI


НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ


481



I

що має назву «Відшкодування шкоди», містить норми (статті 1166, 1167), у назві яких використовується слово «відповідальність». У за-значених нормах у загальній формі визначається суть зобов'язань, врегульованих нормами гл. 82 ЦК. В подальшому ж використовуєть­ся термін «відшкодування», а не «відповідальність».

У співвідношенні з відповідальністю обов'язок з відшкодування шкоди одними авторами розглядається як різновид цивільно-право­вої відповідальності (відповідальність за цивільне правопорушен­ня)1, іншими - як форма реалізації цивільно-правової відповідально­сті заподіювача шкоди (як міра захисту)2, або як складова змісту обо­в'язку правопорушника у зобов'язанні, яке виникло внаслідок зав­дання шкоди3.

Не вдаючись до дискусії з цього приводу, відмітимо, що для визна­чення правової природи обов'язку з відшкодування шкоди основопо­ложне значення мають положення ст. 11 ЦК, до якої відсилає ст. 509 ЦК. Відповідно до п. З ч. 2 ст. 11 ЦК завдання шкоди слід розглядати як одну із підстав виникнення цивільного обов'язку завдану шкоду відшкодувати і водночас як одну із підстав виникнення цивільного права на вимогу щодо здійснення цього відшкодування. Це дозволяє визнавати норму ст. 11 ЦК регулятивною (правоустановчою) нор­мою, якою визначаються не підстави застосування цивільно-правової відповідальності, а умови формування цивільно-правового зобо­в'язання. Завдання шкоди - юридичний факт, що сприяє виникнен­ню зобов'язання. І те, що таке зобов'язання, як правило, виникає із протиправних дій і суттю його є відшкодування шкоди, як справедли­во зазначають І. Ю. Красько4 та В. М. Ігнатенко5, не повинно розгля­датися як звичайна відповідальність, оскільки відшкодування - це не санкція за правопорушення, а спосіб виконання зобов'язання, ре­алізації обов'язку боржника. Оскільки такий обов'язок поглинає від­повідальність, слід дійти висновку, що інститут відшкодування шко­ди мір відповідальності не знає.

Інститут зобов'язань з відшкодування шкоди носить системно-структурний характер, що забезпечує функціоннальну взаємодію

1 Российское гражданское право: Учеб. / Под ред. 3. Г. Крыловой, 3. П. Гаврилова. -
М., 1999.-С. 371.

2 Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право. Частное право. Циви­
листика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды
договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособ. - К., 2002. - С. 7 і 2.

3 Гражданское право: Учеб.: В 2-х т. Том П. Полутом 2 / Отв. ред. проф. Е. А. Суха­
нов. - М„ 2000. - С. 363.

4 Красько И. Е. Некоторые теоретические проблемы института возмещения вреда /
В кн.: Актуальные проблемы формирования правового государства: Краткие тезисы
докладов и научных сообщений республиканской научной конференции. - Харьков,
1990.-С. 118-119.

5 Ігнатенко В. М, Характеристика підстав виникнення недоговірних зобов'язань //
Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків: Нац. юрид. акад. України,
2000.-С 69.


його компонентів і можливість диференціації його окремих частин для з'ясування їхнього місця в системі, відмінності і особливості практичного застосування. Характерризуючи структуру цивіль­но-правового інституту з відшкодування шкоди, цивілістична наука традиційно поділяє зосереджені у ньому норми на загальні та спе­ціальні.

За ступенем узагальненості і сферою дії загальні норми інституту відшкодування шкоди - це передбачені законом приписи, які для сфери охоплюваних ним відносин мають основоположне значення і підлягають урахуванню в усіх випадках завдання шкоди. Прикладом цього може бути норма, закріплена у ст. 1166 ЦК, відповідно до якої завдана шкода у будь-яких випадках підлягає відшкодуванню завжди у повному обсязі. До загальних норм інституту відшкодування шко­ди належать норми, якими встановлюється обов'язок відшкодувати майнову шкоду (ст. 1166 ЦК), обов'язок відшкодувати моральну шкоду (ст. 1167 ЦК) і норми, відповідно до яких необхідне урахуван­ня вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди (ст. 1193 ЦК). Усі інші - є нормами спеціальними, тобто такими, якими регулюється той чи інший вид охоплюваних ін­ститутом з відшкодування шкоди цивільних відносин з урахуванням притаманних для них властивостей. Спеціальні норми деталізують1 загальні приписи, коригують час і простір умов їх реалізації, визнача­ють способи правового впливу на поведінку учасників цивільних від­носин. У цьому зв'язку слід, однак, відмітити, що наявність спеціаль­ної норми зовсім не означає, що на ділянці відносин, де вона діє, перестає діяти норма загальна. Остання свою чинність зберігає, що­правда, звужуючись чи коригуючись до діапазону застосування нор­ми спеціальної. Крім того, слід мати також на увазі, що у разі відсут­ності спеціальної норми, якою передбачався б окремий випадок завдання шкоди і спеціальні правила її відшкодування, застосуванню підлягає загальна норма. Наприклад, на загальних підставах відшко­довується шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підви­щеної небезпеки (ч. 1 ст. 1188 ЦК), коли має місце зобов'язання між особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної не­безпеки. На загальних підставах відшкодовується шкода, завдана ка­ліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тощо) (ст. 1196 ЦК).