Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 169 из 193)

Так, наприклад, обов'язок оператора ядерної установки з відшко­дування ядерної шкоди обмежується сумою грошової компенсації, визначеної законом1. Відповідно до ст. 1203 ЦК потерпілий має пра­во на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працез­датність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент ви­рішення питання про відшкодування шкоди. Принцип повного відшкодування шкоди може коригуватися також під впливом соці­ально-економічних факторів, зокрема, таких, як: а) підвищення вар­тості життя; б) збільшення розміру мінімальної заробітної плати.

На випадки завдання моральної шкоди принцип повного відшко­дування не поширюється, оскільки вона не піддається грошовій оцін­ці. Однак її відшкодування можливе поряд з відшкодуванням майно­вої шкоди.

При визначенні функцій інституту відшкодування шкоди слід виходити із тих завдань, виконувати які покликаний цей інститут. Са­ме виконануваними інститутом завданнями визначаються напрями його впливу на охоплювані ним правовідносини і їх учасників.

З одного боку, цей інститут призначений для того, щоб не допусти­ти порушень охоронюваних законом особистих немайнових та май­нових прав і інтересів фізичних або юридичних осіб, а, з іншого бо­ку, - щоб забезпечити ліквідацію несприятливих немайнових або майнових наслідків, які можуть настати у сфері потерпілого вна­слідок юридичних фактів завдання немайнової чи майнової шкоди, які породжують обов'язок боржника цю шкоду відшкодувати і право потерпшого (кредитора) вимагати від боржника виконання його об­ов'язку. У цьому зв'язку інституту з відшкодування шкоди властиві практично ті ж самі (за назвою) функції, які притаманні цивільно-правовій галузі в цілому.

Підкоряючись загальній нормі зобов'язального права, закріпленій ст. 509 ЦК, яка своєю ч. 2 перекликається з регулятивною нормою ст. 11 ЦК (з питання підстав виникнення зобов'язань), інститут від­шкодування шкоди пов'язується з функцією регулятивною. Певною мірою зазначена функція проглядається і у самому інституті, наприк­лад, при визначенні порядку відшкодування шкоди (ст. 1202 ЦК).

1

Звичайно, поряд з регулятивною функцією, перевага надається функції охоронювальнііЬ Суть її полягає у тому, що інститут з від­шкодування шкоди забезпечує права та інтереси суб'єктів цивільного права, стоїть, так би мовити, на «сторожі» цих прав та інтересів. Охо-

Див.: §9 цієї глави.

ронювальна функція інституту з відшкодування шкоди досить тісно пов'язана з функцією попереджувальною, превентивною. Остання полягає у тому, що сама наявність інституту ще коли шкода не завда­на, «оповіщує» учасників цивільних відносин про неминучість ви­никнення обов'язку з відшкодування її у разі, коли вона буде завдана, що вимоги потерпілих, пов'язані із завданою шкодою підлягатимуть задоволенню за рахунок заподіювача шкоди. Така превенція для учасників цивільних відносин має впливове значення. Вона їх спону­кає до утримання від дій, здатних завдати шкоди будь-кому.

На жаль, уникнути шкоди вдається далеко не завжди. Як свідчить судова практика розгляду цивільних справ за позовами про відшко­дування шкоди, останнім належить чи не найбільша питома вага се­ред усіх розглядуваних судами цивільних справ. Надзвичайно часто виникає проблема здійснення правового захисту порушених вна­слідок завдання шкоди прав та інтересів потерпілого. Постає завдан­ня ліквідації наслідків таких порушень (пошкодження чи знищення майна, ушкодження здоров'я, моральні втрати тощо). Виконання та­кого завдання забезпечується компенсаційною функцією інституту з відшкодування шкоди. Завдяки останній потерпілому забезпечується юридична можливість надання замість втрат, що виникли внаслідок завдання шкоди, інших матеріальних благ відповідно до закону або на підставі рішення суду1.

Питання щодо ліквідації наслідків будь-якого правопорушення виникає безвідносно до того, чи їх настання викликано порушенням умов договору, чи зовнішньою до договору причиною - завданням шкоди. Однак правові засоби ліквідації цих наслідків різні і залежно від того, який із них буде обрано для захисту порушеного права кре­дитора, результат також буде різним. Тому виникає питання щодо співвідношення договірного обов'язку і обов'язку чедоговірного з відшкодування неправомірно завданої шкоди або збитків, вирішен­ня якого обумовлене не тільки теоретичними, а насамперед практич­ними цілями.

Справа полягає у тому, що у деяких випадках відшкодування шко­ди регулюється в рамках відповідних договорів (статті 700, 721, 980, 1072, 1076 ЦК), а в інших - норми, якими регулюються недоговірні відносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, поширюються також і на окремі договірні зобов'язання.

Так, зокрема, згідно зі ст. 711 ЦК шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смер­тю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовуєть­ся продавцем або виготовлювачем товару відповідно до положень гл. 82 ЦК. До зазначеної глави відсилає і ст. 804 ЦК, якою встанов-

1Приступа С. Н. Понятийная сущность и методологическое значение компенсаци­онной функции гражданского права // Проблемы законности: Респ. межвед. науч. сб.-Харків,1996.-С. 82.

486


Розділ XVI


НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ


487



люється обов'язок наймача відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу. За правилами норм, що регулюють недоговірні відносини з відшкодування шкоди, від­шкодовується перевізником шкода, завдана каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров'я або смертю пасажира, якщо договором або зако­ном не встановлена відповідальність перевізника без вини. Відповід­но до статей 1166, 1187 ЦК відшкодовується також шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тощо). Таким чином, за правилами, згідно з якими регулюються недо­говірні зобов'язання, може відшкодовуватися шкода, завдана вна­слідок порушення договірного зобов'язання.

Такий законодавчий підхід до вирішення пк-яння стосовно від­шкодування шкоди, завданої внаслідок порушення договірного зо­бов'язання, на підставі норм, що регулюють недоговірні зобов'язан­ня з відшкодування шкоди, виправданий тим, що, завдяки останнім, особі, яка цю шкоду зазнала, забезпечується відшкодування у повно­му обсязі. З цього, однак, не випливає висновок щодо можливості злиття договірного і недоговірного обов'язків з відшкодування шко­ди. Існуюча між ними межа зберігається і вона полягає в наступному. Насамперед різниця між цими обов'язками грунтується на підста­вах їх виникнення. Якщо договірний обов'язок з відшкодування шкоди виникає в рамках зобов'язання, яке перед його виникненням вже існувало і новим він фактично не стає, а замінює невиконане чи виконане неналежним чином договірне зобов'язання, то недоговір-ний обов'язок з відшкодування шкоди виникає як новий, оскільки заподіювач шкоди і потерпілий до завдання шкоди між собою в дого­вірних відносинах не перебували. Недоговірний обов'язок з відшко­дування шкоди виникає не із порушення покладеного на нього яко­гось обов'язку, а із порушення абсолютного права іншої особи і за­гальної заборони посягати на права та інтереси інших осіб.